Економіко-географічна характеристика країн світу: Бразилія

План

1. ЕГП

2. Населення

3. Природні умови і ресурси

4. Загальні риси господарства

5. Промисловість

6. Сільське господарство

7. Транспорт

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

9. Література

Площа — 8,5 млн км2. Населення — 173 млн осіб. Федеративна республіка — 26 штатів і один федеральний округ. Столиця — Бразиліа.

ЕГП

Бразилія розміщена в східній і центральній частині Південної Америки. Найбільша країна на материку, займає майже 50 % його площі. Межує з усіма країнами Південної Америки, окрім Еквадору та Чилі. Протяжність кордонів Бразилії перевищує 23 тис. км (сухопутних — 16,5 тис. км; берегова лінія Атлантичного океану — 7,4 тис. км). У північній частині країну перетинає екватор, а у південній — Південний тропік. Найбільша протяжність країни із заходу на схід і з півночі на південь — близько 4300 км. Приблизно на перетині цих найдовших ліній побудована столиця держави.

З 1983 р. країна набула членства організації "Латиноамериканська асоціація інтеграції" — МЕРКОСУР і субрегіонального торгово-економічного об'єднання "Ла-Платська група" — з 1969 р. Від 1978 р. учасниця торгово-економічного утворення "Амазонський пакт".

Населення

Бразилія посідає п'яте місце у світі за кількістю населення. Держава має високий природний приріст населення — 3 млн осіб на рік. Народжуваність становить 37 на 1000 осіб, а смертність — 9 на 1000 жителів. 50 % населення — молодь до 20 років, старше 50 років — 10 % населення. Середня тривалість життя — 63 роки.

Оскільки Бразилія — це колишня португальська колонія, то португальці відіграли головну роль у формуванні як країни, так і нації. Державна мова — португальська. З розвитком кавового виробництва сюди їхали також німці, швейцарці, італійці. Значний внесок в економічний розвиток країни внесла японська імміграція 1930-х рр. (понад 1 млн осіб.). Більшість із них були висококваліфікованими спеціалістами.

У цілому бразильці — це нація, сформована в результаті змішаних шлюбів європейців, негрів та індіанців. Європейці складають 25%, негри — 10 %, індіанці — 0,2%. Дві третини — змішане населення (мулати, самбо, метиси).

Багато районів Бразилії заселені слабо, середня густота населення — 20 осіб на 1 км2, а в Амазонії — 0,1 особи на 1 км2. На узбережжі Атлантичного океану у державі проживає 80 % населення, а густота його коливається від 60—100 осіб на 1 км2. З метою перерозподілу населення по території країни уряд прийняв рішення збудувати нову столицю ближче до центральних регіонів Бразилії, подалі від моря. Кількість жителів міста Бразиліа на сьогодні перевищує 1 млн осіб.

У державі швидко зростає кількість міського населення, його частка — 65 %. Більшість міського населення Бразилії проживає в містах-мільйонерах, розташованих переважно на узбережжі Атлантичного океану (Сан-Паулу — 18,4 млн осіб, Ріо-де-Жанейро — 11,7 млн осіб, Ресіфі — 3 млн осіб, Салвадор — 3,5 млн осіб, Порту-Алегрі — 3,5 млн осіб і т. д.).

Кількість економічно активного населення — понад 63 млн осіб, причому жінки становлять лише 20 % цієї категорії населення. При зростанні частки зайнятих, у галузях матеріального виробництва, 45 % зайнятих працює в сфері обслуговування.

Природні умови і ресурси

Бразилія має великі запаси мінеральних ресурсів, у структурі яких переважають рудні корисні копалини. Запаси паливно-енергетичних ресурсів у країні незначні і не забезпечують власних потреб. Так, Бразилія має відносно невеликі поклади вугілля на південному сході країни. Великі прогнозні запаси нафти в Амазонській низовині, територія якої досліджена дуже слабо, та у межах шельфу зони Атлантичного океану, що простягається більш як на 7 тис. км. Брак власної нафти став поштовхом до широкого використання спирту з тростинового цукру як пального на автотранспорті. Велике значення для енергетики мяють великі поклади уранових руд.

Бразилія має великі запаси залізних руд — 40 млрд т (друге місце після Росії), мангановил руд (одне з перших місць у світі), значні поклади різноманітних руд кольорових металів, зокрема бокситів, нікелю, олов'яних, титанових і вольфрамових руд. Здавна Бразилія славилась великими запасами золота, дорогоцінного каміння. Країна має незначні запаси сировини для хімічної промисловості.

Рельєф Бразилії та кількість опадів, що тут випадають, сприяють формуванню розгалуженої річкової мережі, яка відіграє основну роль у формуванні її водних та гідроенергетичних ресурсів. Особливе значення має Амазонка — найбільша за площею басейну річка світу (7 млн км2). Бразилія посідає одне з провідних місць у світі за запасами гідроресурсів, що оцінюються майже в 120 млн кВт, з яких використовується лише 50 млн кВт.

Країна посідає друге місце у світі після Росії за запасами лісових ресурсів. Найбільші на Землі площі вологих екваторіальних лісів (5 млн км2) розміщені в Амазонії. Завдяки величезним запасам лісу, Бразилія може зайняти в перспективі одне з провідних місць у світі за його заготівлею та експортом. ' /

За природними умовами територію держави можна поділити на дві частини: лісові рівнини Амазонії і тропічні ландшафти Бразильського плоскогір'я. Територія країни лежить в екваторіальному, субекваторіальному, тропічному та субтропічному кліматичних поясах. Середньорічна

кількість опадів: 2000—3000 мм — в Амазонії, 1400—2000 мм — у центрі Бразильського плоскогір'я. Найпосушливіші території розташовані на північному сході Бразильського плоскогір'я (500 мм на рік). У цілому агрокліматичні умови Бразилії, зокрема період вегетації, який триває майже увесь рік, кількість та періодичність опадів сприяють вирощуванню тут таких сільськогосподарських культур, які можуть вирощуватись в обмеженій кількості країн світу: кава, какао, цукрова тростина.

Земельні ресурси Бразилії становлять понад 750 млн га, але сільськогосподарські угіддя займають менше 1/5 частини території країни. У їхній структурі переважають пасовища.

Загальні риси господарства

За даними ООН, Бразилія належить до групи нових індустріальних країн. За обсягом ВВП Бразилія посідає десяте місце у світі. На частку промисловості у ВВП припадає 43 %, а на сільське господарство — 10 %. Особливо інтенсивно індустріальний ріст Бразилії відбувався в 1970—1980-х рр. Цьому сприяв кавовий бум, який створив умови для первинного нагромадження капіталу; освоєння гідроресурсів, що стали енергетичною основою індустріалізації. Із 1990-х рр. країна проводить політику "відкритих дверей> для міжнародних монополій, звільнення від податків іноземних і місцевих компаній, розширення внутрішнього та зовнішнього ринку. Економічна вага Бразилії у світовій економіці поступово зростає.

У структурі промислового виробництва переважають традиційні галузі і майже немає новітніх наукоємних. Бразилія експортує промислові товари переважно до слаборозвинутих країн. її внутрішній ринок є вузьким і саме це стримує подальший розвиток економіки.

Промисловість

У Бразилії продовжує зростати територіальна концентрація промисловості. У структурі бразильської промисловості основну роль відіграє обробна, частка якої становить 75 %. В останні роки посилюється роль галузей, що виробляють засоби виробництва.

Видобуток вугілля порівняно незначний і становить менше як 10 млн т. Бразилія імпортує коксівне вугілля із Південної Африки. Видобуток нафти становить близько 30 млн т, але далеко не задовольняє потреби економіки Бразилії. Тому основну частину нафти вона імпортує з Венесуели, Нігерії, країн Перської затоки. Цим зумовлено те, що нафтопереробні заводи розташовані переважно на узбережжі. Бразилія має добре розвинену електроенергетику. При цьому основу електроенергетики становлять ГЕС, які дають 92 % виробництва електроенергії, ТЕС — 7 % і 1 % — єдина АЕС (у штаті Ріо-де-Жанейро).

Бразилія має добре розвинену металургію, як чорну, так і кольорову. Значна роль належить гірничодобувній промисловості. Видобувають залізну, манганову і хромову руди, олово, боксити, золото, алмази та напівдорогоцінне каміння. Усього в Бразилії видобувають 55 видів мінералів.

Із металічних корисних копалин найбільше значення має видобуток залізної руди (центральна та східна частини країни): Родовища мангану експлуатуються біля гирла Амазонки та у басейні річки Парагвай. Видобуток бокситів ведеться у північно- та південно-східній частинах країн: Майже 100 % видобутку вольфрамових руд зосереджено у родовищах північніше міста Ресіфі. У структурі металургійної промисловості провіде місце належить чорній металургії, яка працює на власній залізній та мангановій рудах та довізному коксівному вугіллі. Тому металургійні комбінати орієнтовані на залізну руду і довізне вугілля, розміщуючись у портових містах. Виплавка сталі перевищує 20 млн т і в цілому задовольни потреби Бразилії в чорних металах.

Машинобудуванню належить важливе місце в структурі промисловості Бразилії і характеризується високою питомою вагою спільних підприємств, збудованих за участю США, Японії та розвинених країн Європі зокрема Німеччини та Великої Британії. У структурі машинобудування важливе місце посідає транспортне машинобудування, яке спеціалізується на морському та річковому суднобудуванні. Сьогодні Бразилія входить д п'ятірки найпотужніших країн світу за рівнем розвитку морського судне будування. В останні десятиліття набуло розвитку автомобілебудування за участю Японії, американських і німецьких фірм. Бразилія є найбільшим виробником автомобілів у Південній Америці. Розвивається також локомотивобудування та вагонобудування, продукція яких також поставляється до країн Латинської Америки. Новою галуззю транспортного машинобудування є авіаційна промисловість, яка виникла завдяки притоку капітал і технологій із США та Канади. Розвиток електроенергетики сприяв