Економіко-географічна характеристика країн світу: Франція

План

1. ЕГП

2. Населення

3. Природні умови і ресурси

4. Загальні риси господарства

5. Промисловість

6. Сільське господарство

7. Транспорт

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

9. Література

Площа — 544 тис. км2. Населення — 60,7 млн осіб. Унітарна республіка — 22 регіони, які поділені на 92 департаменти, чотири заморські департаменти — Гваделупа, Гвіана, Мартініка, Реюньон, чотири заморські території, 2 особливі територіальні одиниці. Столиця — Париж.

ЕГП

Франція — друга за площею (після України) європейська держава, яка займає крайній захід Західної Європи. Вона має широкий вихід до Атлантичного океану та його морів (Середземного та Північного). Сухопутні кордони розділяють її на північному сході і сході з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією, Монако, а на півдні — з Іспанією та Андоррою. Разом із сусідніми країнами, що входять до ЄС, Франція утворює єдиний Європейський простір.

Через територію держави проходять залізничні й автомобільні шляхи, що з'єднують країни Європи з важливими портами Атлантики. Підводний тунель через Ла-Манш з'єднує Францію з Великою Британією.

Населення

За кількістю населення Франція посідає трете місце серед європейських країн. Тривалий час природний приріст населення в країні, завдяки демографічній політиці уряду, став дещо вищим, ніж в інших розвинутих державах Європи. Середня тривалість життя французів — 79 років (83— жінки, 75— чоловіки). Останніми роками у Франції кількість населення збільшується, завдяки імміграції населення з колишніх колоній, країн Східної Європи і Північної Африки, Італії та Туреччини.

Франція однонаціональна держава. Близько 85 % населення становлять французи, які належать до романської мовної групи індоєвропейської мовної сім'ї. Найчисленніші національні'меншини — корсиканці, баски, ельзасці, бретонці, фламандці та вихідці з країн Північної й Західної Африки. Більшість віруючих складають християни-католики.

Розміщене населення нерівномірно. Середня його густота — близько 120 осіб на 1 км2. У промислово розвинутих районах вона сягає до 300 осіб на 1 км2, тоді як у горах густота становить 20—ЗО осіб на 1 км2. 73 % населення — це міські жителі, які в основному проживають у 50 міських агломераціях країни (понад 60% населення країни). Близько 1/5 жителів Франції (10,3 млн осіб) проживає в Паризькій агломерації. Центрами великих агломерацій є Ліон, Марсель, Лілль, які вже мають понад мільйон жителів.'Сільське населення переважно живе в невеликих населених пунктах і хуторах.

У структурі зайнятості переважає сфера послуг (71 %), у промисловості — близько 25 %, у сільському господарстві — 4 % економічно активного населення.

Досить високий рівень безробіття (майже 10%).

Природні умови і ресурси

Тепер недостатньо забезпечена мінеральними ресурсами для розвитку промисловості і залежить від імпорту сировини та енергоносіїв.

Запаси вугілля, нафти, природного газу та руд кольорових металів незначні. Найбільші вугільні басейни — Лільський та Центрального масиву.

У той же час Франція посідає перше місце в Європі за запасами уранових руд.

Поклади залізних руд у Франції найбільші серед країн Західної Європи. На півдні держави є великі родовища бокситів, в Ельзасі — калійної солі, в Лотарингії — кухонної солі. Вона досить багата на будівельну сировину.

Країна забезпечена прісними водами, має значні запаси гідроенергетичних ресурсів альпійських річок, морських припливів.

Ліси займають 25% території Франції. За рахунок власних ресурсів вона не тільки забезпечує себе деревиною, а й навіть експортує її.

Північна і центральна частина Франції — рівнинна, південна і південно-західна — гірська (старі гори Центрального масиву та молоді високі хребти Піренеїв та Альп).

У країні переважають два типи клімату — морський та перехідний від морського до помірно континентального, а на південному узбережжі та а Корсика — субтропічний середземноморський.

Ґрунти переважають карбонатні, бурі лісові, чорноземи. Тобто країна багата на земельні ресурси для розвитку сільського господарства.

Практично вся територія Франції комфортна для проживання людей, а південне узбережжя — важливий рекреаційний район світу. Крім морських узбереж, важливими рекреаційними регіонами є Альпи та Піренеї. Франція зберегла багату культурну спадщину, яка приваблює мільйони туристів до Парижа, Страсбурга, Бордо, Ґренобля, Ніцци та інших міст.

Загальні риси господарства

Особливістю національного господарського комплексу Франції є значна частка у ньому державного сектора. На державних підприємствах працює 25 % зайнятого населення. Державні монополії контролюють 25 % промислового виробництва. Велику роль у розвитку економіки країни відіграють іноземні монополії.

Франція — високорозвинута постіндустріальна країна з потужним агропромисловим комплексом. Однак у структурі ВНП питома вага, промислової продукції в декілька разів перевищує частку продукції аграрного сектора.

Промисловість

Характерною тенденцією розвитку промисловості Франції в останні роки є високі темпи розвитку галузей, що визначають НТП. Для цього країна має висококваліфіковані кадри, транспортні комунікації, нове технологічне устаткування. Значну роль відіграють галузі, що переробляють сільськогосподарську продукцію.

Оскільки власними енергоресурсами Франція забезпечує менше половини власних потреб, паливна промисловість орієнтується, в основному, на імпортну сировину. Частка видобутого кам'яного вугілля в енергобалансі країни становить приблизно 9 %. На нафтопереробних заводах переробляється близько 60 млн т сирої нафти. Нафта надходить із країн Перської затоки та Північної Африки, природний газ з Алжиру.

Особливо розвинута атомна електроенергетика, за рівнем розвитку якої Франція посідає друге місце у світі після США, а за часткою вироб леної енергії на АЕС (понад 85 %) — перше місце у світі. Працюють атомні електростанції в основному на власному урані, видобуток якого становить близько 1,5 % світового.

Чорна металургія у Лотарингії, де розташовані старі заводи, перебуває у стані депресії. Зараз вона у країні майже повністю орієнтується на імпортну сировину та паливо, а тому підприємства цієї галузі тяжіють до морських портів-та районів виробництва дешевої гідроелектроенергії. Країна має розвинуту кольорову металургію, особливо алюмінієву і свинцево-цинкову. Перша орієнтується на власну сировину — боксити (південь Франції). За виробництвом свинцю країна посідає п'яте місце у світі.

Машинобудування — провідна галузь промисловості країни. Франція славиться на світовому ринку як виробник конкурентоспроможної продукції, особливо тепловозів, електровозів та електронних виробів, побутових електроприладів. Особливо виділяється автомобілебудування. За виробництвом легкових автомобілів Франція посідає п'яте місце у світі. Країна є лідером у виготовленні надшвидкісних транспортних поїздів. За випуском телевізорів вона входить у першу десятку серед країн світу.

У Франції великого значення набула авіакосмічна промисловість. Країна третьою у світі запустила в космос власний штучний супутник Землі. Є власний космодром. Важлива галузь — суднобудування, яка останнім часом перебуває у стані депресії.

Більшість машинобудівних підприємств зосереджено у районі Великого Парижа, Ліоні, Марселі, промислових центрах півночі країни.

Високого ступеня розвитку досягла хімічна промисловість, особливо такі її галузі, як хімія органічного синтезу, основна хімія. Вони спеціалізуються на виробництві полімерів, синтетичних волокон, мінеральних добрив, гуми, пластмас, парфумерії, медикаментів, каустичної соди (п'яте місце у світі). Підприємства хімічної промисловості орієнтуються на сировину (Лотарингія, Ельзас), дешеву електроенергію; основна хімія зосереджується у центрах нафтопереробки.

Серед галузей легкої промисловості у Франції провідними є швейна і текстильна. За виробництвом тканин країна посідає третє місце в Європі. Підприємства текстильної промисловості розміщені в більшості великих і середніх міст країни.

Серед галузей харчової промисловості важливе значення має виноробна, яка зосереджена у Східних та Південно-Західному регіонах. Франція є найбільшим виробником в Європі вершкового масла, сира, м'яса.

Сільське господарство

Сільське господарство Франції за загальним обсягом виробництва сільськогосподарської продукції посідає перше місце серед європейських країн, а у світі поступається тільки США та Канаді. Більшу частку її виробляють дрібні господарства (до 20 га землі). Однак в умовах посилення конкуренції з боку країн ЄС все більшого значення набувають великі господарства, що користуються підтримкою держави.

У структурі сільського господарства переважає тваринництво. У землеробстві провідним є зернове господарство. Пшениця займає 1/4 орних земель, а її врожайність'сягає 60 ц з 1 га. Щорічний збір пшениці становить . близько 40 млн т (четверте місце у світі), а всіх зернових — 60 млн т. З інших культур важливе значення мають кукурудза, ячмінь. Основні райони вирощування пшениці — північний схід Франції, кукурудзи та пшениці — південний захід. Серед технічних культур у північній частині виділяється цукровий буряк, а у південній — соняшник. В окремих районах вирощують льон, рис, картоплю, хміль, тютюн, квіти, оливкові. Серед фруктових переважають яблуневі сади, особливо на північному заході. Франція має високий рівень розвитку виноградарства та овочівництва. За обсягами виробництва винограду вона поступається у світі тільки Італії.

Провідними галузями тваринництва Франції є скотарство м'ясо-молочно-го напрямку, свинарство і вівчарство. Зосереджене воно переважно у Західному та Центральному районах. Високим рівнем інтенсивності характеризується тваринництво Північного та Паризького районів. Рибальство є галуззю спеціалізації районів, що розмішуються уздовж атлантичного узбережжя.

Транспорт

Транспортний комплекс Франції є одним із найрозвинутіших в Європі. Залізничний транспорт посідає друге місце за вантажообігом, хоча його значення останнім часом зменшується. Протяжність залізничних колій — понад ЗО тис. км, половина з них електрифікована. 4

Провідну роль відіграє автомобільний транспорт, який здійснює перевезення більшої частини пасажирів та вантажів. Країна забезпечена густою мережею автомобільних шляхів високої якості.'