Географія промисловості світу

План

1. Паливно-енергетична система світу

2. Вугільна промисловість світу

3. Нафтова промисловість світу

4. Газова промисловість світу

5. Електроенергетика світу

6. Чорна і кольорова металургія світу

7. Машинобудування світу

8. Хімічна промисловість світу

9. Література

Паливно-енергетична система світу

Світове споживання первинних енергоресурсів збільшилося з 1 млрд т у 1900 р. до понад 14 млрд т умовного палива у 2005 р.

У XIX ст. та до середини XX ст. основним видом палива для промисловості (металургії, теплової електроенергетики), транспорту (паровозів, пароплавів) було вугілля. Тобто панував так званий вугільний етап використання енергетичних ресурсів. У 1950—1960-ті рр. на зміну вугільному прийшов нафтогазовий етап споживання палива та енергії. У споживанні енергоресурсів у 2000— 2005 рр. провідне місце продовжує посідати нафта (38 % світового споживання енергоресурсів). Стабільно другу позицію посідає вугілля (28 %), третю — газ (24 %). Решта (понад 10 %) припадає на ГЕС, АЕС та альтернативні джерела енергії.

Сучасна структура енергоспоживання різних груп країн змінюється по-різному. У розвинутих країнах частка нафти в загальному споживанні первинних енергоресурсів зростала до 1980 р., а потім почала дещо знижуватися (близько 45 % наприкінці 1990-х рр.). Частка вугілля знизилася з 74 % у 1950 р. до 26 % у 1995 р., а газу зросла за цей період до 23 % у 1995 р. Це пояснюється тим, що природний газ дешевший за нафту і менше забруднює довкілля, атому ширше використовується на ТЕС.

У країнах, що розвиваються, провідну роль у споживанні енергоресурсів зберігає вугілля, а друге місце посідає нафта. Частка енергії, виробленої ГЕС, АЕС та іншими джерелами, зросла майже до 5 %.

Вугільна промисловість світу

Світовий видобуток вугілля із середини 1970-х рр. у зв'язку з подорожчанням нафти почав знову зростати. З початку 1990-х рр. відновилася тенденція до зниження з майже 5 млрд т до 4,4 млрдт у 2005 р.

Вугілля видобувається зараз у 60 країнах світу. До найбільших вуглевидобувних країн належать— Китай (понад 1100 млн т), США (понад 900 млн т), Німеччина (більше як 260 млн т), Росія та Індія (понад 240 млн т).

У зв'язку з виснаженням легкодоступних родовищ вугілля і подорожчанням його видобутку -шахтним способом відбувається скорочення видобутку кам'яного вугілля в Україні, Росії, Великій Британії, Німеччині, Франції. Рентабельним залишається лише видобуток вугілля відкритим способом. Саме цим обумовлено швидке зростання обсягів видобутку вугілля в Австралії, Південній Африці.

Близько 65 % видобутого вугілля витрачається на виробництво електроенергії, а інша частина переважно використовується у металургії. На експорт щорічно надходить 8—9 % світового видобутку. Найбільшими у світі експортерами вугілля є Австралія, США, Канада, Польща, Казахстан, а імпортерами — Японія, Південна Корея, Італія. Німеччина і Велика Британія з експортерів вугілля перетворилися на імпортерів (довізне з Південної Африки вугілля тут коштує втричі дешевше від видобутого на місці).

Нафтова промисловість світу

Нафтова промисловість із середини XX ст. посідає провідне місце у світовому паливно-енергетичному комплекси На країни-члени ОПЕК припадає понад 40% світового видобутку нафти. Особливо багатий на неї Близький і Середній

Схід, передусім, басейн Перської затоки, де розташовані найбільші у світі нафтові родовища.

Основна частина потужностей нафтопереробної промисловості зосереджена в розвинутих країнах, у тому числі в США — 21 %, Західній Європі — 20 %, Японії — 6 %. Територіальний розрив між найважливішими районами видобутку і переробки нафти обумовлює величезні масштаби експортних морських перевезень. Близько половини усієї нафти вивозиться з районів видобутку до інших країн, в основному морським шляхом. Провідну роль у міжнародній торгівлі нафтою відіграє ОПЕК (57 % світового експорту). Головні напрямки міжнародних морських вантажопотоків починаються з країн Перської затоки і йдуть до Японії, США, Західної Європи. Потоки нафти трубопроводами направляються з Канади до США, із Росії — до Центральної та Західної Європи.

В останні десятиліття нафтопереробна промисловість переміщається до країн, що розвиваються (їхня частка у нафтопереробці зросла з 25 % наприкінці 1960-х рр. до 40 % наприкінці 1990-х рр.). Відповідно почалося скорочення потужностей галузі, перш за все, у Західній Європі.

Газова промисловість світу

Газова промисловість також перетворилася в другій половині XX ст. на важливу галузь паливно-енергетичного комплексу світу. Обсяги видобутку природного газу поки що постійно зростають і у 2005 р. становили близько 2,77 трлн м3. Природний газ видобувався в 60 країнах, але річний видобуток понад 60 млрд м3 мали десять із них:.Росія - 598, США - 526, Канада - 185, Велика Британія — 88, Алжир — 88, Іран — 87, Норвегія — 85, Індонезія — 76, Саудівська Аравія — 70, Нідерланди — 63 млрд м3. Частка країн, що розвиваються, у видобутку природного газу значно нижча, ніж у видобутку нафти.

Тільки останнім часом вона почала зростати, але в основному газ, що видобувається, направляється на експорт (у зрідженому вигляді).

Особливо нарощуються обсяги використання газу для вироблення електроенергії в розвинутих країнах. Це зумовлене тим, що газ, порівняно з нафтою, вимагає значно менших затрат на видобуток і транспортування, відзначається досить великими розвіданими запасами, зручністю у використанні і є порівняно екологічно чистим видом палива.

На експорт надходить близько 15 % усього видобутого природного газу. Найбільшими експортерами газу є Росія, Нідерланди, Канада, Норвегія, Алжир. Головні імпортери газу — США, Японія, Німеччина, Франція, Італія. Близько 3/4 світо-' вого експорту газу транспортується газопроводами, а решта — у зрідженому вигляді спеціальними суднами.

Електроенергетика світу

Електроенергія виробляється у всіх країнах світу, але річний виробіток, який перевищує 100 млрд кВт ¦ год, є зараз у 21 країні: США (3840), Китай (1330), Японія (1080), Росія (880), Канада (585), Німеччина (560), Індія (550), Франція (540), а також Велика Британія, Бразилія, Італія, Південна Африка, Австралія, Мексика, Іспанія, Україна, Польща, Швеція, Норвегія, Саудівська Аравія, Туреччина.

Найбільше середнє виробництво електроенергії в Норвегії (26 тис. кВт - год на особу). У країнах Африки цей показник становить менше як 100 кВт * год на особу.

У структурі світового виробництва електроенергії 62 % припадає на теплові електростанції, 20% — на гідроелектростанції, 17% — на атомні електростанції і 1 % — на інші типи електростанцій, шо використовують альтернативні джерела енергії (геотермальні, припливні, вітрові, сонячні). Виробництво електроенергії зростає швидше, ніж загальні обсяги видобутку первинних енергоресурсів. Однак найбільшу частку зростання обсягів виробництва електроенергії продовжують забезпечувати нові потужності теплових електростанцій. У розвинутих країнах передусім ті, що працюють на газі, а в країнах, що розвиваються — на вугіллі, запаси якого у багатьох із них є достатньо великі.

Чорна і кольорова металургія світу

Чорні і кольорові метали використовуються у світовому господарстві насамперед як конструкційні матеріали. Чорна металургія охоплює видобуток і збагачення залізної, манганової і хромової руди, виплавку чавуну і сталі, виробництво прокату і феросплавів.

Видобуток залізної руди у світі швидко зростав у 1950—1970-і рр. (з 250 млн т у 1950 р. до 900 млн т у 1980 р.). Після незначного спаду, середньорічний обсяг видобутку залізної руди у 1990-х рр. стабілізувався на рівні 1 млрд т. У 2001—2006 рр. знову почали помітно зростати обсяги видобутку руд чорних металів як в країнах, що розвиваються, так і в деяких розвинутих державах.

Світова виплавка сталі також швидкими темпами збільшувалась до середини 1970-х рр. У 1995— 2000 рр. вона коливалася у межах 700—800 млн т річної виплавки, а за період 2001—2006 рр. відновила швидке зростання, досягши у 2006 р. понад 1200 млн т. При цьому таке зростання відбулось не за рахунок розвинутих країн Європи та Північної Америки. Це було пов'язано зі зменшенням металомісткості (витрат металу на одиницю продукції), зниженням цін на світовому ринку, а також поступовим витісненням чорних металів сучаснішими матеріалами — алюмінієм і пластмасами.

Особливістю розвитку чорної металургії постін-дустріальних країн на початку XXI ст. залишається передусім скорочення виробництва традиційної металопродукції та нарощування випуску високоякісних металів і феросплавів, складних видів прокату.

Переміщення світової чорної металургії до країн, що розвиваються, стало найважливішою тенденцією в географії галузі За останні 15 років.

Зростання виплавки сталі в країнах "нового освоєння" (Австралія, Канада, Південна Африка) пояснюється високим ступенем забезпеченості цих країн металургійною сировиною і паливом. Вони ж стали головними експортерами залізної руди на світовий ринок (Австралія і Бразилія — по 130 млн т, Канада, Індія, Південна Африка — від 20 до ЗО млн т кожна). Японія, країни Західної Європи (Німеччина, Велика Британія, Бельгія), США, які до Другої світової війни орієнтувалися на власну залізну руду, разом з Китаєм і Південною Кореєю, зараз стали найбільшими імпортерами залізної руди. Це зумовило ту особливість, що підприємства чорної металургії в цих країнах стали усе більше тяжіти до морських портів.

У країнах, що розвиваються, чорна металургія як галузь промисловості фактично виникла тільки в останні чотири-п'ять десятиліть. Створення цієї галузі є