Географія сільського господарства та транспорту

План

1. Галузева структура

2. Особливості розміщення галузей рослинництва

3. Особливості розміщення галузей тваринництва

4. Значення і місце у світовому господарстві

5. Розвиток найважливіших видів транспорту

6. Література

Галузева структура

У високорозвинутих країнах зростає частка переробної сфери сільського господарства і знижується питома вага власне сільського господарства (рослинництва і тваринництва).

У країнах з перехідною економікою частка сільського господарства значно вища, ніж у країнах Заходу, що відображає слабкий розвиток переробної сфери, у тому числі харчової промисловості.

У країнах, що розвиваються, переважає традиційне (дрібнотоварне) сільське господарство. Однак, поряд з дрібнотоварним сільськогосподарським виробництвом, у багатьох країнах, що розвиваються, склався і високотоварний сектор* Його утворюють плантації деяких тропічних і субтропічних культур (цукрова тростина, кава, какао, чай, цитрусові, банани, натуральний каучук та ін.). Він зорієнтований більше на експорт, ніж на внутрішній ринок.

Особливості розміщення галузей рослинництва

Головною галуззю рослинництва є вирощування зернових культур. Обсяги світового виробництва зерна з 1950 р. до 2005 р. зросли з 800 млн т до 2,1 млрд т. У структурі валового збору зернових провідні позиції продовжують займати три культури ("основні хліби людства"): пшениця (28 %), рис (26 %) і кукурудза (25 %). У харчовому раціоні переважає рис (21 %) і пшениця (20 %), а частка кукурудзи невелика (5 %), оскільки основна частина її використовується у тваринництві.

Зернові культури вирощуються майже повсюдно і займають 1/2 всіх оброблюваних площ. Однак різке зростання світового валового збору зерна відбулося перш за все за рахунок збільшення виробництва зернових у Китаї, Індії, країнах Пів-денно-Східної Азії. Проте, і сьогодні розвинуті країни виробляють понад ЗО % валового збору зерна у світі.

Пшеницю вирощують майже в 70 країнах. Однак близько 3/5 її валового збору припадає усього на шість з них — Китай, Індію, США, Францію, Росію та Канаду.

Приблизно 9/10 валового збору рису припадає на країни Південної і Південно-Східної Азії, насамперед на Китай (понад ЗО % світового збору) та Індію (понад 20 %). Багато рису збирають також в Індонезії, Бангладеш, В'єтнамі, Таїланді, Японії, на Філіппінах, де під цією культурою зайнято понад половину посівних площ, головним чином зрошуваних.

Кукурудза вирощується і як продовольча, і як кормова культура. Головним її виробником були і залишаються США (близько 40 % світового збору).

Крім зернових культур, для забезпечення людей продовольством широко використовуються також коренеплоди, олійні, цукроносні, тонізуючі та інші сільськогосподарські культури. За виробництвом картоплі провідні позиції посідають Китай, Росія, Індія, США, Польща, Україна. За збором соняшнику перше місце у світі посідає Аргентина, друге — Україна, сої — США (близько 50%), арахісу — Китай. Основні виробники цукрової тростини — країни тропіків— Бразилія та Індія, цукрового буряку — США, Франція, Україна. Найбільшими виробниками тонізуючих є Бразилія — кави; Кот-д'Івуар — какао; Індія — чаю.

Серед непродовольчих культур важливе значення мають волокнисті, які дають сировину для легкої промисловості,— бавовник і льои. Найбільшими виробниками бавовни (волокна) є Китай і США, льону — Китай (понад 40 %) і Франція, натурального каучуку — Таїланд, Індонезія та Малайзія.

Особливості розміщення галузей тваринництва

Провідною галуззю тваринництва в розведення великої рогатої худоби. Воно поширено практично повсюдно. Світове поголів'я великої рогатої худоби складає майже 1300 млн. Найбільше поголів'я мають Індія (понад 210 млн), Бразилія (понад 160 млн), США і Китай (понад 100 млн кожна). У США, Канаді, Аргентині, Австралії склалися спеціалізовані райони розведення великої рогатої худоби, що дають основну експортну продукцію, наприклад Пампа в Аргентині.

У розвинутих країнах і країнах з перехідною економікою поширене інтенсивне молочно-м'ясне скотарство. У багатьох високорозвинутих країнах рослинництво підпорядковане інтенсивному тваринництву, спеціалізуючись на посівах кормових і фуражних культур.

Світове поголів'я свиней — близько 900 млн. Майже половина його припадає на Азію, де особливо виділяється Китай (близько 425 млн голів — 47 % від світового поголів'я). Значно менше воно у США (60 млн голів), Бразилії, Німеччині.

Поголів'я овець поступово скорочується і склало у 2005 р. 1040 млн голів. Найбільше поголів'я овець мають Австралія та Китай (понад 120 млн голів кожна). Близько половини усього світового поголів'я припадає на країни, що розвиваються та розташовані в зоні посушливого клімату (Туреччина, Іран, Індія, Пакистан, Афганістан, Ефіопія, Судан та ін.).

Найшвидшими темпами в другій половині XX —на початку XXI ст. розвивалося птахівництво. Завдяки цьому в економічно розвинутих

країнах ця галузь перетворилася на найбільш індустріалізовану сферу тваринництва. Найпоширенішими серед свійських птахів є кури, індики, качки, гуси. Особливо ефективним е розведення м'ясних курчат — бройлерів, а також виробництво курячих яєць.

Найбільші експортери м'ясо-молочних продуктів і вовни — Австралія і Нова Зеландія (за виробництвом м'яса і вовни у розрахунку на одну особу посідає перше місце у світі). Основними постачальниками битої птиці є США, Франція, Бразилія, племінної худоби — США, Канада і країни ЄС.

ГЕОГРАФІЯ ТРАНСПОРТУ

Значення і місце у світовому господарстві

У транспорті світу зайнято більш як 100 млн осіб. Частка транспорту у світовому ВВП коливається від 4 до 9%. Щорічно у світі усіма видами транспорту перевозиться понад 100 млрд т вантажів і більше як 1 трлн пасажирів. У цих перевезеннях беруть участь понад 650 млн автомобілів, 200 тис локомотивів, 40 тис. морських суден, 10 тис рейсових літаків. Кількість транспортних засобів зростає швидкими темпами.

Сукупність шляхів сполучення і транспортних засобів утворюють світову транспортну систему, яка сформувалася у XX ст. У ній можна виділити регіональні транспортні системи. Найвищого рівня розвитку досягла регіональна транспортна система Північної Америки. На неї припадає близько 30% загальної довжини світових шляхів сполучення. Північна Америка посідає перше місце за вантажообігом більшості видів транспорту.

Регіональна транспортна система закордонної Європи поступається системі Північної Америки за дальністю перевезень, але перевершує її за густотою мережі і частоті руху. Довжина залізничних і шосейних доріг у 1970—1990-х рр. у регіонах Північної Америки і Європи у цілому стабілізувалася. У США і постіндустріальних європейських країнах в останні роки відбувається скорочення мережі залізниць, унаслідок конкуренції з боку автомобільного транспорту.

Узагалі відбувається не стільки кількісна, скільки якісна зміна транспортної мережі світу: росте довжина електрифікованих залізниць,

автомагістралей із твердим покриттям, мережі трубопроводів великого діаметра.

Транспорт у регіонах, де більшість становлять країни, що розвиваються, поки що характеризується низьким рівнем розвитку.

Розвиток найважливіших видів транспорту

Загальна довжина залізниць світу становили у 2005р. приблизно 1,1млн км. Найбільшу довжину залізниць мають країни з великою територією — США, Росія, Канада, Індія, Китай, Австралія, Німеччина, Аргентина, Франція, Бразилія. Близько ЗО країн, що розвиваються, взагалі не мають залізниць. Найбільше таких країн на Близькому і Середньому Сході та у Західній Африці.

Розміщення світової автомобільної дорожньої мережі загалом нагадує розміщення мережі залізниць. За довжиною шляхів з твердим покриттям і вантажообігом автомобільного транспорту перше місце у світі посідають США. На всі розвинуті країни припадає близько 80 % автомобілів.

Трубопровідний транспорт отримав найбільший розвиток у Росії, США, Канаді, країнах Близького і Середнього Сходу, Європі.

Особливо велику роль у забезпеченні міжнародного географічного поділу праці відіграє морський транспорт. Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні і навалочні вантажі.

Найбільші за тоннажністю флоти належать Ліберії, Панамі, Японії, Норвегії. Наявність великих морських флотів у Ліберії, Панамі і деяких інших країнах, що розвиваються, пов'язано з тим, що під їхніми прапорами плавають судна США, Греції, Японії, Норвегії та інших держав.

Усього у світі налічується більш як 2 тис. морських портів, серед яких понад 20 з вантажообігом понад 50 млн т на рік. Дуже великий вплив на географію світового морського транспорту мають міжнародні морські канали, особливо Суець-кий, по якому щорічно проходить понад 20 тис. суден, і Панамський (12—15 тис. суден).

Географія внутрішнього водного транспорту багато в чому залежить від наявності повноводних річок. За розвитком внутрішнього водного транспорту серед країн світу виділяються Росія, США, Німеччина, Нідерланди, Франція, Канада. У країнах, що розвиваються, незважаючи на сприятливі природні передумови, внутрішній водний транспорт розвинутий недостатньо. Майже 1/10 загальної довжини внутрішніх водних шляхів світу припадає на штучно створені шляхи (канали).

У наші дні густа мережа регулярних авіаційних маршрутів оперезала всю земну кулю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.

5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.

6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика,