Економіко-географічна характеристика країн світу: Індія

План

1. ЕГП

2. Населення

3. Природні умови і ресурси

4. Загальні риси господарства

5. Промисловість

6. Сільське господарство

7. Транспорт

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

9. Література

Площа — 3,3 млн км2. Населення — понад 1095 млн осіб.

Федеративна республіка — 28 штатів і сім союзних територій центрального підпорядкування. Столиця — Нью-Делі.

ЕГП

Індія є найбільшою за площею і населенням, найпотужнішою за економічним потенціалом і найвпливовішою державою регіону Південної Азії. Територія Індії охоплює материкову і півострівну частини. Більша частина території розташована на півострові Індостан. Береги Індії омивають води Аравійського моря і Бенгальської затоки. Індії належать три великі архіпелаги.

На північному заході країна межує з Пакистаном, на сході — з Бангладеш і М'янмою, по гірських хребтах Гімалаїв — з Китаєм, Непалом і Бутаном. Протока відділяє Індію від Шрі-Ланки. Найбільш економічно розвиненими і політично впливовими сусідніми країнами є Китай і Пакистан, всі інші, крім Шрі-Ланки,— є одними з найменш розвинутих держав світу.

Велике значення має близьке розташування до держав регіону Перської затоки, світових лідерів нафто- і газовидобутку. Брак сухопутних міжнародних магістралей, які б перетинали територію країни, компенсується інтенсивними вантажопотоками морського транспорту світового значення, які склалися протягом століть і проходять вздовж західного і південного узбереж Індії та спрямовані з Європи і Близького Сходу до Південно-Східної Азії.

Населення

За кількістю населення Індія — друга після Китаю держава світу. Для неї характерні значні темпи приросту населення (1,4 %). Високий рівень народжуваності зумовлений етнічними і релігійними традиціями. Індія здійснює цілеспрямовану демографічну політику, яка спрямована на скорочення приросту населення, оскільки його високі темпи зумовлюють бідність, безробіття, неписьменність, поширення інфекційних хвороб.

У віковій структурі населення держави переважають молодші вікові групи. Середня тривалість життя невисока — 62,5 року. Для статевої структури населення характерним є переважання кількості чоловіків.

Громадяни Індії є активними мігрантами, показник сальдо міграції характеризується доволі значними від'ємними величинами. Частину емігрантів становлять висококваліфіковані спеціалісти (програмісти, лікарі, інженери), які виїжджають до Великої Британії, США, Канади та інших високорозвинутих держав.

На півночі, північному заході та більшій частині центру регіону живуть представники великої європеоїдної раси, а в центрі та частково на півдні Індії — групи, які становлять гілку великої австралоїдної раси. Практично увесь південь Індії заселений представниками південноіндійської перехідної раси. В Індії проживає близько 500 етносів, які розмовляють понад 1600 мовами і діалектами. Найчисельніші етноси — хіндустанці, які проживають у центральній і північній частинах Індії; бенгальці — на північному сході та ін. Жителі країни належать до різних мовних сімей:

індоарійської групи індоєвропейської сім'ї (бенгальці, біхарці, хіндустанці та ін.); дравідійської сім'ї (таміли, малаялі, телугу та ін.); китайсько-тибетської сім'ї (шерпи). Офіційні мови — хінді та англійська. Більшість населення (85 %) сповідують індуїзм, багато мусульман, буддистів, християн, послідовників інших релігій.

Індія є однією з найгустіше населених країн світу. Найбільш густонаселеними (400—1000 осіб на 1 км2) є долини річок Ґанґу і Брахмапутра, а також приморські низовини та родючі рівнини південно-західних штатів. Необжитими до цього часу є Гімалаї та соляні болота на заході Індії.

Близько 30 % населення країни проживає у містах. В Індії відбувається процес лсевдоурбанізації, тобто швидкого зростання міст за рахунок зубожілого сільського населення, яке утворює суцільну зону заселення навколо міських центрів. Зростання кількості міських жителів випереджає ріст індустріалізації.

Серед зайнятого населення у сільському господарстві працює 64 %, у промисловості — 16%.

Природні умови і ресурси

Індія має значні мінеральні ресурси. На неї припадає близько 2 % світових запасів паливно-енергетичних ресурсів, серед яких переважають запаси вугілля. Поблизу Колкати є значні поклади урану. Запаси нафти і газу дуже незначні. Основні нафтові родовища зосереджені у західній частині держави. Знайдені поклади нафти у континентальному шельфі Камбейської і Бенгальської заток.

Основні запаси заліза сконцентровані у східній частині Індії та на південному заході. Одне з перших місць у світі належить Індії за запасами мангану, родовища якого розташовані у Центральній та Східній Індії. Промислове значення мають поклади хромових (третє місце за видобутком у світі), мідних, алюмінієвих руд. Багата Індія на нерудну сировину: магнезит, графіт, слюду, азбест. Наноси річок на півдні мають значні запаси золота.

Через перенаселеність Індія недостатньо забезпечена водними ресурсами. Поверхневий стік нерівномірний і приблизно 70—80 % стоку припадає на сезон дощів. 90 % води використовується для зрошування. Є багаті на гідроенергетичні ресурси річки, але їх освоєння ускладнене нестійкістю режиму та можливими негативними екологічними наслідками.

Ліси займають 20 % території країни. В останні роки велика увага приділяється заготівлі бамбуку, як основної сировини для виробництва паперу.

Більшу частину півострова Індостан займає плоскогір'я Декан, на півночі простягнулась Індо-Ґавґська низовина і найвищі гори Землі — Гімалаї і Каракорум. Рівнини з плоскогір'ями займають приблизно 3/4 території держави, що сприяє веденню сільського господарства та будівництву розгалуженої мережі наземних транспортних шляхів.

Клімат на півдні субекваторіальний, на півночі — тропічний, мусонний, що дає змогу займатися сільським господарством цілий рік. Середні температури січня — +15 °С і більше, на півдні — до +29 °С. Опадів — від 500 до 2000 мм на рік. Сезонний характер їхнього випадання обмежує розвиток сільського господарства. Приблизно 70—80 % опадів припадає на червень-листопад. На північному заході розташована тропічна пустеля Тар, у Гімалаях чітко виражена висотна поясність. Найбільші площі займають алювіальні грунти, тропічні чорноземи, червоноземи.

Загальні риси господарства

Індія належить до групи країн, що розвиваються. В економіці є патріархальні і сучасні типи господарювання. За роки незалежності Індія досягнула значних успіхів на шляху індустріалізації економіки. Це особливо відобразилось на розвитку галузей важкої промисловості, енергетики.

Сьогодні в Індії втілюється модель відкритої до світу економіки. У 2006 р. вона вийшла на друге місце у світі за привабливістю для іноземних інвесторів. Світові ТНК найбільше цінують високий освітній рівень працівників тих галузей, у які вкладають гроші. В Індії головними галузями для інвестування є інформаційні технології та виробництво програмного забезпечення. Ураховуючи значний економічний потенціал країни, очікуються високі темпи зростання її ВНП на найближчу перспективу. Проте, через складну демографічну ситуацію в країні підвищення деяких макрое-кономічних показників пов'язане із певними труднощами. Майже 40 % населення проживає за межею бідності. За даними Всесвітнього банку, в Індії проживає 63 % найбідніших людей планети. За показниками ВНП на одну особу вона є однією з найвідсталіших країн у світі. Сільське господарство залишається основною галуззю економіки Індії (25 %), обробна промисловість дає 24 %, сфера послуг — 51 %.

Промисловість

Близько 40 % промислової продукції виробляється в Індії на кустарних і дрібних підприємствах. Наприкінці 1990-х рр. країна мала досить високі темпи розвитку промисловості (до 12 % на рік). Дедалі більшу частку у ВВП Індії займає продукція машинобудування, хімічної та фармацевтичної галузей.

Головне мінеральне паливо Індії — вугілля, щорічний видобуток якого становить близько 200 млн т. Більше половини потреби в нафті

задовольняється за рахунок імпорту. Електроенергію виробляють чотири АЕС, 3/5 її дають теплові електростанції. ГЕС сконцентровані на притоках Інду і Гангу. Значну роль відіграють непромислові види палива.

Металургійні підприємства Індії зосереджені поблизу головних родовищ вугілля і залізних руду східній (долина річки Дамодар) і центральній частинах країни. В країні видобувають мідну і свинцево-цинкову руду, золото.. Серед галузей кольорової металургії перше місце посідає алюмінієва, яка базується на власній сировині. Основними центрами виплавки алюмінію є м. Хіракуд.

Біля металургійних підприємств побудовані заводи важкого машинобудування в Ранчі, Джамешдпурі. В країні розвинуте транспортне машинобудування (виробництво рухомого складу для залізниць, суден, а також мотоциклів, велосипедів, автомашин). За виробництвом тракторів (90 тис.) вона належить до провідних країн світу. Виробляють устаткування для легкої та харчової промисловості. В Індії розвивається електротехнічна галузь (виробництво радіоприймачів, телевізорів, засобів зв'язку, комплектуючих до комп'ютерів). Основні центри машинобудування: Мумбай, Кол ката, Ченнай. У місті Банґалорі, який став науково-технологічним центром. Індії, виробляють комп'ютери, комунікаційні мережі та програмне забезпечення. У 2005 р. компанія Microsoft відкрила дослідний центр на півдні Індії в місті Хайдерабад. ,

В Індії налагоджено виробництво кислот, лугів, добрив, лаків і фарб, штучного та синтетичного волокон. Тут працює понад 40 потужних заводів з виробництва простого суперфосфату і сульфату амонію. Галузі хімічної промисловості зосереджені переважно у південно-західних районах.

Значного розвитку набули целюлозно-паперова промисловість, виробництво пиломатеріалів, паперу і картону.

Серед галузей легкої промисловості Індія спеціалізується на бавовняній (Мумбай, Ахмадабад) і джутовій (район Колкати).

Сільське господарство

У структурі земельного фонду переважає рілля — понад 50 %, пасовища займають тільки 4 %. Характерною рисою сільського господарства є переважання дрібних малопродуктивних господарств. Понад 60 % з них мають земельні наділи до 2 га. В Індії поширені . чотири головні типи землеробства: зрошуване, з достатнім зволоженням, суходільне і гірське. Основна галузь сільського господарства — рослинництво, а в