Гоголь і Україна

Гоголь для росіян став Ніколаєм Васильєвичем, для українців — Миколою Васильовичем, італійці називали його сеньйор Нікколо, а для світу він просто Гоголь.

Гоголь народився в самому серці України, на Полтавщині, де зачаїлись скіфські городища і легендарний Гелон, де несли буйногриві коні Тараса Бульбу з синами на Січ, де над Ворсклою ходила Маруся Чурай і складала свої пісні, де літніми вечорами сходилися на Подолі гульбища юні, де ждала свого коханого Петра Наталка Полтавка.

Тут стоїть старовинна Миколаївська церква, збудована ще 1794 року, з якою пов'язано безліч легенд про різні чуда, про силу, що здатна зцілювати калік, допомагати хворим. Стояла тут перед багатим іконостасом і юна жінка. Нажахана смертю двох раніше народжених дітей, молода мати Гоголя вимолювала життя і долю своєму майбутньому синові.

Полтавщина — це гоголівські краї. Вони дали письменникові образи і теми його майбутніх творів. Тут він жив серед реальних людей: поміщиків, кріпаків і козаків. Тут дізнався про міфічних істот: відьом, домовиків, чортів, русалок, які були невіддільні від поетичних народних уявлень. Вони ніби насправді жили поряд, капостили людям, але були не стільки страшні, скільки комічні.

Десь тут неподалік стояла пасіка Рудого Панька, бувальщини якого і нині збуджують уяву нащадків. Мабуть, десь поблизу жили два Івани, які тягалися по судах роками, ділячи межу і спадщину, ставши посміховиськом для цілого краю. Люди й досі переказують легенду про поміщика, який, щоб підняти свій престиж і утвердити репутацію багатія, скуповував і приписував до себе померлих кріпаків.

Враження від усього, що відбувалося в дитинстві, людина несе через усе життя. Ось і Гоголь у своїх безсмертних творах розповів про рідну землю, веселих людей, передав їхні уявлення про світ, вірування, відтворив міфологію.

Ще в юності він дбайливо збирав українські народні пісні, легенди, перекази, цікавився історичним минулим України. Пізніше все, що збереглося в пам'яті і нотатках, увійшло в чудові твори Гоголя: «Сорочинський ярмарок», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Тарас Бульба» та інші. У повістях українського циклу перед нами постає життєрадісний, веселий майстер сміху і містифікацій. Його герої фізично і духовно здорові, морально чисті, завжди перемагають нечисту силу, викликаючи в читача не жах, а усміх. Образ Тараса Бульби узагальнює волелюбний характер українського народу.

Гоголь виріс в українському середовищі і через все життя проніс відчуття спорідненості з рідним народом.