Герой, який завжди з нами (Твір за творчістю А. К. Дойля)

З давніх-давен люди мріяли про безсмертя. Вони зверталися до чаклунів, усіляких магів, намагалися створити еліксир молодості, передбачити своє майбутнє, щоб хоч якось відтягти настання останніх днів свого життя. І, звісно, до цього часу не стала менш актуальною віра у життя після смерті. Люди сподіваються, що коли хоч не фізичне тіло, то душа продовжить своє існування.

Жила колись в Англії дивна людина, яка змогла подарувати безсмертя одному зі своїх співвітчизників. Таке диво створив Артур Конан Дойль, що обезсмертив Шерлока Холмса.

Воістину мав рацію англійський письменник Герберт Уеллс, сказавши: «Шерлок Холмс — це людина, яка ніколи не жила, але ніколи й не помре».

Яким чином Артуру Конан Дойлю вдалося зробити відомим ім'я Шерлока Холмса у всіх країнах і на всіх континентах? Головний секрет, мабуть, полягає у тому, що письменник добре вивчив людей, їхню поведінку. Якщо він вже писав про діяльність детектива, він насамперед опитав сотні людей цього фаху. Він довго розмовляв із людьми, чиї справи вели детективи, до того ж він спілкувався не тільки з потерпілими через будь-чиє віроломство і брехню, а й з самими злочинцями. Конан Дойл детально вивчав обставини, які підштовхнули особистість на злочин. Ось чому в його творах все, як у житті, вони цілком вірогідні. Наприклад, новели «Строката стрічка», «Блакитний карбункул».

У першій новелі злочинець вбиває свої жертви за допомогою змії, яке вповзає у кімнату жертви через душник. Перш ніж ввести у свій твір опис дій злочинця, пов'язаних зі змією, Конан Дойль брав участь в експериментах. І виявилося, що, справді, можна зробити так, що змія подушнику може потрапити в потрібне для дресирувальника місце. При цьому письменник вивчив звички змій, усе, до дрібниць: чи може змія бути активною у нічний час, що їсть, як поводиться в умовах замкнутого простору, чи видає вона будь-які звуки, наближаючись до жертви. Всі ці знання Конан Дойль «передавав» Шерлоку Холмсу. На життєвих фактах побудований і сюжет «Блакитного карбункула». Розповідь будується на фантазії автора, але вводячи у розповідь історію з гусаком, Конан Дойль перевірив, чи можна насправді примусити гусака проковтнути дорогоцінний камінець і яким чином повернути його.

Саме ретельна підготовка матеріалу сприяла успіху таких оповідань, як «Спілка рудих», «П'ять зерняток апельсина», «Чоловічки, які танцюють...» Ці оповідання із зацікавленістю читали в XIX—XX століттях. А зараз оповідання Конан Дойля читають так, наче вони нещодавно написані. їх можна перечитувати багато разів, і це заняття ніколи не набридає. І навіть Інтернет не буде спроможний суперничати з традиційною книгою, автором якої є Артур Конан Дойль.

А такий персонаж, як Шерлок Холмс, — взагалі поза часом. Він бажаний гість у кожній родині. Обезсмертив письменник не тільки Шерлока Холмса і його помічника доктора Ватсона, а й потворну істоту — собаку Баскервілів. У повісті йдеться про те, як злочинці хотіли заволодіти спадком Генрі Баскервіля. Для цього вони використовують старовинну легенду про страшного пса, який лякає усіх представників роду до смерті. Конан Дойль не загострює увагу читача на жорстокостях і насильстві, однак дуже уважно розглядає соціальні умови злочину. Історія з собакою — не просто плід уяви письменника. В основу сюжету лягли реальні події. Створюючи повість, Конан Дойль спирається на документи, детально вивчає місцевість, де відбуваються описані ним події, традиції, звичаї людей, що там мешкають. Шерлок Холмс, розслідуючи злочин, наче тягне нитку, яка перетворюється на клубок різноманітних знань, і цей клубок виводить детектива до заповітної мети.

Хоча твори про Шерлока Холмса присвячені боротьбі зі злом, вони залишають світлий слід у душі читача. Створені Конан Дойлем, вони добрі, вселяють в людину оптимізм. Після першого прочитання того чи іншого твору Шерлок Холмс стає другом читача назавжди. Цю людину з прищуреним мудрим поглядом, яка грає на скрипці, коли є час, хочеться наслідувати. А фраза Шерлока Холмса — «Це елементарно, Ватсоне» — стала безсмертною.