Британія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Німеччина, Франція, Монако, Швейцарія, Ліхтенштейн, Австрія, Андорра, Іспанія, Португалія, Італія, Сан-Марино, Ватикан, Мальта, Греція; дві в Азії — Ізраїль, Японія; дві в Америці — США і Канада; одна в Африці — Південна Африка; Австралія та Нова Зеландія).

Особливу роль серед ринкових країн відіграють країни "Великої сімки" (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія та Канада), на які припадає велика частка світового виробництва, від них також значною мірою залежать політичні події у світі.

Такі країни, як Ізраїль, Канаду, Південну Африку, Австралію та Нову Зеландію називають країнами "переселенського капіталу".

До країн, що розвиваються, належать інші 142 держави, з яких три постсоціалістичні в Європі (Албанія, Боснія і Герцеговина, Молдова), в Азії — 42, Африці — 52, Латинській Америці — 33, Океанії — 12. Між ними також є значні відмінності в соціально-економічному розвитку.

Серед країн, що розвиваються, особливо виділяється група нових індустріальних країн — "Азіатські тигри* (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, а також місто з особливим.статусом у Китаї — Сянган) та латиноамериканські країни (Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі, Венесуела, Уругвай). Високими доходами відзначаються країни-експортери нафти — Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ та ін.

Серед інших типологій цікавим є поділ за ступенем розвитку суспільства. Країни поділяють на доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні.

Першу групу становлять держави, що розвиваються, але в них ще переважають доіндустріальні елементи виробництва. До другої групи відносять країни з добре розвинутою важкою промисловістю (постсоціалістичні країни Європи та нові індустріальні країни). Постіндустріал ьні — це більшість держав з розвинутою ринковою економікою, де значна частка економічно активного населення зайнята у сфері послуг, а комп'ютеризація проникла у всі сфери життя суспільства.

Показники, які визначають рівень економічного розвитку країн

Економічний потенціал і ефективність його використання, рівень технічної оснащеності господарства і добробут народу — основні параметри, що визначають місце кожної країни у світовій системі економічних координат. Для його визначення у міжнародній Статистиці використовуються - передусім показник валового внутрішнього продукту (ВВП) і його похідні. Валовий внутрішній продукт — це вартість кінцевих товарів і послуг, які вироблені за рік і використані для поточного споживання, капіталовкладень і експорту.

Усі показники для порівняння економічного розвитку країн виражають у єдиній валюті — доларах США. ВВП усього світу становив 55,5 трлн дол. США. До першої десятки країн за абсолютним рівнем ВНП належали США (11,75 трлн дол. США, або 21,2 % валового світового продукту), Китай (13,1 %), Японія (6,7 %), ФРН (4,3 %), Велика Британія (3,2 %), Франція (3,2 %), Італія (2,9%), Бразилія (2,7 %), Росія (2,5 %), Канада (1,8%).

Однак обсяг виробництва далеко не завжди відображає рівень розвитку країни, добробут населення. Повніше їх відображає ВВП у розрахунку на одну особу. За даними Світового банку (2005 р.) цей показник для світу у цілому становив 8,8 тис. дол. США на одну особу.

Ще точніше соціально-економічні умови життя населення відображає узагальнений показник, що використовується ООН, такий як індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). При його розрахунку беруться до уваги передусім такі характеристики, як очікувана тривалість життя при народженні, рівень грамотності дорослого населення, ВВП на одну особу.

За підсумками вивчення ООН розвитку людського потенціалу в 177 державах у 2005 р. перша десятка мала такий вигляд: Норвегія (0,963), Ісландія (0,958), Австралія (0,955), Люксембург (0,949), Канада (0,949), Швеція (0,949), Швейцарія (0,947), Ірландія (0,946), Бельгія (0,945), США (0,944).

Міжнародні організації

Сьогодні у світі сформувалася ціла система різних міжнародних організацій, які утворюються як за територіальним принципом, так і за напрямками діяльності. За останньою ознакою їх можна поділити на такі групи: загальнополітичні, військово-політичні, економічні, валютно-фінансові та ін.

До найвпливовіших загальнополітичних організацій світового масштабу належить Організація Об'єднаних Націй (ООН).

Головна мета ООН: збереження міжнародного миру і безпеки; розвиток рівноправних толерантних відносин між усіма країнами і націями; координація зусиль країн світу, спрямованих на розв'язання гострих господарських, соціальних, культурних і гуманітарних проблем.

Основним органом, згідно зі Статутом ООН, є Генеральна Асамблея, яка складається з представників усіх країн-членів, країн і рухів, що мають статус спостерігачів. Єдиним органом ООН, рішення якого є обов'язковими для виконання, є Рада Безпеки, до складу якої входить п'ять постійних членів і десять тимчасових (вибираються на два роки).

Серед інших важливих підрозділів ООН є Економічна і Соціальна Рада, Міжнародний суд (базується у місті Гаазі в Нідерландах), Секретаріат, який очолює Генеральний секретар (головна посадова особа ООН, що обирається на п'ять років). Спеціалізованими підрозділами ООН є МАГАТЕ— Міжнародне агентство з атомної енергії (штаб-квартира у Відні); ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров'я (Женева); МБРР — Міжнародний банк реконструкції і розвитку, МВФ — Міжнародний валютний фонд;

ЮНЕСКО — Організація ООН з питань освіти, науки, культури (Париж); ФАО — Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (Рим) та ряд інших.

До важливих регіональних міжнародних загальнополітичних організацій належать Рада Європи, СНД, Ліга Арабських держав тощо.

Військово-політичні організації. Організація Північно-Атлантичного Договору (НАТО) є військово-політичною міжнародною організацією глобального масштабу. Створена вона 4 квітня 1949 р. До її складу входить 26 країн.

Основними завданнями НАТО є гарантування безпеки країнам, боротьба з міжнародним тероризмом, об'єднання зусиль спрямованих на організацію колективної оборони, утримання стабільності в зоні Північної Атлантики.

Серед інших військових організацій — блоки АНЗЮС, Ташкентський пакт.

Економічні організації. Європейський союз (ЄС) створений шістьма країнами (Німеччиною, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом) і почав своє офіційне існування з січня 1958 р. У період з 1973 р. до 1995 р. до нього приєдналися Велика Британія, Данія, Ірландія, Іспанія, Греція, Португалія, Австрія, Швеція і Фінляндія. У травні 2004 р. членами Євросоюзу стали ще десять країн, вісім з яких є вихідцями з колишнього соціалістичного табору (Польща, Чехія, Словаччина, Словенія; Угорщина, Естонія, Литва, Латвія). У січні 2007 р. до ЄС вступили Болгарія та Румунія.

Головними органами ЄС є Європейська Рада, Рада Міністрів, Європейська Комісія, Європейський парламент (у Страсбурзі), Європейський суд (у Люксембурзі) та ін.

Подібні міжнародні економічні організації, що об'єднують великі групи країн, існують й в інших регіонах. Серед них Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка заснована 1960 р. з метою захисту інтересів нафтовидобувних держав

Азії. Африки, Латинської Америки на світовому ринку нафти і нафтопродуктів. Членами ОПЕК є 12 країн.

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА) була започаткована у січні 1994 р. Вона об'єднує три країни: США, Канаду, Мексику, її метою є створення зони вільної торгівлі в Північній Америці.

Чорноморський район економічного співробітництва (ЧРЕС) створений у червні 1992 р. і об'єднує 11 країн, які розташовані в басейні Чорного моря.

Європа

Площа — 10,8 млн км2. Населення — близько 802 млн осіб (2005 р.).

44 держави (32 республіки і 12 монархій) і дві залежні країни (Ґібралтар і Фарерські острови).

За розмірами території країни Європи здебільшого невеликі й досить компактні. Найбільшу площу серед держав, що всією територією розміщуються в межах макрорегіону, мають Україна (603,7 тис. км2), Франція (544,0 тис. км2), Іспанія (504,8тис. км2), Швеція (449,9 тис. км2). Євразійська держава — Росія займає у Європі площу 4,3 млн км2, що становить 25 % від всієї території країни. 20 держав Європи мають площу менше за 100 тис. км2, а сім належать до держав-карликів (Ватикан, Андорра, Монако, Сан-Маріно, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта).

Європа була і залишається дуже важливим макрорегіоном у політичному, економічному і культурному житті світової цивілізації. В її межах розміщена ціла група високорозвинутих країн світу, в тому числі чотири країни "Великої сімки" (Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія). Тільки три держави макрорегіону умовно належать до країн, що розвиваються (Албанія, Боснія і Герцеговина та Молдова).

Усі європейські країни, за винятком Ватикану, входять до Організації Об'єднаних Націй. 24 з найбільш розвинутих країн (крім Швейцарії та Норвегії) входять в економічне інтеграційне об'єднання Європейський Союз.

Азія

Площа — 44,0 млн км2. Населення — 3,84 млрд осіб (2005 р.). 49 держав (35 — республік і 14 — монархій).

На території макрорегіону виробляють майже 42 % світового ВВП, розташована значна кількість провідних в економічному та геополітичному відношенні країн світу, розташований один із трьох головних світових центрів економічного розвитку — Азіатсько-Тихоокеанський регіон (Японія, Китай, країни — "азіатські тигри"). Водночас Азія є макрорегіоном надзвичайної бідності, де річні доходи мільйонів жителів становлять менше ніж 600 доларів США, регіоном голоду і найжорстокіших воєнно-політичних та релігійно-етнічних конфліктів, які щорічно забирають життя тисяч людей.

Окремі частини Азії надзвичайно різняться між собою. Зумовлено це насамперед великими відмінностями у природних умовах, географічному положенні, історії розвитку. Беручи до уваги політичні, соціально-історичні, економіко-географічні особливості, в Азії здебільшого виділяють шість великих регіонів: Північну Азію (азійську частину Росії); Центральну (або Середню) Азію; Східну Азію; Південно-Західну Азію; Південну Азію;