Економіко-географічна характеристика країн світу: Китай

План

1. ЕГП

2. Населення

3. Природні умови і ресурси

4. Загальні риси господарства

5. Промисловість

6. Сільське господарство

7. Транспорт

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

Література

Площа — 9,6 млн км2. Населення — 1,3 млрд осіб.

Унітарна республіка — 23 провінції, п'ять національних автономних округів, чотири міста центрального підпорядкування (Пекін, Шанхай, Тяньцзінь і Чунцін), два спеціальні адміністративні райони — Аоминь і Сянган, Столиця — Пекін.

ЕГП

Китай розміщений у регіоні Східної Азії. Протяжність території із заходу на схід — 5 тис. км, із півночі на південь — 4 тис. км. Китай омивається водами морів Тихого океану. Китаю належать ряд островів, найбільші серед них — Хайнань і Тайвань. Щоправда Тайвань де-факто є суверенною невизнаною світовою спільнотою китайською державою. Наприкінці 1990-х рр. до складу території КНР в якості спеціальних адміністративних районів увійшли колишні британська колонія Гонконг (Сянган) і португальська Макао (Аоминь).

На півночі КНР межує з Казахстаном, Монголією, Російською Федерацією, на північному сході — з КНДР, На півдні — з В'єтнамом, Лаосом, М'янмою, Бутаном, Непалом, на заході — з Індією, Афганістаном, Таджикистаном і Киргизстаном. Державний кордон Китаю проходить переважно природними кордонами, які особливо важкодоступні на південному заході і півдні країни, де височіють хребти Каракоруму, Гімалаїв і Бірманських гір. Більш доступними є південний кордон з В'єтнамом. Вигідним є близькість Китаю до економічно високорозвинених Японії і Південної Кореї.

В умовах сучасного динамічного розвитку китайської економіки власних паливно-енергетичних ресурсів не вистачає, тому важливе значення має сусідство держави з багатими на паливні, мінеральні та лісові ресурси регіонами Росії (Західний та Східний Сибір), Казахстаном. Морським шляхом Китай має змогу імпортувати нафтопродукти з багатих на нафту Індонезії, Малайзії та Брунею, мінеральну сировину — з Австралії.

Особливістю економіко-географічного положення Китаю є те, що через його територію пролягають найкоротші наземні шляхи від берегів Тихого океану до країн Європи.

Населення

КНР — найбільша за кількістю населення країна світу (майже 1,3 млрд осіб). Держава дотримується жорсткої демографічної політики на зниження приросту населення. Це вже певним чином відобразилось на показнику природного приросту, він додатний — 6 на 1000 осіб у 2005 р. Отже КНР поступово перейшла до групи країн першого типу відтворення населення. Китайці — міграційноактивний народ, про це свідчить від'ємний показник сальдо зовнішньої міграції (-0,4 на 1000 осіб).

Особи китайського походження утворюють великі іммігрантські групи в більшості країн азійсько-тихоокеанського регіону.

У національному складі населення країни переважають китайці — 92 %. До етнічних і національних меншин Китаю належать чжуани, хубей, тибетці, іцзу, уйгури, мяо, монголи, корейці, маньчжури. Більшість цих народів проживає в окраїнних і гірських районах країни. Китайська мова належить до однойменної групи сіно-тибетської сім'ї. Китайці сповідують конфуціанство, даосизм і різновид буддизму — махаяну.

Середня густота населення в Китаї — понад 130 осіб на 1 км2. Розміщене воно дуже нерівномірно: 80% його проживає на 1/10 території країни. Найзаселеніші райони середньої і нижньої течії річок Хуанхе, долин Янцзи і Сіцзяну, окремі райони Північно-Східного Китаю. Тут густота населення перевищує 400 осіб на 1 км2. Мало заселена північно-західна частина країни, у Тибеті — одна особа на 1 км2гЄ взагалі незаселені райони. Рівень урбанізації у Китаї — ЗО %. У Китаї є ЗО міст-мільйонерів.

Китай має найбільші у світі трудові ресурси. Частка зайнятих у сільському господарстві складає — 74 %, а у промисловому виробництві — всього 15 %. У країні близько ЗО млн безробітних.

Природні умови і ресурси

На мінеральні ресурси Китай дуже багатий, недарма його називають "геологічною коморою світу". КНР має значні запаси кам'яного вугілля (за його видобутком посідає перше місце у світі — майже 1,3 млрд т на рік), розвідані значні запаси нафти і газу (північний схід та захід Китаю, шельф морів), горючих сланців (північний схід і південь Китаю).

Значні поклади залізної руди сконцентровані на північному сході Китаю. Через східні території країни простягається Тихоокеанський металогенічний пояс, з яким пов'язані родовища мангану, вольфраму, молібдену, олова, сурми, ртуті й інших металів. Так, Китай посідає перше місце у світі за запасами вольфраму, олова, сурми, титану, цинку, магнезиту, літію, бури, рідкоземельних металів; друге — за запасами фосфору, нікелю, ртуті, молібдену, ніобію; третє — за запасами вугілля, залізної руди. У центральному й південному Китаї є нерудні корисні копалини (сірка, солі, гіпс), особливо значні поклади фосфоритів.

Водними ресурсами Китай забезпечений нерівномірно. Є дефіцит води у західних і північно-західних пустельних та напівпустельних районах країни. Гідроенергоресурси КНР найбільші у світі, але використовуються лише на 3—5 %.

Лісистість у Китаї невисока — 13 %, ліси збіднені через господарську діяльність.

Природні умови значною мірою визначають розвиток господарства, розселення населення країни. Динамічніше розвивається східна та центральна частина Китаю, де в рельєфі переважають рівнини — басейни річок Хуанхе, Янцзи, Сіцзян і Ляохе. На північному сході є Маньчжуро-Корейські гори, Великий і Малий Хінган; -невеликі гірські системи простягаються на півдні. Західна частина країна зайнята Тибетським нагір'ям (середня висота — 4500 м). Його обрамляють гірські системи Гімалаїв, Каракоруму, Куньлуню, Наньшаню.

Клімат Китаю має значні відмінності. На заході він — різко континентальний, на сході — переважно мусонний. Кліматичні умови центрально- та південно-східної частин країни сприятливі для вирощування двох урожаїв упродовж року. Середня температура липня — від +20 °С до +28 °С. Річна кількість опадів зменшується від 2500 мм на півдні і сході до 50 мм на півночі і заході.

Ґрунтовий покрив характеризується значною різноманітністю. У Китаї представлені всі види ґрунтів Євразійського континенту, крім-тундрових і північної тайги. 45 % території — піскові і кам'янисті пустелі, інші землі.

Загальні риси господарства

В економіці Китаю поєднуються командно-адміністративний (плановий) і ринковий уклади. З початком реформ (із 1982 р.) Китай став однією з наймогутніших держав світу, обсяг ВНП якого становив 4,5 трлн дол. США у 2000 р., домігся стабільності в економіці й політиці, підвищив реальні доходи громадян у 2—3 рази.

Соціально-економічні досягнення КНР є одними з найпомітніших у світовій економічній історії останніх десятиліть XX ст. Китай є світовим лідером за виробництвом вугілля, сталі, цементу, зерна, м'яса, бавовни, утримує провідні позиції за видобутком нафти і виробництвом електроенергії.

Провідні світові корпорації розглядають Китай як найперспективнішу країну світового ринку. Країна активно залучає іноземний капітал і посідає друге місце після США за кількістю підприємств з іноземними інвестиціями.

Досягнувши суттєвих результатів у темпах економічного зростання, динаміці та обсягах промислового і сільськогосподарського виробництва, Китай, однак, продовжує відставати від провідних промислових країн і країн із середи ьорозвину тою економікою за рівнем виробництва, продуктивністю праці, доходами на одну особу та рівнем життя.

Китай — індустріально-аграрна країна.

Промисловість

Паливно-енергетичний комплекс набув значного розвитку, але через йде досить високу енергоємність виробництва (у 4 рази вища, ніж у Японії) не повністю задовольняє потреби країни. Вугільна промисловість зосереджена у Північному та Північно-Західному Китаї (80 %). Нафтовидобувна промисловість забезпечує 1/5 паливно-енергетичного балансу. Нафтові родовища є у багатьох провінціях, але найбільші родовища розташовані у малорозвинутих районах країни. Нафтопереробка зосереджена у Нівнічно-Східному районі. Газ в енергобалансі становить поки що близько 2 %. Видобувають його, в основному, у південній частині країни.

Електроенергетика складається з теплової (80 %) та гідроенергетики (20 %). Будується декілька АЕС. Найпотужніша енергосистема на базі ТЕС розташована на північному сході країни. Найбільші ГЕС збудовані на річках Хуанхе, Сунгарі, на притоках Янцзи та цілий комплекс у верхній течії головної річки. На річці Янци готується до пуску найпотужніша у світі ГЕС.

Металургійна промисловість є у всіх районах (крім Тибету), але 90 % виробництва чавуну, сталі і прокату концентрується на північному сході. Найбільші металургійні комбінати — Аньшанський, Шанхайський, Пекінський та ін. Технічний рівень виробництва низький. 70 % металургійних підприємств не мають очисних споруд. У Китаї не вистачає високосортних видів прокату та сталі, які купують (1/4 від потреби) за кордоном.

Кольорова металургія зосереджена у провінціях Південного Китаю. Із 60 видів мінеральних ресурсів, які видобуваються у Китаї, 50, а саме руди кольорових металів, експортуються. Найбільшим попитом на світовому ринку користується олово, сурма, ртуть, вольфрамовий і молібденовий концентрати.

Розвинуте різногалузеве машинобудування. Країна практично повністю забезпечує себе устаткуванням для чорної металургії, коксохімічної промисловості, локомотивами, верстатами, ковальсько-пресовим обладнанням, багатьма видами двигунів, електрохімічним обладнанням та іншою продукцією. Найбільші центри — Шанхай (1/5 всієї продукції), Шеньян, Тяньцзинь, Харбін, Пекін, Лоян, Далянь. Верстатобудування (друге місце у світі за верстатним парком) зосереджено на північному сході держави. У Китаї виготовляють Пасажирські і військові літаки, ракети, штучні супутники Землі й космічне обладнання. Новітні наукоємні виробництва зосереджені у вільних економічних зонах, де виготовляють комплектуючі для комп'ютерної техніки та ін.

Лісопереробна промисловість дає 70 млн м3 деревини щорічно. За виробництвом паперу і картону