Географія світових природних ресурсів

План

1. Світові природні ресурси

2. Географія світових природних ресурсів

3. Мінеральні ресурси

4. Земельні ресурси

5. Водні ресурси

6. Рослинні ресурси

7. Ресурси Світового океану

8. Рекреаційні ресурси

9. Література

Світові природні ресурси

Споживання найбільшої частини природних ресурсів припадає у наш час на промисловість. їхня вартість (у тому числі вартість палива й електроенергії) у сумарних витратах на виробництво промислової продукції становить близько 75 %. Оскільки запаси окремих видів вичерпних ресурсів неоднакові і поширені вони нерівномірної то це ставить перед багатьма країнами дуже гострі проблеми забезпечення основними видами сировини.

Однак забезпеченість ресурсами залежить не тільки від бідності чи багатства на них певної території, але й від обсягів їхнього видобутку (заготівлі) та споживання. Отже, ресурсозабезпеченість — це співвідношення між величиною запасів природних ресурсів і розмірами їхнього використання.

Ресурсозабезпеченість розраховують в кількості років, на яких вистачить цього ресурсу при певних обсягах використання, або у запасах на одну особу.

На всіх етапах розвитку людського суспільства природні ресурси були важливою передумовою соціально-економічного прогресу держав. Однак їхнє перетворення на різні економічні ресурси, залежить від способу організації у них виробництва, вміння людей раціонально їх використовувати.

Географія світових природних ресурсів

Мінеральні ресурси

Розміщення корисних копалин світу визначається особливостями геологічної будови Землі. Паливні корисні копалини завжди мають осадове походження. У світі відомо понад 4 тис. вугільних басейнів і родовищ. Більшість із них розташовані в Азії та Північній Америці. Найбільші вугільні басейни — Аппалачський та Іллінойський (США), Фу-шунський (Китай), Ленський, Кансько-Ачинсь-кий, Кузнецький, Печорський (Росія), Рурський (Німеччина), Донецький (Україна). Найбільші вугільні ресурси мають США (32 %), КНР (19 %), Росія (14 %).

Нафтогазоносних басейнів у світі розвідано понад 600. Основні запаси нафти сконцентровано в країнах Близького і Середнього Сходу (Саудівська Аравія — 28 %, Ірак — 11 %, Кувейт, Іран, ОАЕ — по 10 % від загальносвітових запасів — 150 млрд т). Значні поклади нафти є також у Венесуелі, Мексиці, Росії, США, Лівії, Алжирі, Нігерії, Індонезії, Великій Британії, Норвегії.

Розвідані світові запаси природного газу становлять 135 трлн м3. Найбільші запаси його мають Росія — 38 %, Іран — 15 %, а також Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія, США, Нігерія, Алжир, Мексика, Канада, Норвегія, Нідерланди.

Великі скупчення рудних покладів, що утворилися в результаті тектонічних процесів, називають рудними поясами. До них належать Альпійсько-гімалайський, Тихоокеанський та інші рудні пояси. Великі запаси залізорудної сировини зосереджені в Бразилії, Росії, Канаді, Україні, Австралії, США, Китаї, Індії та ін.

З кольорових металів найрозповсюдженішим є алюміній. Великі запаси алюмінієвої сировини (бокситів та ін.) є у Гвінеї, Бразилії, Австралії, Ямайці, Казахстані, у Франції, Італії, Індії, Су-ринамі, США.

Основні ресурси мідних руд зосереджені в Замбії, ДРК, Чилі, Перу, США, Канаді, свинцево-цинкових — у США, Канаді, Австралії.

Серед корисних копалин важливу роль у сучасному світі відіграє також мінеральна хімічна

сировина — сірка, фосфати, калійні солі, будівельні матеріали, графіт та ін.

Найдоступніші родовища корисних копалин у наш час швидко виснажуються.

Земельні ресурси

Земельні (ґрунтові) ресурси називають світовим земельним фондом. Він (без урахування Антарктиди) становить 13,4 млрд пі; Однак лише 34% земельного, фонду світу — це сільськогосподарські угіддя, тобто землі, які людство використовує для виробництва продуктів харчування. Найпродуктивнішими серед них є оброблювані, насамперед орні, землі. Вони займають лише 11 % земельного фонду планети.

23 % площі світу з менш продуктивними землями займають луки і пасовища.

Мільйони гектарів землі (2 % земельного фонду) зайнято населеними пунктами, промисловими підприємствами, транспортними магістралями та іншими господарськими об'єктами.

Площа лісів і чагарників, хоч і скоротилася впродовж останніх століть, становить 30 % земельного фонду.

Інші території (34 %) — це неприступні гори, пустелі, території, що скуті вічною мерзлотою, льодовики, болота, внутрішні водойми.

Із метою розширення площ продуктивних земель вирубуються ліси, зрошуються пустелі-(загальна площа зрошуваних земель у світі перевищила 250 млн га), осушуються болота, здійснюється наступ на узбережні ділянки морів (Нідерланди, Японія). Однак одночасно відбувається погіршення оброблюваних і пасовищних земель.

Усе більше сільськогосподарських земель зазнає ерозії, вторинного заболочування і засолення, відчужується для міського, промислового і транспортного будівництва.

Закономірно із зростанням населення зменшуються середні показники забезпеченості земельними ресурсами на одну особу. Якщо у 1980 р. на одного жителя планети припадало в середньому 3 га землі, то на початку XXI ст. цей показник скоротився до 2 га.

Водні ресурси

Загальний об'єм гідросфери Землі складає майже 1,4 млрд км3. Населення, промисловість і сільське господарство потребують прісної води, ресурси якої становлять 2—2,5 % загального об'єму гідросфери. Серед них найдоступнішими для використання є ресурси річкового стоку, що дорівнюють 40 тис. км3 на рік.

Запаси легкодоступної прісної води розподілені на планеті дуже нерівномірно. Так, в Африці лише близько 10 % населення забезпечені регулярним водопостачанням, тоді як у Європі цей показник перевищує 95 %. Найбільші запаси прісної води у розрахунку на одну особу має найсухіший материк — Австралія (56 м ), а найменші — Азія (3,8 м3).

Світові запаси води становлять 7,1 м на одну особу, а річне водоспоживання людства на початку XXI ст. становило близько 6 тис. км3. Приблизно половина усієї використовуваної прісної води втрачається. Таке становище Створює реальну загрозу виникнення дефіциту прісної води в глобальному масштабі.

Одним зі шляхів подолання наростаючого дефіциту прісної води є її економне витрачання на виробничі і побутові потреби, а також припинення скидання промислових, сільськогосподарських і комунально-побутових стічних вод у внутрішні водойми і моря, введення оборотного водопостачання.

Рослинні ресурси

Серед рослинних ресурсів виділяються лісові ресурси. їхні запаси оцінюють лісистістю території (відсоток площі, покритої лісом) та запасами деревини. Розміри лісової площі у світі становлять близько 42 млн кмг, лі-систість — ЗО %. За останні 200 років площа лісів Землі скоротилася, як мінімум, у 2 рази.

Найбільша площа лісів збереглася в Азії, найменша — в Австралії. За лісистістю перше міс

це у світі посідає Південна Америка (52 %). За запасами деревини лідирують Азія, Південна і'Північна Америка. З числа окремих держав провідні позиції у світі за запасами деревини посідають чотири країни: Росія, Канада, Бразилія і США.

На одного жителя планети в середньому припадає 0,8 га лісу. Головними причинами знищення лісів є розширення сільськогосподарських угідь і вирубка лісів з метою використання деревини. Великі масиви лісу вирубуються також у зв'язку з будівництвом ліній електропередач, шляхів сполучення, зокрема автомобільних магістралей і залізниць.

Ресурси Світового океану

Одними з найважливіших ресурсів Світового океану є хімічні — морська вода та розчинені в ній речовини (кухонна сіль, магній, калій, бром, уран, золото та інші сполуки). Об'єм вод океану становить 96,5 % усієї гідросфери. Шляхом випаровування з морської води отримують прісну воду, а також майже увесь бром, половину магнію, 1/3 частину кухонної солі.

Великі мінеральні ресурси сконцентровані в океанічній земній корі. Значна частина покладів, насамперед нафти і природного газу, пов'язана із зоною шельфу. В особливо великих масштабах ведеться видобуток нафти і газу у Перській та Венесуельській затоках, Північному морі, Мексиканській затоці й узбережжі Каліфорнії тощо. У глибоководних частинах океанів поширені за-лізо-манганові конкреції.

Енергетичні ресурси Світового океану пов'язані з енергією морських припливів, вітрових хвиль, океанічних течій, з використанням різниці температур вод у поверхневих і глибинних шарах океану. ^

Біологічні ресурси охоплюють усе різноманіття рослин і тварин (біомаса становить 35 млрд т і налічує 140 тис. видів), що живуть в океанах і морях. Більше як 85 % використовуваної людиною морської біомаси припадає на рибу, яка в цілому становить в океані лише 0,5 млрд т. Інша частина припадає на молюсків (кальмарів, мідій, устриць), ракоподібних (крабів, омарів, лангустів, креветок, крилю) і деяких морських ссавців. Дуже мізерна частка у споживаній біомасі припадає на водорості.

Рекреаційні ресурси

До світових природно-рекреаційних ресурсів належать морські узбережжя, береги річок і озер, гори, лісові масиви, райони поширення мінеральних джерел і лікувальних грязей. Особливо популярні серед відпочиваючих і туристів ті країни і райони, де природно-рекреаційні ресурси поєднуються з культурно-історичними пам'ятками, а також, де добре розвинута відповідна інфраструктура.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.

5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.

6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.

6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р.