Економіко-географічна характеристика країн світу: Росія

План

1. ЕГП

2. Населення

3. Природні умови і ресурси

4. Загальні риси господарства

5. Промисловість

6. Сільське господарство

7. Транспорт

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

Література

Площа 17,1 млн км2 — найбільша країна світу. Населення — 142,8 млн осіб.

Офіційна назва — Російська Федерація. Федеративна республіка — 49 областей, два міста федерального значення і 36 автономних утворень різного статусу. Столиця — Москва.

ЕГП

Росія — це Євроазіатська держава, 1/4 якої розташована в Східній Європі і 3/4 у Північній або Північно-Східній Азії. Протяжність території із заходу на схід — більш як 9 тис. км, а з півночі на південь — майже 4 тис. км.

Росія омивається водами трьох океанів (2/3 довжини державних кордонів є морськими). Однак країні не вистачає вигідних портів, особливо в європейській частині, тому значна частина зовнішньої торгівлі Росії здійснюється транзитом через територію сусідніх держав, зокрема України.

Її частини розташовані відносно недалеко від основних економічних районів світу: європейська — до країни ЄС, азіатська — до Японії, Китаю та США. Країна володіє унікальним для Євразії комунікаційним потенціалом. Сухопутними кордонами вона межує з 11 країнами Європи та Азії. Наземними транспортними шляхами Росія зв'язана з багатьма державами материка, з якими підтримує активні економічні та політичні стосунки.

Населення

Із 1960-х рр. народжуваність у Росії значними темпами знижувалася. З 1991 р. почався процес депопуляції. Коефіцієнт народжуваності на початок XXI ст. становив 10,4 на 1000 осіб, а смертності — 16 на 1000 осіб. Середня тривалість життя знизилася до 65,3 року, а дитяча смертність віком до року становить близько 5,3 на 1000 народжених. Частка жінок, середня тривалість життя яких майже 2,3 року, близько 54 % від усієї кількості населення. Така демографічна ситуація обумовлена дією цілої низки соціально-демографічних чинників. Зовнішня міграція у Росії має поки що незначне додатне сальдо (+0,7 %), а тому більше впливає на національний склад населення, ніж на динаміку зміни його кількості.

У Росії проживає понад 100 націй, народів і народностей. Частка росіян у загальній кількості населення становить 81,5%. Вони становлять більшість практично у всіх (окрім Татарстану, Чечні та Північної Осетії, де росіяни складають близько 40 % населення) автономних утвореннях (республіках, краях, областях, округах), які виділені за національною ознакою.

Українців у Росії проживає близько 4 млн осіб (найбільша українська діаспора у світі). Вони є другою за кількістю після татар (понад 6 млн жителів) національною меншиною в державі.

Середня густота населення держави становить 8,3 особи на 1 км2. Основна його кількість (79 %.) проживає у європейській частині. Середня густота населення тут відповідно становить майже 27 осіб на 1км2, а в азіатській — менше 3 осіб на 1 км .

Внутрішні міграційні процеси значно впливають на розміщення населення як в азіатській, так і європейській частинах Росії. Так, вони спричинили майже обезлюднення сільських місцевостей у Нечорноземній зоні Російської Федерації (центральні регіони європейської частини держави). Водночас саме тут характерні найбільші темпи урбанізації. Великі міські агломерації зосереджують понад 1/3 населення, серед них особливо виділяються Московська, Санкт-Петербурзька, Нижньоновгородська, Єкате-ринбурзька, Челябінська. Середній рівень урбанізації в Росії становить 73 %. Найбільший він у північно-західному регіоні.

Забезпечення потреб господарства трудовими-ресурсами є також неоднаковим у різних регіонах Росії. Частка населення працездатного віку зростає вищими темпами на Далекому Сході, у Східному Сибіру, на Північному Кавказі, а у Центральній Росії та на Уралі — вона зменшується.

Природні умови і ресурси

Росія багата на запаси мінеральних ресурсів, які здебільшого концентруються у східній (азіатській) частині держави. Поклади вугілля (одні з найбільших у світі), залягають в межиріччі Єнісею і Лени (Тунгуський і Ленський басейни) і на півдні Західного Сибіру (Кузнецький басейн — найбільший у світі за запасами коксівного вугілля). В європейській частині запаси вугілля значно менші (східна частина Донбасу, Печорський кам'яновугільний та Підмосковний буровугільний басейни).

Провідні позиції у світі Росія займає за запасами природного газу (36 % світових запасів — перше місце) та нафти (5 % світових запасів — восьме місце). Найбільші родовища цих видів палива сконцентровані у Західному Сибіру. Має вона також великі запаси уранових руд.

Найбільші поклади залізних руд зосереджені у межах Курської магнітної аномалії, на Кольському півострові і південному заході азіатської частини Росії. Великі запаси руд різноманітних кольорових металів є на Уралі, а окрім того, нікелевих і мідних — на Кольському півострові та півночі Середнього Сибіру, свинцево-цинкових та олов'яних — на півдні Сибіру і Далекому Сході, алюмінієвих — на північному заході європейської частини, золота — у басейнах Лени та Амуру.

Росія має значну сировинну базу для розвитку основної хімії, зокрема великі поклади калійних і кам'яної солей у Приураллі (в районі Солікамська та Березняків), апатитів — на Кольському півострові і фосфоритів на північному заході та в центрі європейської частини.

За запасами прісних вод Росія посідає одне з провідних місць у світі. Недоліком є розміщення водних ресурсів переважно у слабонаселених і слабоосвоєних східних районах (Сибір). Значні водні ресурси мають північні райони європейської частини Росії. Там зосереджені великі запаси гідроресурсів.

Середня лісистість території Росії сягає до 40 %, а в Сибіру і на Далекому Сході — до 50 %. У межах держави концентрується 53 % хвойних лісів світу. Основні лісові масиви зосереджені у північноєвропейській частині Росії, Сибіру та на Далекому Сході.

Більшість європейської частини держави та західну частину Сибіру займають рівнини. Основна територія держави розміщена в межах помірного, а північні райони — субарктичного та арктичного кліматичних поясів. Однак помірний клімат у європейській частині є помірно континентальним, а у районах Середнього Сибіру стає різко континентальним з порівняно спекотним літом і дуже холодною (середні температури січня становлять -35°...-45 °С), малосніжною зимою. Тому там далеко на південь простягається область поширення вічної мерзлоти.

На південний захід від величезної за площею лісової зони розміщені зони лісостепу та степу. У Прикаспійській низовині сформувалися напівпустелі.

Отже, ґрунтово-кліматичні умови більшості території Росії не зовсім сприятливі для розвитку високопродуктивного сільського господарства.

Приблизно 600 млн га (40 %) земель Росії використовуються сільськогосподарськими підприємствами і господарствами, але з них лише трохи більше третини становлять сільськогосподарські угіддя. Орні землі займають 7 % загальної площі держави і за розмірами поступаються тільки США та Індії. Концентруються орні землі, в основному, в зонах степу та лісостепу, на півдні лісової зони.

Унікальні природні ландшафти Сибіру є передумовою для розвитку екологічного і спортивного туризму. В європейській частині країни розташовані Причорноморсько-Кавказький (Сочі, Анапа, Геленджик та ін.) і Північнокавказький рекреаційні райони (Кисловодськ, П'ятигорськ, Мінеральні Води та ін.). Туристів приваблюють архітектурні ансамблі Санкт-Петербурга, Москви та міст "Золотого кільця Росії".

Загальні риси господарства

З середини 1980-х рр. в Росії відбувалося постійне зниження темпів економічного росту. Обсяг (ВНП) скоротився більше ніж на 30 %. Частка Росії у світовій економіці знизилася з 6,4 % у 1985 р. до 2,3 % у 2002 р. За ВВП на одну особу (11 100 дол. США на одну особу у 2005 р.) вона ще поступається багатьом постсоціалістичним країнам. Нафта, природний газ, метали і деревина становлять близько 80 % російського експорту, що ставить економічне зростання в залежність від коливань світових цін на сировину.

У структурі господарства переважає промисловість, особливо важка, та експортні галузі (видобуток нафти і газу, металургія, хімічна, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова).

Помітно вплинули на промисловість Росії зміни у її територіальній структурі, які обумовлені тим, що будівництво нових підприємств здійснювалося переважно у східних малоосвоєних районах.

Промисловість

Паливна промисловість займається видобутком усіх видів мінерального палива, серед яких 2/3 становить нафта і природний газ.

Найбільше вугілля видобувають у Кузнецькому та Печорському басейнах, а для потреб регіонів — у Підмосковному, Кансько-Ачинському, Іркутському. До 40 % вугілля видобувають відкритим способом.

Нафту і газ видобувають у Західносибірському та Волго-Уральсько-му нафтогазоносних басейнах, на Північному Кавказі, Європейській Півночі, острові Сахалін.

Найбільші центри переробки нафти (Ярославль, Кіриші, Уфа, Омськ та ін.) значною мірою орієнтуються на райони споживання нафтопродуктів. Сировина доставляється до них розгалуженою системою нафтопроводів.

У Росії діє понад 1000 електрогенеруючих підприємств. Потужність усіх електростанцій становить близько 200 млн кВт. Близько 70 % електроенергії виробляють теплові станції, які орієнтуються як на споживача у центральних районах Європейської частини Росії, на Уралі, так і на паливо (у районах видобутку палива). Атомні електростанції, які сконцентровані переважно у європейській частині Росії, дають понад 12 % електроенергії.

Близько 20 % виробництва електроенергії в Росії продукують ГЕС. Основу гідроенергетики становить Волго-Камський каскад ГЕС, а в азіатській частині Росії — Ангаро-Єнісейський каскад.

Металургійний комплекс зосереджений на Уралі (Магнітогорськ, Нижній Тагіл), у Центрі (Липецьк, Тула, Череповець, Старий Оскол) і Західному Сибіру (Кузнецьк). Урал використовує головним чином довізну (із Казахстану) залізорудну сировину. Металургійні