Економіко-географічна характеристика країн світу : Єгипет

План

1. ЕГП

2. Населення

3. Природні умови і ресурси

4. Загальні риси господарства

5. Промисловість

6. Сільське господарство

7. Транспорт

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

9. Література

Площа — 1001,4 тис. км2. Населення — 79,6 млн осіб.

Унітарна республіка — 26 мухафаз (губернаторств). Столиця — Каїр.

ЕГП

Єгипет є найбільшою за кількістю, економічним потенціалом, політичним значенням та найбагатшою на історичну спадщину країною Північної Африки. Частина території країни — Синайський півострів — розташована в Південно-Західній Азії. Єгипет на півночі має вихід до Середземного моря, на сході — Червоного. На території країни розташований Отецький канал, який з'єднує Середземне і Червоне моря, моря басейнів Атлантичного та Індійського океанів.

Держава межує з Лівією на заході, Суданом — на півдні, Ізраїлем та Сектором Ґази Палестинської автономії (територія Ізраїлю) — на сході. Геометрична прямолінійність кордонів держави свідчить про колоніальну спадщину Африки, більшість із них проходять по Лівійській та Нубійській пустелях, майже незаселених територіях. Єгипет, як і сусідні Судан та Лівія, входить до міждержавних організацій — Африканського Союзу, Ліги арабських держав (штаб-квартира в Каїрі), "Ісламської конференції". Єгипет є країною-членом ООН.

Єгипет розташований в політично нестабільному регіоні. Із 1960-х рр. Північна Африка є одним із найбільших нафтовидобувних регіонів світу.

Перевагою ЕГП Єгипту є наявність власних великих запасів нафти і газу. Сусідня Лівія є членом ОПЕК і має 2 % розвіданих запасів нафти світу.

Єгипет сповна використовує переваги свого транспортно-географічного положення між Африкою та Азією. Держава має. змогу розвивати зв'язки з 24 країнами Середземномор'я і басейну Червоного моря. Через міжнародний Суецький канал проходить інтенсивний вантажопотік морського транспорту світового значення між морями басейнів Атлантичного та Індійського океанів.

Населення

Для Єгипту, як і для інших арабських країн, характерними є високі показники народжуваності (22 на 1000 осіб у 2005 р.), при невисоких показниках смертності (5 на 1000 осіб). Відповідно природний приріст населення стабільно великий і становить 17 на 1000 осіб на рік. Частка дітей і підлітків у віковій структурі населення є також високою — 35 %. Середня тривалість життя єгиптян — 67,1 року. Відповідно в структурі населення незначною є частка населення старшого віку — 4 %. Для Єгипту характерним є від'ємне сальдо зовнішньої міграції (-0,22 на 1000 осіб).

Єгиптяни (араби Єгипту) — це 98,9 % населення країни. Вони належать до європеоїдної раси, розмовляють каїрським і нижньоєгипетським діалектами арабської мови (семіто-хамітська мовна сім'я), сповідують мусульманство сунітського напрямку. На півдні Єгипту населення розмовляє нубійською мовою. Особливу етноконфесійну групу єгиптян складають копти, які з II ст. сповідують християнство.

Населення в Єгипті розміщене вкрай нерівномірно. Середня густота населення —79 осіб на 1 км2, у долині Нілу цей показник становить 2000 осіб на 1 км2. Більшість його сконцентрована в долині та дельті Нілу. Частила населення проживає в оазисах Нубійської та Лівійської пустель. Більшість .єгиптян живе в сільській місцевості, рівень урбанізації невисокий (45 %). Найбільші міста: Каїр (9,7 млн осіб), Александрія (3,6 млн осіб).

Загальна кількість трудових ресурсів становить приблизно 21 млн осіб, із них у сільському господарстві — 43 %, промисловості — 23 %, решта працюють на транспорті, у сферах торгівлі, послуг і зв'язку.

Переважна більшість населення країни неграмотна (чоловіки — 2/3, жінки — 90 %). Вищу освіту мають лише 0,4 % жителів.

Природні умови і ресурси

Основними видами ресурсів, які використовуються в промисловості, є нафта і газ, залізні руди і фосфорити. Як і у всій Північній Африці, вода є дефіцитним ресурсом. Найважливішим джерелом водних ресурсів є річка Ніл (у межах Єгипту — 1600 хм, єгипетська назва Ель-Бахр). Окрім плантацій фінікової пальми, інших деревних насаджень немає.

Приблизно 94 % території Єгипту — це пустелі. Ландшафти Аравійської, Лівійської і Нубійської пустель представлені кам'янистими, щебеневими, галечниковими, глинистими, піщаними плато і низовинами. Дельта і долина Нілу з наносними ґрунтами займають 4 % площі Країни. На півночі Єгипту — субтропічний клімат, на решті території — пустельний тропічний. Єгипет розташований в межах сухої зони зволоження субтропічного і тропічного агрокліматичних поясів. Тут вирощують теплолюбні культури з тривалим періодом вегетації — бавовник, кукурудзу, цитрусові, рис, фінікову пальму.

Єгипет найбагатший на туристичні і рекреаційні ресурси за всі регіони Північної Африки.

Загальні риси господарства

Єгипет належить до країн, що розвиваються. За розмірами ВНП (247 млрд дол. США) — це економічно найпотужніша країна Північної Африки, на неї припадає 1/3 сукупного ВНП всіх арабських країн. У структурі ВНП на приватний сектор економіки припадає 70 %. Основна увага приділяється розвитку імпортозаміщуючих галузей промисловості та розвиток туризму. Серйозна макроекономічна проблема — велика зовнішня заборгованість країни — 31 млрд дол. США. У системі міжнародного поділу праці Єгипет спеціалізується на виробництві нафтопродуктів, бавовни, текстилю, одягу та послугах у сфері туризму і транспорту. Промисловість у структурі ВНП становить 32 %, сільське господарство — 17 %. В Єгипті реалізується проект "Нова долина", який передбачає розширити поливні землі на 1,4 млн га.

Промисловість

Передумовами розвитку видобувної, металургійної і хімічної галузей промисловості Єгипту є власні мінеральні ресурси, сільськогосподарське виробництво, яке дає сировину для розвитку легкої і харчової промисловості. Розвиваються нові галузі — машинобудівна і електротехнічна.

У структурі промисловості важливе місце посідає видобувна галузь, яка охоплює видобуток нафти (45 млн т), газу, рудних корисних копалин, зокрема залізних руд та хромових руд, що є базою для розвитку чорної металургії. Розвивається видобуток хімічної сировини, зокрема фосфоритів, які сприяють виробництву фосфатних добрив. Є значні запаси цементної сировини.

На річці Ніл збудована найбільша в Африці Асуанська ГЕС (2,1 млн кВт). У країні працює ряд великих ТЕС, які використовують мазут і природний газ.

Розвиваються чорна і кольорова металургія, однак необхідного для їхнього функціонування власного кам'яного і коксівного вугілля країна не має і змушена його імпортувати. Машинобудування спеціалізується на виробництві суден та їх ремонті, автобудуванні, випуску мопедів, велосипедів і транспортного обладнання.

Важливе місце в структурі промисловості посідають галузі основної або неорганічної хімії, представлені виробництвом азотних і фосфатних добрив. Розвитку коксохімічної промисловості сприяє виробництво кислот та азотних добрив. Розвивається також виробництво каустичної соди і, в останні роки, налагоджено виробництво фармацевтичних виробів і хімічних волокон (Суец, Асуан). Важливе значення має цементна промисловість (Хелуан, Александрія).

Найважливішою галуззю промисловості є легка, особливо текстильна (бавовняна, шовкова, вовняна). Розвивається швейна і взуттєва промисловість. Харчова промисловість (борошномельно-круп'яна, цукрова, тютюнова, плодоовочеконсервна та ін.) переробляє традиційні для Єгипту сільськогосподарські культури. Велике значення мають традиційні ремесла: гончарство, килимарство, обробка шкір, ткацтво, ювелірна справа, виробництво сувенірів.

Сільське господарство

У сільськогосподарському користуванні перебуває тільки 4 % земель Єгипту, і всі вони припадають на ріллю. Завдяки зрошуванню землеробство цілорічне. Власними продуктами харчування країна забезпечує себе тільки на 40 %, решта — імпортується.

Більшість посівних площ зайняті зерновими культурами. На зрошуваних землях вирощують рис, пшеницю, сорго, просо, кукурудзу, бобові, а також овочі, маслини, цитрусові та цукрову тростину. У пустельних оазисах культивують фінікову пальму. Найважливіша технічна культура — бавовна (річний збір — 0,5 млн т). Довговолокниста бавовна, вирощена в Єгипті, вважається найякіснішою у світі (перше місце у світі зі збору).

Тваринництво в Єгипті є провідною галуззю господарства в пустельних районах, але розвинене слабо через нестачу пасовищ і кормових ресурсів.

Воно розвивається екстенсивним шляхом і є, як правило, низькопродуктивним. Єгиптяни розводять велику рогату худобу, буйволів, верблюдів, віслюків, овець та кіз. У країні розвинене бджільництво, тут виробляють щорічно до 10 тис. т меду.

Транспорт

Особливості географічного розміщення Єгипту визначають оптимальні можливості для розвитку всіх видів транспорту. Для зміцнення міжнародних зв'язків найбільше значення відіграє морський транспорт, у середині країни — залізничний (4955 км), автомобільний (64 000 км), річковий (довжина водних шляхів — 3500 км). Особливе транзитне значення для Єгипту має контроль над Суецьким каналом (довжина — 161 км, ширина — 150 м, глибина — 18 м), завдяки якому значно зменшується час проходження вантажів з Європи до країн Азії та Східної Африки. У країні діє 14 аеропортів, найбільший — у Каїрі.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Єгипет має виражене від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі. У 2000 р. експорт становив 7300 млн дол. США, імпорт — 17 000 млн дол. Основними торговельними партнерами є США, Німеччина, Італія.

Головні предмети експорту сира нафта і нафтопродукти, металовироби, бавовна-сирець, бавовняна пряжа, трикотажні вироби, рис, фрукти. Єгипет імпортує зерно, лісоматеріали, промислові вироби, озброєння.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус,