Вірш «Я мить чудову пам'ятаю...» - прекрасний зразок любовної лірики Пушкіна

Лірика Михайлівського періоду. У селі Михайлівське Пушкін пише багато чудових ліричних творів. У них поет пригадує недавнє минуле: морську стихію, яскраве південне небо, романтичні почуття. Поет живе згадками, сумує за втраченим. І тільки пізніше, не зразу, але на все життя, він закохується в красу північної природи.

Глибина поетичного дослідження почуття любові.

Історія написання твору «Я мить чудову пам'ятаю...» Цей вірш Пушкін присвятив Т. П. Керн, яку покохав і яка відповіла поету взаємністю. Пушкін присвятив коханій твір, що став еталоном високої любовної лірики, але реальні стосунки Пушкіна і Керн були не такими ідеальними. Та поет був чесним із собою, і у вірші він виклав не побутово-реальне, а духовно- ідеальне сприйняття почуттів.

Музикальна композиція вірша «Я мить чудову пам'ятаю...» Ідеальність у розкритті теми кохання у вірші «Я мить чудову пам'ятаю...» іде від живої музики слів, співучої, протяжної музики вірша і музики почуттів. Як і в музиці, у поетичному творі виступає не прямий, предметний образ коханої, а образ самого кохання.

Сповідальні мотиви у вірші «Я мить чудову пам'ятаю...» У поезії Пушкін завжди говорив правду про себе, він сповідувався у своїх віршах. Так з ним було і тоді, коли він писав «Я мить чудову пам'ятаю...» Але сповідався він, мимовільно захоплений чарами поезії, художньо перетворюючи реальне в бажане.

«Я мить чудову пам'ятаю...» — пам'ятник високого любовного пориву. (Вірш «Я мить чудову пам'ятаю...» — це поетичні переживання, а не відтворення любовного зв'язку, який був між Пушкіним і Керн. Можливо, у його прекрасних, чистих і світлих віршах про любов було більше правди, ніж у побутових проявах і випадкових обмовках про любовні стосунки. У цьому творі перед нами постає зрілий поет, який не тільки говорить із вічністю, а й творить її.