Вольтер - володар прогресивних дум Європи

XVIII століття в історії європейських літератур ознаменовано видатними художніми відкриттями.

Майже в усіх країнах Європи в літературу вливається покоління письменників, які приносять не лише новий зміст і нові форми, а й новий погляд на роль літератури. Серед них був і Вольтер — повний володар душ усієї прогресивної Європи.

Франсуа-Марі Аруе, який прославився під псевдонімом Вольтер, став уособленням передової філософської думки і літератури свого часу тому, що все його життя, система поглядів, талант зробили його ім'я символом цілого покоління. Протягом усього свого довгого бурхливого життя письменник не залишив поза увагою жодного питання, яке на той час хвилювало суспільні кола. Філософ, учений, політик, історик, він був насамперед письменником.

Вольтер вступив у літературу в буремні роки після смерті короля Людовіка XIV, коли незадоволення народу, яке довго таїлося, вихлюпнулося назовні, коли смілива, пустотлива поезія вийшла із підпілля. Вольтер починав саме з такого «легкого віршописання», із сатиричних віршиків і салонних епіграм. У кожному його творі немає жодного рядочка, який не був би наповнений ясністю, веселістю, дотепністю.

Саме тоді Вольтер заявляє про себе і як філософ. Видатні твори «Філософські листи» і «Основи філософії Ньютона» дали Вольтеру найкращих друзів і непримиримих ворогів. У цих книгах філософ пропагує зародження у Франції нової соціальної системи, яка була орієнтована на більшу свободу громадян.

Передовими на той час були й ранні історичні роботи Вольтера, у яких письменник доводив, що не провидіння керує історією, її роблять самі люди. Вольтер був упевнений, що «коли маєш справу з історією, то нічим не можна нехтувати, а треба радитися, якщо це можливо, і з королями, і з лакеями». Працюючи над книгами, Вольтер уважно вивчав усю доступну і наукову, і мемуарну літературу.

Від філософських роздумів про життя, про закономірності і випадковості в розвитку історії Вольтер переходить до історичної поеми «Генріада», тема й ідея якої перегукується з історичними трактатами. У поемі Вольтер показує Генріха IV ідеальним монархом. Він активний, діяльний, покровитель освіти. Такий погляд на роль царів, королів у суспільстві Вольтер зберіг надовго.

Найбільш значущим явищем у творчості Вольтера були повісті, оповідання, казки-притчі. У прозі письменника ми бачимо образ інтелектуала, героя-мислителя, образ мудреця, який намагається не лише зрозуміти дійсність, а й впливати на неї хоча б тим, що передає свої знання іншим. Герой Вольтера пізнає життя, страждає, але внутрішньо не змінюється.

Вольтер залишається філософом і в прозі. У центр художнього твору він ставить філософську доктрину, те чи інше питання людського буття, а потім уже героїв твору розміщує навколо цього центру, змушуючи їх говорити і діяти залежно від ідейної концепції. Зовсім не випадково у повістях Вольтера мало описів побуту героїв, пейзажних замальовок.

Проза Вольтера мала величезний вплив на суспільство. Письменник творчістю пропагував свої філософські ідеї.