«Без вірного друга велика туга...»: роздуми над народними прислів'ями про друзів і дружбу

«Без вірного друга велика туга...», «Нема кращого друга, як вірна подруга», — кажуть народні прислів'я. І це так, бо самому жити сумно, ні з ким поділитися ні радістю, ні журбою. Друзі — це весело, особливо, коли їх багато і коли вони — справжні друзі. «Людина без друзів — що дерево без коріння...» — так кажуть у народі. Це треба розуміти так: тільки дружба із кимось прив'язує людину до певного місця, наприклад до школи, у якій навчаєшся. Тоді ти починаєш цінувати те, що маєш!

Та багато українських прислів'їв кажуть про інший бік дружби — негативний. Бо часто друзі розчаровують, поводяться так, як ти від них не чекаєш.

Про те, що треба розуміти, чому твій друг дружить із тобою, а не з іншою людиною, свідчать багато народних висловів: «Були б пиріжки — будуть і дружки», «Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей...» — це про матеріальне зацікавлення в друзів. Завжди боляче буває дізнатися, що з тобою товаришують не заради тебе, твого розуму, веселої вдачі чи гарного характеру, а лише заради того, що ти гарно вдягнений, або можеш витратити певну суму грошей чи позичити їх. Багато хто через гроші або дорогі ганчірки втрачає людей, яких вважав друзями. Як тут не згадати солдата — героя казки Г.-К. Андерсена «Вогниво»! Як він був багатий, усі були раді пити й гуляти за його кошт, а як втратив свої статки — всі від нього відвернулися. Тут на пам'ять приходить інший вислів про друзів: «Друзі пізнаються в біді...»

Та іноді й біда не є перевіркою для друга. У біді він із чистою душею допоможе, навіть виглядатиме захисником твоїм, доброю людиною. Аж ось пощастить тобі більше, ніж йому — і все, немає дружби, бо закрадається інше почуття — заздрість! «Не май друга вірного, не будеш мати зрадного...» — так каже народ.

Чи допомагають прислів'я знайти справжнього друга, відрізнити його від несправжнього? Мабуть, що так, якщо прислухатися до народної мудрості. Наприклад, вислів «Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже...» — саме такий випадок. Висновок: не слухай тих, хто лестить тобі, більше прислухайся до тих, хто намагається допомогти тобі побачити реальність.

Або ось цей вислів: «То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хватить вслух...» Він дуже правильний! Тут одразу зрозумієш, що друг у тебе найсправжнісінький. Легко хвалити людину при всіх, коли ця людина успішна, поважна. Та друг — це той, хто може сказати про тебе щось добре навіть тоді, коли всі проти тебе! Це дуже важко зробити, тому це і є вияв справжньої дружби.

Мати чи не мати друзів зовсім — це вирішує кожний для себе сам. Так, друг може перетворитися на ворога, може зрадити, образити... Та коли це сталося, треба подумати — а чи я сам не винний у тому, що сталося? Може, я сам поганий друг, чимось образив свого найкращого друга?

Є над чим подумати! Хоч і коротенькі народні вислови, однак змушують добре замислитися!