Географічні відмінності у забезпеченості трудовими ресурсами залежать головним чином від статево-вікової структури населення, тобто визначаються типом його відтворення. У країнах, що розвиваються і мають високий приріст населення, трудові ресурси становлять 50—55 % усієї кількості населення, оскільки значну частку становлять діти та підлітки. Серед міського населення вона здебільшого вища, ніж серед сільського.

Відсоток осіб чоловічої статі серед економічно активного населення світу в значно вищий (понад 57 %), ніж жінок. Частка економічно активного населення в країнах, що розвиваються, становить 42—45 % від усього населення, тобто вона є помітно нижчою, ніж у розвинутих країнах. Це пов'язано з більшою часткою підлітків та низькою середньою тривалістю життя.

Зайнятість певним видом діяльності є необхідною умовою існування людини в суспільстві. До зайнятого населення належать особи, які займалися економічною діяльністю, працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня); роботодавці; особи, які самостійно забезпечували себе роботою або бесплатно працювали у сімейному бізнесі; служителі релігійних культів; військові кадрової служби та ін.

Найчисленніша частина працюючого населення планети зайнята у сільському господарстві. Це обумовлено аграрним характером економіки більшості слаборозвинених країн. Друге місце посідають зайняті у сфері послуг (у Латинській Америці вони вийшли навіть на перше місце), що зумовлено значною мірою поширенням дрібної торгівлі. Промисловість і будівництво за часткою зайнятих у країнах, що розвиваються, перебувають на третьому місці.

У розвинутих країнах ситуація інша. Частка зайнятих сільськогосподарською працею тут становить переважно 3—6 %, а зайняті у сфері послуг (освіта, медицина, фінанси, пасажирський транспорт, роздрібна торгівля, побутові послуги та ін.) — 60—70 % від працюючих (у Данії, Бельгії, Нідерландах, Норвегії, США — понад, 70 %). Число робітників переважно фізичної праці тут сильно скорочується. На їхнє місце на підприємствах поступово приходять висококваліфіковані фахівці, що створюють і обслуговують автоматизовану й електронно-обчислювальну техніку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.

5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.

6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.

6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с.

7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с.

8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с.

9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с.

10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с.

11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с.