Цілком мирний інтелігент, П'єр Безухов, несподівано виявляє риси не тюхтія, а захисника Вітчизни. Він їде у діючу армію, хоче бути у військах. П'єр відчуває спорідненість із солдатами, усвідомлює, що тільки вони — солдати, ополченці, народ, — здатні на перемогу, він захоплюється їхньою величчю й самопожертвою. Тому і вибір цієї мирної, невійськової людини не видається дивним: «"Солдатом бути, простим солдатом!" — думав П'єр, засинаючи...»

П'єр зустрічає у спаленій Москві селянина Платона Каратаєва і завдяки йому розуміє, хто є тією силою, яка знищить Наполеона і його війська. «Правда цієї війни в тім, що вона виграна народом...» — цей висновок Толстой розвиває протягом дії усього роману. Сила протистояння народного перемагає і нерішучого царя, і бездарних генералів, і французьких загарбників.

У своєму романі «Війна і мир» Толстой порушує найважливіші проблеми, змушує замислитися над ними і визначитися. Життя і смерть, війна і мир, кохання і ненависть... Герої Толстого змушують читача прожити ці важливі події разом із собою, плакати і сміятися, жаліти, співчувати, ненавидіти, любити. Завжди дивуюся з тих, хто не зміг дочитати ці два величезних томи до останньої сторінки. Бо роман Толстого — це ключ до розуміння і сучасного життя також.