На схід тропічний пояс виклинюється. На 10—20° пн. ш. він замінюється субекваторіальним поясом з мусонним кліматом, що переважає на півостровах Індостан, Індокитай, на більшій частині Індо-Ґанґської низовини й самому півдні Китаю.

Південніше розташовується екваторіальний пояс. Він займає півострів Малакку й острови Малайського архіпелагу. Клімат такий самий,

як на Амазонській низовині й в улоговині річки Конго.

Внутрішні води

Материк характеризується великою різноманітністю поверхневих (річок, озер, боліт, льодовиків) та підземних вод. В усі чотири океани, що омивають Євразію, несуть свої води величезні повноводні річки з розгалуженою мережею приток.

Тут є всі типи річок за джерелами живлення і режимом стоку. У різних частинах материка річки живляться дощовими і ґрунтовими, талими сніговими і льодовиковими водами. Більшість з них збирають воду з величезних басейнів.

У Північний Льодовитий океан впадають такі великі річки, як Об, Єнісей, Лена, Печора та безліч менших. Усі вони живляться в основному талим и сніговими водами і частково за рахунок літніх дощів. Узимку річки замерзають. Найповноводнішою річкою басейну є Єнісей, а найдовшою — Лена (4400 км).

В Атлантичний океан і його моря впадають річки Західної, Південної і частково Східної Європи. Велика частина річок Західної і Південної Європи беруть початок у горах і у верхній течії мають типово гірський характер.

Режим річок басейну Атлантичного океану має значні відмінності залежно від кліматичних умов. На заході, в області морського клімату, річки не замерзають. На схід, там, де взимку буває сніговий покрив і річки-замерзають, хоч і ненадовго, повені настають весною (Дон, Дніпро, Вісла, Одра, Ельба).

Дунай — найбільша річка басейну Атлантичного океану у Євразії і одночасно найбільша річка Європи.

У високих Альпійських горах бере початок одна з найбільших річок Європи — Рейн. У верхній течії він має головним чином льодовикове живлення, а тому особливо повноводний влітку, коли у горах тануть лід і сніг.

Річки, що впадають у Середземне море, повноводні узимку і міліють сухим літом. Скандинавські річки — короткі, порожисті, течуть по твердих породах, зв'язуючи між собою численні озера. Вони мають великі запаси гідроенергії.

Річки басейну Тихого океану теж, здебільшого, починаються в горах. Значна частина течії таких великих річок, як Янцзи, Хуанхе, Меконг, лежить у високих гірських районах Тибету. У верхів'ях ці річки гірські, зі стрімкою течією, глибоко врізаються в товщі гірських порід.

Одна з найбільших річок басейну Тихого океану — Хуанхе — перетинає Лесове плато. Під час літніх мусонних дощів вода в Хуанхе високо піднімається, річка розливається, часто змінює своє русло.

Найбільша річка Євразії — Янцзи (довжина 6300 км) — теж належить до басейну Тихого океану і впадає в Східнокитайське море. У верхній течії це гірська річка, а, вийшовши на рівнину, тече повільно, розпадається на рукави, утворює озероподібні розширення. Крім мусонних літніх дощів, у верхній течії вона живиться талими сніговими і льодовиковими водами.

Хуанхе, Янцзи й інші річки Східної Азії відіграють величезну роль у житті населення.

Дещо інший режим мають річки басейну Тихого океану, які протікають у помірних широтах, наприклад Амур. Узимку вони замерзають. На річках системи Амуру характерні літні повені, які пов'язані з випаданням мусонних злив.

Річки басейну Індійського океану також належать до найбільших річок світу. Серед них Ґанґіз Брахмапутрою, Інд, Тигр і Євфрат.

Ганг, Брахмапутра, Інд беруть початок у Гімалаях і на півдні Тибетського нагір'я. У верхів'ях — це гірські річки, Індо-Ґанґською низовиною вони течуть спокійно.

Інд у нижній течії перетинає посушливі місцевості, і багато його води іде на випаровування

і зрошення земель. У посушливі сезони Інд іноді не досягає Аравійського моря.

Серед найбільших річок басейну внутрішнього стоку — Волга (друга за величиною річка Європи), Урал, Кура, Терек, які несуть свої води у Каспійське море. Сирдар'я впадала в Аральське море, але в наш час, як Зерафшан, Чу, Мургаб, губиться у пісках.

У Євразії багато озер різного Походження. Найбільші озера світу — Каспійське й Аральське моря із солоною водою. У розломах земної кори утворилися найглибше озеро Землі — Байкал і численні озера Скандинавії. Є озера льодовикового, карстового, вулканічного походження, великі завальні озера в горах і багато інших. Найбагатша озёрами північно-західна частина Європи. У внутрішніх улоговинах континенту є велика кількість солоних озер.

Важливою господарською проблемою є підтримка чистоти внутрішніх вод.

На островах Північного Льодовитого океану та високогір'ях Альпійсько-гімалайського поясу є льодовики.

Великі площі у північних перезволожених районах Євразії займають болота.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.

5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.

6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.

6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с.

7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с.

8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с.

9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с.

10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с.

11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с.