Кольорова металургія важких металів орієнтується, в основному, на сировину і представлена нікелевими заводами на Уралі (Мончегорськ, Орськ), у Східному Сибіру (Норильськ), підприємствами з виплавки міді на Уралі (Красноуральськ, Ревда, Мідногорськ), свинцю і Цинку — на Північному Кавказі (Владикавказ), цинку (Челябінськ, Бєлово), олова (Новосибірськ). Алюміній виплавляють у районах виробництва дешевої електроенергії — Волхов, Кандалакша, Волгоград, Красноярськ, Братськ, Абакан. Значну роль відіграє видобуток золота й алмазів у Східному Сибіру і на Далекому Сході.

Серед галузей машинобудування в Росії добре розвинуте автомобілебудування (виробництво автобусів, вантажних і легкових автомобілів). Основними центрами є Москва, Нижній Новгород, Павлово, Тольятті, Набережні Човни, Міас та ін. Росія є однією з провідних авіабудівних держав світу. Центрами авіабудування є Нижній Новгород, Ростов, Саратов, Самара, Казань.

Сільськогосподарське машинобудування охоплює виробництво зернозбиральних комбайнів (Ростов-на-Дону, Таганрог, Омськ, Красноярськ) та іншої техніки. За виробництвом верстатів Росія посідає одне із провідних місць у світі.

Росія має сприятливі передумови для розвитку багатьох галузей хімічної промисловості, як основної або неорганічної, так і органічної хімії.

Росія посідає провідне місце з виробництва мінеральних добрив, перш за все фосфорних та азотних із власної сировини. Виробництво калійних добрив орієнтується виключно на сировину і розміщене на Уралі (Солікамськ і Березняки).

Хімія органічного синтезу в Росії охоплює виробництво хімічних волокон, синтетичного каучуку, а з нього гуми, гумових виробів, шин, пластмасових виробів, полімерних матеріалів.

Одним із найстаріших у структурі промисловості Росії є лісовиробни-чий комплекс. Росія разом із США посідають провідні місця у світі за заготівлею лісу. У теперішній час деревообробна промисловість добре розвинута на Уралі, півночі європейської частини, почала розвиватись на півдні Сибіру і Далекого Сходу. Там формуються великі лісопромислові комплекси, в яких задіяна повна переробка сировини та її відходів.

Легка промисловість — це традиційно важлива галузь промисловості Росії. Однак останнім часом, обсяги виробництва у цій галузі суттєво знизилися. Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна, а в структурі текстильної промисловості — бавовняна, вовняна, шовкова і лляна. Розвинуті також трикотажна, швейна, галантерейна і шкіряно-взуттєваґ промисловості, які концентруються в найбільших містах Росії — Москві, Санкт-Петербурзі та ін.

Сільське господарство

У Росії воно має різноманітну спеціалізацію. Провідною галуззю землеробства є вирощування зернових культур. Під пшеницею, житом, ячменем, вівсом, кукурудзою та іншими культурами зайнято близько 2/3 посівних площ. Головні зернові райони — басейни Дону, Кубані, Поволжя, Південний Урал, південь Західного Сибіру. На Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Приморському краї є посіви рису.

Серед посівів технічних культур найбільше значення мають цукровий буряк, соняшник, льон і соя. Основні райони вирощування цукрового

буряку— південь європейської частини Росії. Тут та на Поволжі зосереджені найбільші посіви соняшнику. У зоні мішаних лісів європейської частини основною технічною культурою є льон. У Приморському краї на Далекому Сході вирощують сою.

Основні райони вирощування картоплі майже збігаються з районами вирощування льону. До них належить також Урал. Повсюдно розвивається овочівництво, особливо біля великих міст. Великі площі зайняті під баштанні культури у Поволжі та на Північному Кавказі.

У розведенні великої рогатої худоби за поголів'ям стада виділяється Поволжя, Центр, Західний Сибір, Урал, Північний Кавказ. Біля великих міст та промислових центрів розвивається молочне тваринництво. Райони картоплярства виділяються свинарством, а Північний Кавказ, Поволжя і Східний Сибір — вівчарством. Північ Росії — головний район розведення північних оленів.

Транспорт

Транспортна система Росії охоплює всі види транспорту і відіграє важливу роль у розвитку економіки і територіальної організації цієї найбільшої держави світу.

Найважливіше значення має залізничний транспорт, який переважає у здійсненні внутрішньодержавних перевезень вантажів і пасажирів. Загальна протяжність залізниць Росії є однією із найбільших у світі і становить близько 100 тис. км. Переважна більшість важливих залізниць держави бере початок в Москві, яка вважається одним із найбільших у світі залізничних вузлів. На півдні Далекого Сходу з Метою розвантаження Транссибірської залізничної магістралі, яка простягається від Москви до Владивостока (порт на Тихоокеанському узбережжі) збудована Байкало-Амурська магістраль. За вантажообігом залізничний транспорт Росії посідає провідне місце.

Автомобільний транспорт відіграє важливу роль у внутрішніх перевезеннях. Важливі автомагістралі Росії: Москва — Санкт-Петербург, Москва — Нижній Новгород — Казань, Москва — Самара.

Швидко зростає значення трубопроводного транспорту. Збудовано ряд нафто- та газопроводів із Західного Сибіру до Центральної Росії та Європи.

Морський транспорт Росії забезпечує значну частину зовнішньоторговельних перевезень. Найважливіші порти Росії: Санкт-Петербург, Новоросійськ, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Владивосток. Недоліком є те, що багато портів замерзають або дуже віддалені від розвинених районів Росії.

Майже 400 тис. км річок Росії є судноплавними і використовуються як для роботи річкового транспорту, так і попутно для сплаву лісу. Важливе значення мають збудовані Біломоро-Балтійський, Волго-Донський та інші канали. Недоліком є їх сезонна обмеженість.

Значного розвитку набув повітряний транспорт, особливо щодо перевезення пасажирів. Усі великі міста Росії мають аеропорти.

Росія має дуже великий обсяг зовнішньої торгівлі — 339,9 млрд доларів (2005 р.). Особливістю її зовнішньої торгівлі є велике позитивне сальдо зовнішньої торгівлі — 142,9 млрд дол. (2005 р.). Це пояснюється тим, що Росія виступає, головним чином, як постачальник сировини (нафти, природного газу, різноманітних руд та їхніх концентратів) для високорозвинутих постіндустріальних країн. Для країн, що розвиваються, вона постачає промислові товари і зброю (другий у світі експортер зброї).

Росія постачає на світовий ринок нафту, природний газ, кам'яне вугілля, апатити, ліс, пиломатеріали, алюміній, устаткування для текстильної, лісової, целюлозно-паперової та деревообробної, хімічної галузей промисловості, легкові автомобілі, металорізальні верстати, парові котли, доменне та сталеплавильне устаткування, екскаватори.

У структурі імпорту країни переважає продукція машинобудування (морські судна., тепловози, електровози, вагони, верстати підвищеної точності), природний каучук, бавовна, какао, кава, цитрусові, зерно, м'ясо, олія та ін.

Велику роль у зовнішньоекономічних зв'язках з Росією відіграють пострадянські держави — Україна, Казахстан, Білорусь, Узбекистан та ін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.

5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.

6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.

6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с.

7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с.

8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с.

9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с.

10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с.

11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с.