Добра мова - найкраще багатство

Мова — це найважливіший засіб спілкування між людьми. Усі сторони суспільного життя, усі процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожна мить її свідомості супроводжується мовою. Чиста, добра мова — це найважливіше багатство кожної людини.

Багато радянських письменників висловлювали свою любов і повагу до рідної мови. Володимир Сосюра у вірші «Любіть Україну» писав:

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну.

Поет закликав любити все рідне, українське, порівнював нашу мову із солов'їним співом.

У вірші «До брата» Володимир Сосюра, звертаючись до кожного українця, говорить: «Коли ж забудеш рідну мову, загубиш душу ти свою».

Історія знає багато прикладів, коли народи, що забували рідну мову, зникали в небуття. Протягом століть українська мова зазнавала багатьох утисків. Царський уряд забороняв користуватися рідною мовою, видавав різні укази, заперечував сам факт існування українського народу як окремої етнічної спільноти. Не легшою була ситуація і на західноукраїнських землях. Але народ зберіг мову, а через неї і національну свідомість.

Настали нові часи. Здається, що в незалежній Україні вже нічого не загрожує українському слову. Та прийшла біда, звідки не ждали. Українці, пращури яких ніколи не вживали лайливих слів, пересипають свою мову лайкою, а дехто навіть хизується своєю брутальністю. Люди неначе забули, що кожне слово має силу найжорстокішої зброї і найкращого цілителя. Зле, лайливе слово руйнує душу людини, робить її черствою, не здатною на співчуття і любов.

Отже, озираючись на минуле, кидаючи погляд у майбутнє, ми повинні чітко засвоїти, що добра мова — це найбільше багатство і всього суспільства, і окремого громадянина нашої України.