У структурі хімічної промисловості провідною галуззю є основна або неорганічна хімія, яка виробляє кислоти, солі, синтетичні барвники, соду, азотні і фосфатні добрива. В останні роки швидкими темпами розвивається

хімія органічного синтезу і зокрема виробництво синтетичного каучуку, шин, гумотехнічних виробів, хімічних волокон, пластмас і виробів із них. Є власне виробництво лакофарбових виробів, продукції побутової хімії, за участю іноземних інвесторів здійснюється виробництво фармацевтичних виробів.

Лісопромисловий комплекс країни спеціалізується на заготівлі та переробці цінних порід деревини.

Місцеве значення має легка промисловість, яка орієнтована на власний ринок і значною мірою на власну сировину, зокрема бавовну, вовну та шкіру. Розвинута текстильна промисловість, яка виробляє, перш за все, бавовняні та меншою мірою вовняні тканини, і виробництво волокон та тканин із них. Добре розвинута шкіряно-взуттєва промисловість, виробництво трикотажних виробів. На експорт працюють цукрова, м'ясна, олійна та тютюнова галузі.

Сільське господарство

У сільському господарстві зайнято понад 40 % економічно активного населення країни. Воно дає 12 % ВНП, а його продукція — 65 % вартості експорту.

Рослинництво дає 60 % вартості сільськогосподарської продукції, і має чітко виражену експортну спрямованість. Головні продовольчі культури, під якими зайнято половину посівних площ,— кукурудза, квасоля, манірк. Вони поширені повсюдно. Серед зернових культур у Бразилії найбільше значення мають рис, пшениця, ячмінь, овес.

Найпоширеніші серед технічних культур — бавовник і цукрову тростину — вирощують на північному та південному сході країни. Щорічно в країні виробляється близько 10 млн т цукру, третина його надходить на експорт. П'ять експортних культур: кава, какао, бавовник, цукрова тростина та соя — займають 32 % посівних площ і дають 37 % вартості продукції рослинництва. За виробництвом кави Бразилія посідає перше місце у світі (2,5 млн т). Головні райони вирощування — східні узбережні штати країни. За збором бананів і апельсинів Бразилія посідає перше місце у світі, значна частина їх експортується. На півдні країни розвинуте виноградарство і тютюнництво. У лісовому господарстві велике значення має збір (близько 50 тис. т) природного каучуку, бразильського горіха.

Тваринництво має переважно м'ясний напрямок і дає 40 % вартості продукції сільського господарства. Провідною галуззю є скотарство, яке має відстійно-пасовищний характер. За поголів'ям великої рогатої худоби (більше як 165 млн голів) Бразилія посідає друге місце у світі після Індії. Місцеве значення має свинарство, вівчарство і птахівництво. Бразилія є однією з провідних країн світу за виловом риби (понад 1 млн т).

Транспорт

У Бразилії розвиваються всі види транспорту. Протяжність залізниць — понад 30 тис. км, із яких 7 % електрифіковані. Але провідну роль у здійсненні внутрішньодержавних перевезень вантажів і пасажирів відіграє автотранспорт, яким перевозиться 80 % вантажів. Протяжність автошляхів з твердим покриттям — понад 180 тис. Недоліком розвитку залізничного та автомобільного транспорту є те, що переважна більшість залізниць і автомагістралей розташована на сході Бразилії, на узбережжі Атлантичного океану. Водночас на величезних просторах Амазонії залізниць майже немає і лише в останній час були прокладені автомагістралі. Трубопровідний транспорт розвинутий слабо.

Прокладання автомагістралей з одночасним розвитком річкового транспорту на Амазонці та її притоках відіграє важливу роль у розвитку господарства Амазонії. Протяжність річкових шляхів Бразилії сягає 50 тис. км, але оскільки річки протікають у слаборозвинених районах, то їхнє транспортне значення незначне. Зовнішні економічні зв'язки здійснює морський транспорт. Розвинутий і повітряний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Бразилія експортує, передусім, продукцію сільського господарства (м'ясо, цукор, сою, олію, бавовну, каву і какао), залізну і манганову руду, деякі види машин. За експортом сільськогосподарської продукції Бразилія посідає друге місце у світі після США.

Бразилія імпортує деякі види паливних ресурсів, зокрема нафту і газ. Завозить різноманітні машини, які вона не виробляє, товари народного споживання, особливо ті, що не виробляються в галузях важкої та легкої промисловості. Імпортуються фосфорити і зерно, технологічне устаткування для різних галузей господарства. Бразилія має позитивне зовнішньоторговельне сальдо (34 млрд дол. США у 2004 р.).

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.

5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.

6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.

6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с.

7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с.

8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с.

9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с.

10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с.

11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с.