Будівля Держпрому - пам'ятна радянської архітектури (твір-опис пам'ятки архітектури)

Я народився в Харкові, тож це місто рідне й знайоме мені. Я дуже люблю гуляти центром, простір площі Свободи щоразу захоплює мене. Харківські парки та фонтани, вузенькі вулички та широкі проспекти, двір біля нашого будинку — усе це стало для мене справжнім домом. Я дуже добре почуваюся у цьому місті.

Однією з візитних карток мого міста є його архітектура. Вона органічно поєднала старі будівлі, вишукану церковну архітектуру та масштабні проекти радянських часів. Окреме місце серед будівель Харкова посідає Держпром. Це щось справді величне.

Проект Держпрому, яким ми бачимо його зараз, переміг у конкурсі серед дев'ятнадцяти поданих проектів, сталося це далекого 1925 року. Незважаючи на розміри будівлі, побудовано Держпром було рекордно швидко — всього за три роки.

Держпром — величезна будівля, переходи між його частинами, що прокладені в повітрі над вулицями, складають близько двадцяти метрів завдовжки. Сірий, величний, він щоразу виглядає інакше. Іноді, огорнутий сонячним промінням, — здається веселим та сильним, у сірому світлі осінніх похмурих днів — нагадує похмурий корабель серед моря, здається задумливим та непривітним. Будівля складається з кількох під'їздів, на момент створення це був найбільший висотний будинок у місті та один із найбільших у СРСР. Мені подобається дивитися на Держпром, намагаюсь охопити розумом послідовність або хоча б закономірність конструювання такої величної споруди. «Організованою горою» назвав Держпром Анрі Барбюс, вулиця його імені знаходиться саме за будівлею. Влучно сказано!

Зацікавившись історією Держпрому, я дізнався, що всередині самої будівлі існує відповідний музей. Я обов'язково спробую знайти його та відвідати за першої ж нагоди. А ще Держпром неодноразово згадувався у творах українських та зарубіжних письменників. Кажуть, під час побудови в котловані, який вирили майже повністю вручну (подумати тільки!) були знайдені кістки мамонта. Кістки передані до Харківського музею, а цей епізод надихнув всесвітньо відомого поета Володимира Маяковського на такі рядки: «Там, где вороны бились, над падалью каркав, в полотно железных дорог забинтованный, столицей гудит украинский Харьков, живой, трудовой, железобетонный». Особисто мені дуже подобається цей вірш, особливо «в полотно железных дорог забинтованный» — краще, мабуть, не скажеш. А Теодор Драйвер (я й не знав, що цей письменник колись відвідав моє місто) сказав про Держпром: «Диво, побачене в Харкові». Олесь Гончар, Іван Багряний та інші письменники не оминули увагою цю величну споруду.

Коли я почав досліджувати історію Держпрому, мені спочатку навіть стало соромно: скільки цікавої інформації про своє рідне місто я не знав! Але сьогодні, прочитавши кілька статей та історичних розвідок, я із задоволенням розповідаю про Держпром моїм одноліткам. Важко знайти харків'янина, який би не пишався своїм містом, бо насправді тут є чим пишатися. Я дуже люблю Харків, він не тільки звичний мені, а й близький за духом. Я можу тільки здогадуватися, скільки ще таємниць приховує історія мого міста, але я докладу усіх зусиль, щоб дізнатися більше. Та й про свій намір відвідати музей Держпрому в жодному разі не забуду й обов'язково розповім друзям та вчителям про те, що я побачив там!