півночі вирощують чай, у центральних районах — цукровий буряк, є посіви льону-довгунця. В Аргентині добре розвинене садівництво, на півночі — виноградарство, у приміських зонах великих міст — овочівництво.
У структурі тваринництва провідною галуззю є вирощування великої рогатої худоби, що має чітко виражену спеціалізацію на вирощування бичків для виробництва м'яса і корів для виробництва молока. Переважає м'ясний напрямок. Скотарство сконцентроване на північному сході Аргентини.
Друга галузь — це вівчарство, поголів'я якого становить більше як 35 млн голів. Вівчарство має м'ясо-вовняний напрямок спеціалізації і розвивається в північно-західних, західних та південних районах країни. Місцеве значення має птахівництво і свинарство, розвивається конярство, на узбережжі добре розвивається риболовство і ведеться формування рибного та рибоконсервного комплексу.
Транспорт
В Аргентині склалась чітко виражена радіальна конфігурація транспортної мережі з центром у Буенос-Айресі. У внутрішніх перевезеннях провідне місце посідають залізниці та автомобільний транспорт. Довжина залізниць — 34 тис. км, довжина автомобільних шляхів — 215 тис. км, з яких 64 тис. км — з твердим покриттям. Зростає значення трубопровідного транспорту.
Внутрішній водний транспорт великої ролі не відіграє. Морський транспорт переважає у зовнішніх зв'язках. >
Зовнішньоекономічні зв'язки
Економіка Аргентини значною мірою пов'язана з економікою інших країн світу, залежить від реалізації своєї продукції на світовому ринку, від імпорту багатьох товарів з інших країн світу, перш за все, розвинутих. В експорті провідне місце посідає продукція сільського господарства і харчової промисловості, зокрема зерно, борошно, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, тваринний сир і масло, вовна, шкіра. Аргентина експортує автомобілі і сільськогосподарське устаткування.
В імпорті Аргентини переважають машини і устаткування, нафта, вугілля, кольорові метали, продукція хімічної промисловості та товари народного споживання. Основними торговими партнерами Аргентини є Бразилія, США, Японія, Австралія і країни Західної Європи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.
2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.
3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.
4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.
5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.
6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.
6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с.
7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с.
8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с.
9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с.
10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с.
11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с.