У структурі легкої промисловості провідна роль належить текстильній, швейній та взуттєвій галузям. В Італії виробляється майже 16 % світового обсягу випуску вовняних тканин — друге місце після Китаю. Найбільше сконцентрована галузь у містах Північного Заходу. Там розміщені й найбільші підприємства швейної і взуттєвої галузей, які працюють в основному на власній і частково імпортній сировині. За виробництвом та експортом взуття Італія посідає одне з провідних місць у світі.

Виноробство і макаронна промисловість Італії посідають одне з провідних місць у світі.

Сільське господарство

Італія належить до країн, що мають високопродуктивний агропромисловий комплекс. Країна забезпечує свої потреби у продовольстві за рахунок власного виробництва на 75 %. У сільському господарстві дуже поширеною є орендна форма господарювання. На півдні Італії так званий "земельний голод" призвів до масової міграції сільського населення у промислові райони півночі.

У структурі сільського господарства провідна роль належить рослинництву, яке виробляє понад 60 % вартості товарної продукції. На півночі країни, особливо в Паданській низовині, ґрунтово-кліматичні умови більш сприятливі для його розвитку. Тут споруджено потужні зрошувальні системи (2/3 мережі), втричі більше вноситься мінеральних добрив. Інтенсивність землеробства на півдні стримується багатоукладністю сільського господарства.

Основою зернового господарства (другої за значенням в Італії галузі рослинництва) є пшениця, в основному, твердих сортів. Вирощують також кукурудзу, а на поливних землях — рис (одне з провідних місць серед європейських країн).

Із технічних культур в Італії вирощують багато цукрового буряку. Країна посідає перші місця у світі за збором тютюну і апельсинів.

Однак провідне місце в структурі рослинництва займає овочівництво і виноградарство. Овочі здебільшого вирощують на півночі. Важливим є вирощування цитрусових, яблук, маслин.

Тваринництво у державі не набуло значного розвитку і не задовольняє навіть потреб власного населення. Воно спеціалізується на виробництві молока та м'яса, але в цілому має певні відмінності на території країни. Північ Італії виділяється молочним скотарством та свинарством. Центральна Італія — м'ясним скотарством, острови Сицилія та Сардинія — вівчарством.

Транспорт

Географічне положення Італії, конфігурація території, різний економічний розвиток та спеціалізація окремих регіонів зумовили формування густої транспортної мережі, яка забезпечує інтенсивне переміщення вантажів і пасажирів. За якістю і густотою сухопутних транспортних шляхів вона посідає провідне місце у світі.

Серед усіх видів транспорту, визначальна роль у вантажообігу, перш за все у внутрішніх перевезеннях, належить залізничному. Протяжність колій сягає близько 20 тис. км, із яких 12 тис. км електрифіковані. Найбільшим залізничним вузлом є Мілан. Центральною залізничною магістраллю є лінія Мілан — Болонья — Флоренція — Рим. Паралельно з нею збудована одна з найкращих автострад Європи — "Сонце". У цілому довжина автомобільних шляхів з твердим покриттям становить понад 650 км,' що у 2,5 разу більше, ніж у Китаї, або у 4 рази більше, ніж в Україні.

Із портів Генуї, Венеції, Трієста прокладені великі трубопроводи до Німеччини, Швейцарії, Австрії для перекачування нафти та газу.

Найбільше значення у зовнішніх зв'язках має морський та авіаційний види транспорту. Зокрема морський посідає друге місце за вантажообігом. Морські порти Генуя, Венеція, Трієст забезпечують експортно-імпортні перевезення не тільки Італії, але й Німеччини, Швейцарії, Австрії та дунайських країн.

Зовнішньоекономічні зв'язки

У міжнародному поділі праці Італія спеціалізується на виробництві машин та устаткування (легкових автомобілів, деяких видів верстатів, устаткування для паперової, харчової, поліграфічної галузей промисловості, холодильників, пральних машин, виробів електронної та електротехнічної галузей промисловості). Експортує Італія також продукцію текстильної, швейної та взуттєвої промисловості (одне з перших місць у світі), а також овочівництва, виноробства, виноградарства, цитрусові та інші фрукти.

Обсяг імпорту перевищує обсяг експорту. У структурі імпорту переважають сировина та матеріали: нафта, вугілля, руди чорних і кольорових металів, лісоматеріали, вовна, бавовна, продукти харчування. Машини та устаткування становлять у ній лише 20 %. Великі доходи отримує Італія від міжнародних послуг — туризму, фрахту морських суден, транзиту міжнародних вантажів різними видами транспорту. Щороку Італію відвідує понад 50 млн туристів.

Основними Торговими партнерами Італії є країни Європейського Союзу, на які припадає майже 60 % експорту та імпорту. Серед окремих держав найтісніші торговельні зв'язки Італія має з Німеччиною, Францією та США.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.

5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.

6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.

6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с.

7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с.

8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с.

9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с.

10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с.

11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с.