Мала кількість опадів, у поєднанні з великим випаровуванням, створює значний дефіцит вологи. Тому степові річки мілководні, особливо влітку. Тут протікають великі транзитні річки: Дніпро, Південний Буг, Дністер/ решта — потоки завдовжки до 10 км.

Озера в Степу лиманного типу, частина з них солоні.

Ґрунти степової зони сформувалися в умовах дефіциту вологи. У північній частині поширені звичайні чорноземи з недостатньою зволоженістю. У приморській частині поширені бідніші на гумус південні чорноземи. Далі на південь чорноземи переходять у каштанові грунти.

У районі Сиваша зустрічаються солончаки й солонці. У заплавах річок поширені лучні ґрунти, а на Лівобережжі нижнього Дніпра простягаються Олешківські піски.

Степ у природному стані зберігся лише в заповідниках: Асканія-Нова, Чорноморському, Луганському, Українському степовому (Донецька обл.), Дунайські плавні.

Дерева найчастіше зустрічаються на півночі зони (байрачні ліси і бори), а кущі — по всій території степу (терен, вишня, шипшина, мигдаль). У плавнях річок є очерет, калина, верба, лоза.

Видовий склад тваринного світу степової зони бідніший, ніж лісостепової, але представників кожного виду тут багато. Найбільше гризунів — тушканчик, ховрах, хом'як, є також заєць, вовк, лисиця, борсук, зустрічаються козуля, кабан. З птахів — жайворонок, дрохва, степовий орел, по долинах річок — чайка, мартин, кулик.

У східній частині степової зони на Донецькому кряжі виділяється "острів" лісостепу. Існування його пояснюють більшою кількістю опадів, що зумовлена висотою місцевості над рівнем моря.

Через значну протяжність степової зони із заходу на схід, у цьому напрямку спостерігаються внутрішні відмінності природи: збільшується континентальність клімату, змінюється характер повітряних мас і кількість днів з циклонами і антициклонами. Усе це впливає на природні компоненти. За фізико-географічними умовами степова зона України поділяється на дві підзони — північну і південну. Північно-степова підзона є перехідною між Лісостепом і Степом.

Степова зона України — найбільш освоєна територія. Під ріллею зайнято 75 % всієї площі. Тут вирощують зернові культури: озиму пшеницю"

кукурудзу, рис, на півночі — цукрові буряки. Розвинуте також садівництво й виноградарство.

Серед природозаповідних об'єктів у Степу є національний природний парк "Святі гори", на території якого росте трав'яна рослинність, дубово-соснові ліси.

Природно-господарська характеристика Українських Карпат і Кримських гір

Карпати простяглися велетенською дугою на 1500 км від Братислави до Залізних Воріт. Східні Карпати в межах України називають Українськими, або Лісистими. Вони простягаються у довжину на 280 км, а в ширину — на 100—110 км. Область Українських Карпат розташована на південному заході країни.

Виникнення Карпат зумовлене альпійськими горотворчими процесами.

Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120—400 м біля підніжжя до 500—800 м у міжгірних улоговинах та 1500—2000 м вздовж основних хребтів. Усі найвищі вершини — Говерла, Петрос, Бребенескул, Піп Іван — зосереджені у масиві Чорногора.

Клімат Карпат визначається географічним положенням гір та значною висотою над рівнем моря. На їх територію впливає континентальне Й морське повітря помірних широт, а інколи сюди проникають арктичні повітряні маси. Клімат Карпат дуже вологий з порівняно низькими річними температурами повітря. Температура січня у Передкарпатті становить -4в.^-3°С, у Закарпатті - (-2 °С), а в горах - (-6°...-12 °С). Зима м'яка і багатосніжна. У Карпатах трапляються значні відхилення від середніх температур.

Середні температури липня в Передкарпатті становлять +18°...+19 °С, Закарпатті — +20 вС, у горах — +7°...+13 °С. Опади у передгір'ях — 900 мм, у верхів'ях гір — до 1000—1500 мм.

У Карпатах бере початок багато річок: Прут, Дністер, Тиса, Лімниця, Черемош, Латориця, Уж, Теребля, Надвірнянська і Солотвинська Бистриці.

Ґрунти у Карпатах різноманітні і відповідно до кліматичних умов розміщуються вертикальними поясами. У Передкарпатті сформувалися дерново-підзолисті ґрунти, вище 1200—1400 м — бурі гірсько-лісові грунти, на висоті 1500—1600 м — сіро-бурі, вище 1600 м (під субальпійськими луками) — гірсько-лучні.

На Закарпатській низовині переважають дерново-підзолисті ґрунти. Рослинний світ Карпат характеризується великою різноманітністю. Гори займають лише 6,1 % території України, а на їхніх схилах росте 1950 видів квіткових рослин і 10 видів хвойних. Рослинність Карпат змінюється з ви-. сотою. У передгір'ях ростуть мішані ліси, що складаються з дуба, граба, ялини. На висоті від 600 до 1200 м розкинулися букові і буково-ялинові ліси. Вище за 1200 м переважають смереково-ялинові, які в підверховин-ній смузі змінюються смерековими. Вершини гір (вище 1500 м) вкриті альпійськими луками з низькорослою травою і великими яскравими квітами.

У Карпатах охороняються неогенові релікти: тис ягідний, водяний горіх плаваючий, сосна кедрова європейська, сосна звичайна, ялівець козячий, ясенець білий, ковила найкрасивіша.

Самобутність природи Карпат зумовлює багатство і своєрідність фауни. Типовим представником дубових і букових лісів є дикий кабан, а широколистяних карпатських лісів — козуля й благородний олеяь. Цінними хутровими звірами є заєць-русак, лисиця, лісова куниця, горностай. Рідкісним в Карпатах став борсук. Зменшилася і кількість таких хижих звірів, як вовк, рись та дикий кіт.

У мисливських господарствах успішно відновлюють зубрів — представників минулих епох.

Багатим і різноманітним є світ птахів — ластівки, лелеки, шпаки, горлиці, зозулі, іволги, вівчарики, веретенники, зяблики та десятки інших птахів.

В Українських Карпатах створено понад 1500 природозаповідних об'єктів. Найбільший серед них — Карпатський ПНП.

Кримська гірська фізико-географічна країна розташована на півдні Кримського півострова. Простягається вона вздовж північного узбережжя Чорного моря на 180 км від мису Херсонес до міста Феодосія. Кримські гори є складчасто-бриловою системою альпійської геосинклінальної зони. Формування Кримської складчастої області почалося ще в мезозойську еру. У кайнозої на межі палеогенового і неогенового періоду, внаслідок альпійської складчастості, гірський Крим піднявся на висоту понад 1500 м. Потім відбувалися ерозійне розчленування південних схилів гір і врізання річкових долин. Нові підняття в Криму спостерігалися в кінці неогену — на початку антропогену і супроводжувалися значними розломами.

Кримські гори складаються з трьох паралельних пасм — Головного, Внутрішнього і Зовнішнього, що поступово знижуються з півдня на північ і простягаються з південного заходу на північний схід. Такі пасма з асиметричними схилами — довгим і пологим та крутим і коротким, що перерізає

ці пласти, називають кусстами. Головне пасмо утворене тріасовими та юрськими глинистими сланцями, вапняками, пісковиками і конгломератами. Внутрішнє — крейдовими й палеогеновими вапняками. У будові гірського Криму беруть участь також магматичні породи, які остигали біля поверхні у надрах землі. Виходи цих твердих порід утворили екзотичні гори Аю-Даг, Кастель тощо.

Область гірського Криму з помірно континентальним кліматом охоплює найвище Головне пасмо і передгір'я. Тут температура повітря однакова і становить у січні -8°...-9 °С, в липні — +15°...+16 °С, а кількість опадів різна: у передгір'ях — 400—500 мм, на Головному пасмі — 900—1200 мм.

Клімат Південного узбережжя Криму субтропічний середземноморський, з додатними температурами протягом року. Річна кількість опадів — 350—550 мм, максимум яких припадає на зимові місяці. Тому літо тут спекотне й посушливе.

У Кримських горах формуються поверхневий та підземний стоки. Річки тут короткі, їхні долини місцями каньйоноподібні. Багато річок гірської частини Криму на довгий період пересихають або переходять у підземні води. Найбільші річки — Салгир, Альма, Бельбек, Чорна. Усі річки Криму беруть початок у горах.

До підземних вод належать карстові, які часто виходять на поверхню у вигляді джерел, що живлять річки.

Ґрунтовий покрив Кримських гір дуже строкатий і змінюється з висотою. У передгір'ї поширені дерново-карбонатні гірсько-лісостепові, а на Південному березі Криму — коричневі ґрунти. На північних схилах Головного пасма, яке зайняте лісовою рослинністю, поширені бурі лісові, а на вершинах плато (яйлах) розвинуті гірсько-лучні ґрунти. Південний схил Головного Кримського пасма не має суцільного ґрунтового покриву — він переривається тут скельними породами, кам'яними осипищами.

Рослинність Кримських гір характеризується значним розвитком лісів; У розподілі рослинності проявляється вертикальна поясність. Передгір'я — це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу. Тут росте дуб пухнастий, скельний і звичайний, клен польовий,

берест, з чагарників — дерен, граб східний, глід, шипшина, з трав - ковила, типчак.

На північному схилі Головного пасма до 700 м над рівнем моря переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, до висоти 1300 м,- букові ліси з домішками граба, берези, липи. Біля верхньої межі зустрічаються невеликі ділянки соснових лісів. На гірських плато-яйлах збереглися лише невеличкі ділянки лісу з бука і сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами. Тут значно поширені альпійська фіалка, звіробій, безсмертник, осока, типчак.

Для Південного берега Криму характерні чагарникові зарості, які