Василь Тьоркін - образ солдата-переможця

Поема «Василь Тьоркін» була написана під час війни. Можливо, люди потребували тоді і патріотичних творів, і ліричних, інтимних, може, й історичних. Але ніхто не заперечуватиме, що все це є у поемі «Василь Тьоркін». Навіть ще дещо — заразливий оптимізм центрального образу. Цей герой сподобався читачеві одразу. Багатьом здавалося, що вони особисто знали Тьоркіна. То й не диво, адже «парень в этом роде в каждой роте есть у нас, да и в каждом взводе», як стверджує поет. Твардовський зумів знайти найбільш виразний, точний образ солдата-переможця. Те, що він переможець, зрозуміло також, адже він здатен сміятися з болю, жартувати з воєнних незручностей, бо то все тимчасове. Війна також тимчасова. І споглядаючи, як весело сміється Тьоркін, як сипле жартами, ми розуміємо: війна обов'язково скінчиться перемогою отаких солдатів, як він. Вони винесли тягар війни на своїх плечах, але не скиглили, не скаржилися, а вперто йшли до перемоги, долаючи багнюку болот, дорожній пил, стрімкі річки. Та головне те, що вони подолали свій страх, такий зрозумілий серед смерті, яка чатувала на них щодня. Вони пристосувалися до холоду, навчилися спати, де тільки випаде нагода. А ще — навчилися вірити в себе, в товаришів, у перемогу. І саме такі хвацькі на слово й на діло хлопці здобули перемогу над ворогом. Є в образі Тьоркіна щось від казкового солдата, що здатен із сокири кашу зварити, усім допомогти і себе не забути. Бійці люблять Тьоркіна, бо він завжди знайде, про що поговорити, з чого посміятися, бо:

Ще без їжі можна жити День чи більше, то дарма, А без примовки куди ти?! Хвильки часом не прожити Тут без жарту, зокрема. (Пер. С. Воскрекасенко)

І от минули десятиліття по війні. І вже нові покоління читають поему О. Твардовського і розуміють, і вчать напам'ять, і сміються, і дивуються. Адже Тьоркін поза часом. І ми знаємо і віримо в одне: Тьоркін і є той переконливий образ солдата-переможця, що подолав усі перешкоди на шляху, що навчився сміятися з негараздів в ім'я перемоги.