Доля Генріха Гейне - це «трагедія з ліричним інтермеццо»

Кажуть, що рушієм розкриття таланту є страждання. На долю Генріха Гейне їх випало аж занадто багато.

Майбутній поет народився 13 грудня 1797 року в єврейський сім'ї торговця крамом. У комерції батькові не дуже щастило, а тому родина, де, крім Генріха, було ще троє дітей, постійно жила на межі бідності. Маленький Гаррі любив слухати казки, легенди, страшні історії про зачарованих принців і привидів, які розповідала стара нянька. Фантазер і мрійник, він написав свого першого вірша ще у дванадцять років.

Після закінчення початкової школи Гаррі віддали до католицького ліцею, де вчителі вимагали зубріння нудних наук. А хлопчик зачитувався книгами Сервантеса, Даніеля Дефо, Гете і Шіллера, мріяв про пригоди.

Після закінчення ліцею Гаррі не мав особливого вибору щодо майбутнього: на сімейній раді було вирішено, що він учитиметься комерції. Його посилають у науку до рідного дядька-мільйонера, але невдовзі банкір написав батькам, що хлопець не має ніякого хисту до наживи, а замість того, щоб заповнювати бухгалтерські книги, пише вірші. Переконавшись, що Гаррі ніколи не стане комерсантом, дядько посилає його вчитися в університет на юридичний факультет. Але й юридичні науки цікавлять його мало: він продовжує писати вірші, слухає лекції відомого історика, зближується з видатними літераторами.

Закінчивши університет, Генріх Гейне в пошуках якоїсь посади переїжджає з одного міста в інше, але в Німеччині вже добре знають його твори, в яких він виступає проти феодальних порядків, а тому на роботу його не беруть. Мало того, коли він поїхав у Париж, влада видала наказ про арешт Гейне, як тільки він перетне кордон батьківщини.

- У Франції Гейне подружився з багатьма видатними письменниками, композиторами, музикантами. Він майже щасливий, але біда вже чигає на нього. Гейне захворів на сухоти спинного мозку. Поет зазнав страшних мук: боліла голова, часом пропадав зір, почала тоншати ліва рука. Хвороба прогресувала, і останні вісім років життя Гейне пролежав у ліжку в тісній паризькій квартирі. Багата рідня цькувала поета, відмовляла в допомозі, видавець, наживши на творах Гейне мільйони, тримав автора в «чорному тілі». Однак тяжка хвороба і матеріальні труднощі не зламали волю поета. Напівсліпий, нерухомий, він до останнього подиху тримав у руці олівець. Вірші були для нього інтермеццо у постійній боротьбі зі злиднями, невиліковною хворобою, тяжкою і несправедливою долею. Вони переносять поета у чарівні сни, які ніколи не здійснюються. Тому його твори сповнені такої пекучої туги, що здається, вона переливається через вінця. Але Гейне не оплакує себе, не просить жалості. Він хоробрий солдат, який бореться за людину в собі, мріє про «велике єднання народів», про «священний союз націй», проте, щоб «перекувати мечі на рала».