Вічні цінності і щоденна мораль у романі «Майстер і Маргарита»

Проблеми моралі, мабуть, найчастіше постають у художніх творах різних жанрів. Хіба людство не знає, як виглядає мораль, адже моральні закони відображено у десяти заповідях. Але, на жаль, щоденна мораль часом відрізняється від морального ідеалу. Саме це й хвилює М. Булгакова, який змалював звичайне життя пересічних людей, які часом легко вибачають собі за недобрі вчинки. Хіба Лиходєєв не знає, що пиячити не добре, та легко дозволяє й вибачає собі таку «слабкість». І Никанор Босой чув, що хабарі брати погано, та не втримується від спокуси, так само як не втримуються жінки й чоловіки у вар'єте та багато інших. Булгаков, зображуючи життя сучасників, їхній побут, вчинки, демонструє існування подвійної моралі. Люди наче діти, що залишилися на час без дорослих, вважають, що все можна, коли ніхто не бачить і не дізнається. Отже, совість не враховується. Та чи є та совість на світі? І Булгаков повертає читача до подій І століття нашої ери, де перед могутнім Прокуратором Юдеї Понтієм Пілатом постає мандрівний філософ, звинувачений у руйнуванні храмів. Він худий і виснажений. Чи до снаги йому таке? Та після розмови з ним Пілат розуміє, яка моральна сила у переконаннях цього дивного філософа. Він говорить, що настане час, коли не потрібна буде ніяка влада. Як? І влада цезаря? Та Ієшуа, той самий мандрівний філософ, стверджує, що це можливо. Адже держава виконує роль наглядача й ката для тих, хто порушує закон. Закон держави. А закон моралі? Ієшуа Га-Ноцрі вірить, що колись люди зрозуміють, що можна жити, добровільно дотримуючись норм моралі. Тоді не потрібні будуть державні інститути, щоб регулювати людські стосунки. Утопія? Але цей філософ заплатив своїм життям за свої переконання. Зрештою, ми ж знаємо, кого зобразив автор в його образі. Отож роман «Майстер і Маргарита» має на меті нагадати людству про існування вічних цінностей. Минули століття, а боягузтво все ще страшна вада, бо воно змушує забути про совість і честь, про правду й милосердя. Письменник показує, як Понтій Пілат, один раз поступившись совістю, мучиться вічність. Отож виходить головне — це мораль і совість. Без цього не може жити нормальна людина. І значить, основою буття все ще залишаються вічні цінності. У їх незмінності запорука майбутнього і надійне підгрунтя життя суспільства будь-якого часу.

Вічні цінності — це мірило моральності, в тому числі й щоденної. І це нагадування про те, що є правильним, чесним, а що є помилковим або навіть злочинним.