Гуманістичні засади творчого життя Бориса Грінченка

Моральні засади Бориса Грінченка впродовж усього життя.

Борис Грінченко — педагог. Не закінчивши навіть середньої школи, письменник глибоко поринув у самоосвіту, що дало змогу йому скласти екстерном екзамен на звання народного вчителя. З цього часу вчителював на Харківщині та на Сумщині, шість років відпрацював у приватній школі Христини Алчевської. Мав прогресивні погляди на педагогіку, які викладав у своїх працях, писав підручники, намагався розвивати національну школу, розширювати програму. Праця з дітьми допомогла Грінченку досконально вивчити їхню психологію, тому він так глибоко подає її у своїх творах. Грінченко також наполягав на навчанні рідною мовою, і з цим його твердженням згодні провідні педагоги.

Характеристика поетичного доробку Бориса Грінченка. Поезії, що склали шість книжок, загалом традиційні. Це переважно громадська лірика, народницька за своїм політичним спрямуванням. Вірші серйозні, меланхолійні, іноді дидактичні, позбавлені гумористичних ноток, свідчать про твердо й обдумано обраний шлях. У багатьох творах наявна суперечність між вільним поетичним творчим пошуком та громадською позицією, яка тягне поета вниз, до людей та їхніх проблем. Водночас Грінченко писав і більш особисті вірші — до коханої дружини і до друзів.