Географія населення світу

План

1. Кількість населення світу і його динаміка

2. Природний рух та відтворення населення

3. Демографічна політика

4. Статевий та віковий склад населення

5. Етнічний (національний) склад населення. Найчисленніші народи і мовні сім'ї

6. Релігії народів світу

7. Нерівномірність розміщення населення на Землі

8. Урбанізація та її проблеми. Міське населення світу

9. Сільське населення світу

10. Міграційні процеси

11. Трудові ресурси та зайнятість населення

12. Література

Кількість населення світу і його динаміка

Станом на початок 2007р. кількість населення світу становила близько 6,565 млрд осіб. Уявлення про її зміни у давні часи мають оцінювальний характер. Так, вчені припускають, що 35—40 тис. .років тому на Землі налічувалося усього близько 1 млн особин виду Homo sapiens (людина розумна). Станом на початок нашої ери, за розрахунками науковців, на планеті проживало понад 200 млн, у 1000 р.- 300 млн, у 1500 р.- 425 млн осіб. Таке незначне зростання кількості населення спостерігалося впродовж всього періоду аграрної цивілізації, тобто до другої половини XVII ст.

Від середини XVII ст. з поширенням промислової революції у більшості європейських країн темпи приросту населення почали помітно зростати. Це й ознаменувало, на думку вчених, перехід до другого періоду демографічного розвитку. Так, у 1820 р. кількість населення досягла 1 млрд осіб, у 1927 p.— 2 млрд, 1959 p.— 3 млрд, 1974 p.— 4 млрд, 1987 p.— 5 млрд, а у 1999 р.~ 6 млрд. За прогнозами міжнародних експертів у 2013 р. кількість землян досягне 7 млрд, у 2028 p.— 8 млрд і у 2054 р. — 9 млрд.

Найвищі у світовій історії темпи приросту населення (до 2 % нарік) спостерігалися на початку 1960-х pp. Тоді й виникло поняття демографічний вибух, яким характеризують надзвичайно швидкі темпи зростання кількості населення.

Особливо швидкими темпами зростає кількість населення у країнах, що розвиваються. Якщо у 1950 р. частка населення у них становила 67 % від всього населення Землі, то у 2000 p.— 80 %.

Природний рух та відтворення населення

Відтворення населення — сукупність процесів народжуваності і смертності, що забезпечують відтворення нових поколінь на Землі. Воно може бути розширеним (народжуваність перевищує смертність), простим (народжуваність дорівнює смертності) і звуженим (народжуваність менша за смертність).

У сучасному світі умовно виділяють два головні типи відтворення населення. Перший тип відтворення населення спостерігається у всіх високорозвинутих країнах, в тому числі постсоціалістичних. Характеризується він. середніми та низькими показниками народжуваності і смертності, незначним (менше за 12 на 1000 осіб) приростом населення. Середні показники відтворення населення для країн першого типу на початку XXI ст. виражаються такими коефіцієнтами: 11 - 10 = 1. Станом на 2006 р. у багатьох країнах Європи (у 16) коефіцієнт народжуваності настільки низький, що не забезпечує навіть простого відтворення. Така ситуація спостерігається в Німеччині, Австрії, Італії, Угорщині, Чехії, Болгарії, Україні (найбільша абсолютна величина від'ємного коефіцієнта природного приросту серед країн світу), Білорусі, Росії та ін.

Другий тип характеризується високою народжуваністю, значним зниженням показників смертності і високими темпами зростання кількості населення (більшість країн Африки, Азії і Латинської Америки). Висока народжуваність зумовлена збереженням у більшості країн цієї групи традицій багатодітності, які часто підтримуються домінуючими там релігіями. Показники смертності (особливо дитячої) там різко знизилися у XX ст.

Середні показники природного руху населення для країн другого типу відтворення на початку XXI ст. виражалися такими коефіцієнтами: 25 - 9 = 16. В Африці спостерігався найбільший коефіцієнт природного приросту (42 - 14 - 28). Таким чином, саме країни другого типу відтворення спричиняють ситуацію -"демографічного вибуху".

Демографічна політика

Демографічна політика — це система заходів, що здійснюється державою з метою регулювання демографічних процесів, розв'язання специфічних для цієї країни проблем народонаселення.

Країни першого типу відтворення, а особливо ті, які вступили у четверту фазу демографічного переходу (Франція, Швеція, Німеччина, Данія, Бельгія, Нідерланди, Угорщина, Чехія та ін.), запроваджують систему заходів економічного стимулювання народжуваності (сімейні допомоги, різного роду заохочувальні виплати, пільги багатодітним родинам і молодим подружжям у забезпеченні житлом, оплаті комунальних послуг тощо), адміністративно-правові заходи (зниження віку реєстрації шлюбів, заборона абортів та ін.). Дуже важливу роль відіграє пропаганда важливості материнства і батьківства, як однієї з цінностей громадянського суспільства, статеве виховання молоді тощо.

У країнах з дуже високим приростом населення демографічна політика має зовсім іншу спрямованість. Вона передбачає систему заходів, що покликані значно обмежити темпи приросту населення, стабілізувати його кількість у державі. Дуже малоефективною є демографічна політика урядів у слаборозвинених країнах Африки. У мусульманських країнах, де також характерні швидкі темпи приросту населення, релігія продовжує заохочувати багатодітність населення.

Статевий та віковий склад населення

Статево-віковий склад населення дуже тісно пов'язаний з особливостями процесу відтворення населення і значно меншою мірою залежить

від зовнішніх міграційних процесів. Для наочності уявлень про віковий і статевий склад населення у світі достатньо розглянути і проаналізувати статево-вікову піраміду двох країн, які мають добре виражені ознаки першого (високорозвинута країна) та другого (країна, що розвивається) типу відтворення населення. їхнє порівняння дозволяє встановити істотні відмінності, що зумовлені відмінностями у природному русі населення.

Піраміди традиційно розглядають знизу вгору. У країнах з другим типом відтворення, основа піраміди (кількість дітей) є дуже широкою, а у країнах з першим типом відтворення вона звужена порівняно до старших поколінь. Тобто ця та середня частини пірамід чітко відображають тенденції у народжуваності: в одному випадку збільшення числа народжених, в іншому — зменшення. Частка дітей і підлітків (осіб віком до 15 років) у країнах Азії, Латинської Америки зазвичай перевищує 30 %, а в Африці в цілому становить 43 %.

Ширина верхньої частини пірамід залежить, передусім, від величини середньої тривалості життя у конкретній державі. Оскільки в розвинутих країнах з першим типом відтворення вона значно вища, то чисельними є вікові групи старшого віку (понад 65 років). їхня частка в окремих європейських країнах (Італії, Греції, Швеції) становить близько 18 % (Монако — 23 %). У країнах, що розвиваються, питома вага людей старшого віку складає всього 5 % (Замбія, Судан, Нігер, Уганда та ін.— 2 %). Для більшої наочності можна порівняти- й очікувану середню тривалість життя у них. У Яионщ Сан-Маріно, Швейцарії вона, за даними 2004 р., становила 81 рік, в Андоррі — 84, в африканських (Мозамбіку, Малаві) — 37,5, а Замбії — 37 років.

Зниження народжуваності завжди призводить до старіння нації, тобто збільшення частки населення старшого віку. Це стало характерним для багатьох європейських країн.

Права і ліва сторони статево-вікової піраміди відображають співвідношення чоловіків і жінок у різних вікових групах. Чоловіків у світі трохи більше, ніж жінок (за даними 2005 р. на 44 млн). Однак кількість держав, в яких переважає населення жіночої статі, є більшою (понад 100). Передусім, це всі високорозвинуті країни, а також всі інші європейські країни. І хоча у середньому хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, але надалі їхні частки приблизно вирівнюються, а в старших вікових групах спостерігається й помітне переважання жінок. Це зумовлено тим, що різною є середня тривалість життя: у жінок вища, ніж у чоловіків.

Етнічний (національний) склад населення. Найчисленніші народи і мовні сім'ї

У сучасному світі виділяють 2—4 тис. різних народів, кількістю від декількох десятків до сотень мільйонів осіб (310 народів, які налічують понад 1 млн осіб кожен, складають зараз 96 % всього населення Землі). Найчисленнішими народами серед 22, що налічують понад 50 млн осіб, є китайці, хіндустанці (Індія), американці (США), бенґальці (Індія), бразильці. Українці за кількістю посідають 23-тє місце (менше 47 млн осіб).

Близько половини держав земної кулі є одно-національними — Японія, Данія, Швеція, Польща, Угорщина, а решта дво- та багатонаціональними — Велика Британія (англійці, шотландці, валійці, ірландці), Іспанія (іспанці, каталонці, баски та ін,), Багатонаціональність особливо характерна для країн, що розвиваються. Тільки в Індії налічується декілька сотень різних етнічних спільнот, у Нігерії — близько 300, в Індонезії, Китаї, Філіппінах — не менше як 150.

Найпоширенішою е класифікація народів за подібністю мов. Найбільшими одиницями в ній є мовні сім'ї (понад 30). У межах мовних сімей

виділяють мовні групи, які об'єднують народи із спорідненими, близькими за звучанням мовами.

Найбільша за кількістю є індоєвропейська сім'я, до якої належать близько 2,5 млрд осіб.

Сіно-тибетська сім'я є другою за кількістю у світі (понад 1,3 млрд осіб). Понад 95 % представників цієї сім'ї належать до китайської мовної групи.

До найрозповсюдженіших мов світу належать: китайська, якою володіють понад 1,3 млрд осіб, хінді (понад 800 млн), англійська (понад 800 млн), іспанська (близько 350 млн), арабська (близько 300 млн), французька (230 млн осіб, офіційною є у 29 країнах), індонезійська та португальська (понад 200 млн), російська, урду, бенгальська, японська (понад 120 млн), німецька (96 млн).

Релігії народів світу

Сьогодні на Землі виділяють три світові релігії (ті, що поширені не