День народження дідуся (твір-розповідь із власного досвіду)

Цього року мій дідусь святкував ювілей — йому виповнилося сімдесят років. Усією родиною ми готувалися до свята. Найбільше нам хотілося привітати дідуся не так подарунками, як нашою увагою, зробити для нього щось, що по-справжньому його порадує.

Над головним подарунком ми думали дуже довго, бо всі прагнули зробити щось незвичайне. Колись мій дідусь служив на Північному флоті. Він багато розповідав про ці часи — вони дуже глибоко запали йому в душу. І про нелегку службу, і про радощі, про кумедні випадки, про неймовірну красу морської стихії. Скільки разів він оповідав нам про своїх друзів — людей, які розділили і найважче, і найкраще, що було в ті роки. Я просто обожнюю, коли дідусь розповідає про флот, а його товариші, яких я ніколи не бачив, викликають у мене захоплення й повагу. І от мій батько запропонував прекрасну ідею і взявся за підготовку подарунка, який мав стати сюрпризом для дідуся. Він зв'язався з його товаришами, які зараз мешкають в інших містах, багато з них залишилось жити на півночі Росії. Батько зателефонував двом найближчим дідусевим друзям і вмовив їх приїхати! Проте «вмовив» — тут неправильне слово, адже і самі вони дуже зраділи з такої нагоди. Уся родина взялася до приготувань. Дідусь, від якого до часу все приховували, навіть дивувався, чому з такою прискіпливістю планується святковий стіл, а батько навіть узяв відгули на роботі на кілька днів, щоб зустріти дідусевих товаришів та допомогти по дому.

І ось свято настало! Мені бракує слів передати, як зрадів дідусь, побачивши гостей, тим більше мені бракує слів передати ту радість, яка охопила всіх нас. Свято насправді вдалося! Скільки спогадів, скільки історій лунало за святковим столом. Я слухав, відкривши рота. Я ніколи й не думав, що таке буває насправді. Неймовірно мужні, сильні люди, відповідальні й готові прийти на допомогу. І багато смішного, кумедного, але й багато тяжкого. І все це посеред морської стихії, часом невблаганної, яка водночас просто чарує своєю величчю і красою.

Усе, що я почув і побачив цього дня, багато чого навчило мене, спонукало замислитись над власними поглядами на світ.

«А чи зміг би я? А що б я зробив?» Такі питання постійно поставали переді мною. Найголовніше ж, я відчув, наскільки прекрасно подарувати близькій людині свято. І щастя насправді не в матеріальному, а в людському спілкуванні, у дружбі, у піклуванні близьких людей.