Економіко-географічна характеристика країн світу: Японія

План

1. ЕГП

2. Населення

3. Природні умови і ресурси

4. Загальні риси господарства

5. Промисловість

6. Сільське господарство

7. Транспорт

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

Література

Площа — 372,8 тис. км2. Населення — 127,5 млн осіб.

Конституційна монархія — 47 префектур. Столиця — Токіо.

ЕГП

Японія — острівна держава. Більша частина території держави розташована на островах Хоккайдо, Хонсю, Кюсю та Сікоку, які омиваються морями Тихого океану. Крім того, їй належать ще близько 7 тис. дрібних островів.

До Японії географічно найближчими є Росія, Південна Корея, КНДР, Китай, Тайвань. Сусідні держави — дуже різні за політичним устроєм та економічним потенціалом. Південна Корея і Тайвань — це нові індустріальні країни першої хвилі з високими показниками економічного розвитку. Китай і КНДР — соціалістичні країни, проте Китай поєднує адміністративно-командну і ринкову економічні моделі. Японія є активним членом

ООН, Організації економічного співробітництва і розвитку, Азіатсько-Ти-хоокеанського економічного співробітництва.

Країна розташована поблизу багатих на мінеральні ресурси Китаю і Росії, що є для Японії дуже важливим. Найважливіша для Японії "комора" корисних копалин — Австралія, розташована на зручних морських шляхах до Країни Сонця, що сходить.

Японія є центром економічного розвитку не тільки регіону, але й світу. Більшість сусідніх країн динамічно розвиваються і мають значний ресурсний і економічний потенціали і з часом закономірно відіграватимуть провідну роль у світі.

Населення

У Японії сформувався тип відтворення населення, характерними рисами якого є невисокі показники народжуваності (9 на 1000 осіб), низький річний приріст населення (0,2 %), процес "старіння нації" (середня тривалість життя — 81 рік). Країна першою в Азії здійснила демографічний перехід від традиційного типу відтворення населення і наблизилася до стану стабілізації кількості населення. Незначні розміри міграції (сальдо міграції на початку третього тисячоліття близьке до 0).

Японці складають 99,4 % населення держави. Вони належать до монголоїдної раси. Японська мова утворює окрему мовну сім'ю, оскільки зовсім неподібна до мов сусідніх народів. На півночі о. Хоккайдо проживає нечисленний (близько 20 тис. осіб) аборигенний народ Японії — айни. Основні релігії — синтоїзм і буддизм.

Японія — густонаселена країна (близько 337 осіб на км2). Особливо велика густота населення в південних прибережних районах о. Хонсю і на півночі о. Кюсю — понад 500 осіб на 1 км2. У гірських районах і на півночі країни густота населення — 60 осіб на 1 км2.

Японія є однією з найурбанізованіших країн світу — 78 % населення проживає в містах. У країні є десять міст-мільйонерів. Три найбільші агломерації Японії зливаються у найбільший у світі мегаполіс Токкайдо з кількістю населення бО.млн осіб, який простягся на 600 км.

Зайнято близько 66 млн економічно активного населення (52 %). Із них у промисловості — понад 25 %, сільському господарстві — 5.% і близько 70 % у сфері послуг. Для Японії характерна порівняно незначна кількість безробітних (1,3 млн осіб).

Природні умови і ресурси

Японія бідна на мінерально-сировинні ресурси. Промислове значення мають тільки кам'яне вугілля, незначні запаси нафти, газу, руди кольорових металів (мідь, свинець, миш'як, вісмут, цинк). Хімічна промисловість використовує власну сірку, будівельна — доломіт, гіпс, вапняки. Потреби у більшості видів мінеральної сировини забезпечуються за рахунок імпорту: нафти і газу — понад 99 %, кам'яного Вугілля — на 90 %, міді — на 3/4, залізної руди — на 99,9 %, більше, ніж на ' половину — свинцю та цинку.

Річки в Японії в основному гірські. їхні ресурси використовуються як для зрошення, так і для отримання електроенергії. Важливим джерелом питної води є численні невеликі озера.

Лісами вкрито 63 % території Японії. Переважають хвойні, широколистяні і субтропічні ліси. Однак власних лісових ресурсів також не вистачає для задоволення потреб виробництва!

Японія — гірська країна. Гори займають понад 3/5 території. У багатьох місцях вони дуже близько підходять до моря. Над центральною частиною о. Хонсю височіє вулкан Фудзіяма (3776 м). Найбільші рівнини розташовані в центральній частині о. Хонсю (рівнина Канто). їх перетинають численні іригаційні канали. Складний рельєф змушує будувати численні підземні транспортні тунелі. Брак рівнинних земель змушує штучно намивати землі у затоках для розбудови великих прибережних міст.

Характерною особливістю природних умов Японії є висока сейсмічність,. Інколи землетруси спричиняють появу величезних хвиль — цунамі.

Клімат — субтропічний, мусонний, на Хокайдо — помірний. Улітку панує південно-східний мусон, він характеризується переважанням жаркого та вологого повітря. Зимовий північно-західний мусон спричиняє інтенсивні снігопади. Опадів тут випадає від 1000 до 3000 мм на рік.

Агрокліматично Японія розташована у вологій зоні помірного (сприятливій для вирощування жита, ячменю, озимої пшениці, картоплі, зернобобових) і субтропічного (цитрусові, тютюн, рис) поясів.

Базою для туризму і рекреації є природа і самобутня культурна спадщина.

Загальні риси господарства

Японія — високорозвинена країна, входить до складу "великої сімки": За розмірами ВНП (понад 3 трля дол. США) вона поступається тільки США та Китаю. Із 1950—1960-х рр. японська економіка зростала дуже швидкими темпами. Сьогодні важливу роль уній відіграють великі, відомі на весь світ корпорації: "Тойота", "Ніс-сан" і "Хонда", "Соні", "Касіо" й "Тошіба". Проте 99 % японських ком-паній належать до сфери середнього і малого бізнесу. На Японію припадає 12 % світового промислового виробництва. У міжнародному поділі праці Японія посідає провідні місця у галузях електротехнічного, електронного.

машинобудування, суднобудування, хімічної промисловості, а також у сфері банківських послуг.

Японія почала структурну перебудову своєї економіки з метою розширення внутрішнього попиту, підвищення ролі сфери послуг та інформатики, подальшого розвитку власного науково-технічного потенціалу. Пріоритетними стали галузі "високого потенційного зростання", високо-технологічні проекти і наукоємні напрямки: телекомунікації, мікроелек-троніка, оптико-волоконні матеріали, авіація і космонавтика, медицина, біотехнологія, захист довкілля тощо.

Про високий економічний рівень розвитку Японії свідчить оптимальний розподіл ВНП за сферами економіки: на сільське господарство припадає — 1,3 %, обробну промисловість — 24,7 %, сферу послуг — 74 %.

Промисловість

На частку важкої промисловості припадає 3/4 загального обсягу промислового виробництва. Однією з економічних проблем Японії є залежність від імпорту енергоносіїв. Тривалий час основою енергетики країни було власне вугілля, вода та деревина. Потім масштаби споживання імпортної нафти, коксівного вугілля, газу почали стрімко зростати. Великі нафтопереробні підприємства розміщені у портових містах (Йокогама, Нагоя, Кітакюсю).

Основна частка електроенергії виробляється на теплових електростанціях, які сконцентровані у промислових районах, центрах видобування та доставки вугілля та нафти. Потужні ГЕС побудовано в центральній частині Хонсю. Однак зростання важкої промисловості зумовило подальший ріст споживання електроенергії. Це спричинило розвиток атомної енергетики і використання альтернативних джерел енергії. Сьогодні в Японії діють 40 атомних реакторів.

Чорна та кольорова металургія базується, в основному, на довізній сировині. Модернізована металургія Японії є однією з найпотужніших у світі. Японія щорічно виплавляє понад 100 млн т сталі (друге місце у світі після Китаю). Кольорова металургія охоплює підприємства з виробництва міді, цинку, свинцю, алюмінію. За виробництвом міді та алюмінію Японія також посідає передові позиції у світі. Боксити й рудну сировину завозять з країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки, Африки, Австралії.

Машинобудування — провідна галузь промисловості. У галузевій структурі виділяються транспортне машинобудування, верстатобудування, виробництво електротехнічних виробів, електроніки, гірничошахтного устаткування, будівельних машин, оптичної та медичної апаратури, устаткування для текстильної, хімічної, харчової промисловості, побутових електротоварів.

Особливе місце посідає транспортне машинобудування. У галузі суднобудування на частку Японії припадає понад третини світового тоннажу спущених на воду суден. Щорічне виробництво сягає близько 9 млн легкових автомобілів та 3 млн вантажних, понад 2 млн мотоциклів. Значним рівнем розвитку та широким асортиментом продукції виділяються електронна промисловість, що спеціалізується на виробництві спеціальних електронних приладів та апаратів, радіо-, теле-, відеоапаратури, навігаційних приладів, медичного обладнання.

Більша частина підприємств хімічної промисловості розміщені в околицях Токіо, Осахи, Наґої, Кавасакі. Переважають виробництва органічної хімії та біохімії, які орієнтуються на найбільші нафтопереробні комплекси, що розташовані на о. Хонсю.

Розвинені деревообробна і целюлозно-паперова, поліграфічна, текстильна і харчова галузі. Традиційними залишаються виробництва натурального шовку, порцеляни, кераміки, лаків, ляльок та інших іграшок.

Промисловість зосереджена переважно в центральній і південній частинах о. Хонсю. На індустріальну зону, яка простягнулась від Токіо до Нагасакі, припадає 3/4 всієї промислової продукції країни. В районі Токіо зосереджені сталевари і, машинобудівні, електротехнічні, суднобудівні, хімічні, нафтопереробні підприємства. Агломерація Наґої виділяється авіаційними й автомобільними підприємствами, нафтохімією. У районі Осаки, Кобе, Кіото виробляється 2/5 сталі і прокату, 1/4 кольорових металів. Суднобудування — головна галузь Осаки і Кобе.

Сільське господарство

Обробляється близько 12 % земель, а пасовища займають тільки 2 % площі. Зрошується 2,8 млн га сільськогосподарських угідь. Понад 2/3 загальної кількості господарств є дрібними селянськими господарствами із земельними ділянками площею до 1 га. Держава сприяє створенню великих спеціалізованих ферм, надає підтримку виробникам сільськогосподарської продукції. Завдяки цим заходам японське сільське господарство на 70 % забезпечує потреби населення держави.

Найважливішою галуззю сільськогосподарського виробництва