Економічна та соціальна географія України: хімічна промисловість та промисловість будівельних матеріалів

План

1. Хімічна промисловість

2. Значення, місце і роль галузі

3. Сировинна база

4. Географія окремих галузей хімічної промисловості

5. Промисловість будівельних матеріалів

6. Структура і значення

7. Чинники розвитку і розміщення

8. Географія цементної промисловості

9. Література

Хімічна промисловість

Значення, місце і роль галузі

Хімічна промисловість виробляє продукцію, використовуючи хімічні методи переробки сировини й матеріалів. У її галузевій структурі виділяють дві великі групи галузей: основна (неорганічна) хімія і промисловість органічного синтезу.

Групу основної хімії утворює гірничо-хімічна промисловість, що займається видобутком хімічної сировини, та власне основна хімія, що виробляє мінеральні добрива (азотні, калійні, фосфатні), сірчану кислоту, соду тощо. До групи галузей промисловості органічного синтезу входять: хімія органічного синтезу (виробництво органічних

напівфабрикатів — етилену, ацетилену, бензолу, етилового спирту, оцтової кислоти та ін.); виробництво полімерів (синтетичних смол, каучуку, пластмас, хімічних волокон); переробка полімерів (виробництво виробів із пластмас, шин, гумотехнічних виробів).

Крім основних великих груп, виділяють групу інших галузей хімічної промисловості: лакофарбова, фотохімічна промисловість, виробництво хімреактивів та ін.

Хімічна промисловість за часткою виробленої продукції й зайнятих у промисловості значно поступається машинобудуванню, але є однією з тих галузей, що забезпечують науково-технічний прогрес.

Сировинна база

Хімічна промисловість характеризується надзвичайно широкою сировинною базою. Вона використовує нерудну мінеральну (хімічну) сировину із земних надр (калійні і кухонні соді, фосфорити, апатити, сірку), паливні мінеральні ресурси (нафту, природний газ, вугілля, сланці), відходи чорної і кольорової металургії, лісової, харчової та легкої промисловості. Використовуючи сировину з інших галузей, хімічна промисловість комбінується і кооперується з ними. Для неї характерна й концентрація виробництва, що здійснюється шляхом об'єднання підприємств або збільшенням потужностей технологічних ліній;

Географія окремих галузей хімічної промисловості

Галузі хімічної промисловості в цілому належать до матеріалоємних. Тому основними чинниками розміщення підприємств хімічної промисловості є сировинний, паливно-енергетичний, споживчий, водний, екологічний.

Найважливішими районами гірничо-хімічної промисловості є Передкарпаття (видобуток калійних солей Калуша і Стебника, сірки Яворова і Нового Роздолу) і Донбас (видобуток кам'яної солі в Артемівську і Слов'янську).

Основна хімія в Україні спеціалізується на виробництві кальцинованої та каустичної соди у Слов'янську та Лисичанську, мінеральних добрив, сірчаної кислоти.

Калійні добрива виробляються в Калуші на концерні "Лукор" і на Стебницькому калійному . заводі.

Фосфорні добрива з довізних апатитів виробляють у.районах бурякосіяння (Вінниця, Суми), та центрах виробництва сірчаної кислоти — Одесі і Костянтинівці.

Азотно-тукова промисловість використовує коксівний та природний газ (Дніпродзержинськ) для отримання, азотних добрив. Тому найбільші її підприємства розміщені в Дніпродзержинську на Придніпров'ї, Торлівці, Сєвєродонецьку у Донбасі, а також у районах споживання добрив (Рівне, Черкаси) на газопроводах.

Виробництво сірчаної кислоти, через її погану транспортабельність тяжіє до районів споживання продукції, тобто підприємств, що виробляють фосфорні та азотні добрива. Практично в кожному з центрів виробництва цих добрив налагоджено випуск сірчаної кислоти.

Хімія органічного синтезу дає більшу частку продукції хімічної промисловості. Синтетичні матеріали створюють нову сировинну базу для промисловості, будівництва. Переважно вони дешевші й кращої якості за натуральні, хоч мають гірші гігієнічні властивості.

Хімія органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів (Лисичанськ, Сєверодонецьк, Горлівка, Дніпродзержинськ, Запоріжжя). Галузь використовує в основному нафтогазову сировину.

Розміщення підприємств, що виробляють поліме-ри, залежить передусім від наявності вуглеводневої сировини, а також палива, електроенергії, води. Для деяких підгалузей важливим чинником розміщення є трудові ресурси. Синтетичні смоли і пластмаси виробляють, переважно, на нафтохімічних комбінатах, азотно-тукових і хлорних заводах, тобто вони поєднуються з випуском інших хімічних продуктів. Центрами виробництва синтетичних смол і пластмас є Донецьк, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Первомайськ та ін. Штучні (з целюлози) і синтетичні (із синтетичних смол) хімічні волокна виготовляють підприємства у Чернігові, Києві, Черкасах, Сокалі (Львівська обл.).

Найбільше значення з підприємств, що переробляють полімери, має виробництво шин, яке налагоджено на Дніпропетровському шинному заводі та Білоцерківському комбінаті шин та гу-моазбестових виробів.

Серед інших галузей хімічної промисловості важливими є лакофарбова (Дніпропетровськ, Львів, Одеса та ін.), промисловість синтетичних барвників (Рубіжне у Луганській області), хіміко-фармацевтична (Київ, Харків, Одеса, Львів), фотохімічна (Шостківське ВО "Свема" у Сумській області та Київська фабрика "Фотон").

Основними районами розміщення великої кількості підприємств хімічної промисловості в Україні є Донбас, Придніпров'я, Передкарпаття, Причорномор'я.

Проблеми й перспективи розвитку. Висока концентрація хімічної промисловості у великих і середніх промислових центрах та певних чотирьох районах країни, недостатній розвиток виробництв з маловідходною чи безвідхідною технологіями, сучасними системами очистки відходів, а також залишковий принцип фінансування охорони природи та раціонального природокористування призвели до виникнення складної екологічної ситуації в багатьох містах і регіонах України. Серед них, передусім, Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол, а також Північнокримський, Черкаський, Калуський, Одеський та ін. .

У перспективі розвиток хімічної промисловості в Україні буде- відбуватися передусім за рахунок

'

реконструкції і технічного переоснащення вже діючих на сьогодні підприємств. Вони мають широко запроваджувати енерго- та ресурсозберігаючі і мало- та безвідходні технології, схеми замкнутого циклу використання води, системи очистки відходів виробництва.

Промисловість будівельних матеріалів

Структура і значення

Промисловість будівельних матеріалів разом із будівництвом та проектними й дослідними організаціями утворюють будівельний комплекс.

Промисловість будівельних матеріалів охоплює такі виробництва:

а) видобуток і первинна обробка мінеральної будівельної сировини та будівельних матеріалів (піску, гравію, щебеню, бутового каменю та ін.);

б) виробництво в'яжучих матеріалів (цементу, вапна, гіпсу);

в) виробництво стінових матеріалів (цегли, панелей, блоків);

г) інші виробництва (черепиці, облицювальної плитки, віконного скла тощо).

Чинники розвитку і розміщення

Як сировину, промисловість будівельних матеріалів використовує нерудні мінеральні ресурси, а також відходи галузей важкої промисловості (золу і шлаки теплових електростанцій, металургії). Деякі види сировини поширені майже всюди (глина, вапняки, щебінь), а інші тільки в окремих районах (цементні мергелі, кварцові-піски, крейда). Оскільки мінерально-будівельна сировина споживається промисловістю будівельних матеріалів у великих обсягах, то сировинний чинник є одним із найважливіших при розміщенні підприємств.

Другим чинником, що визначає територіальну організацію галузі промисловості, є споживач. Адже транспортування деяких видів готової продукції (залізобетонних конструкцій, цегли) складніше і дорожче, ніж перевезення сировини. Часто промисловість будматеріалів комбінується з будівництвом, утворюючи домобудівні комбінати.

Видобуток мінеральної будівельної сировини ведеться практично на всій території України. Найбільше піску і бутового каміння видобувається у Житомирській, Вінницькій, Запорізькій, Кіровоградській та Закарпатській областях. Тут є основні родовища, де видобувають граніт, мармур, лабрадорит та інші природні камені. Із глин, доменних шлаків виготовляють наповнювачі для пористих легких бетонів. Підприємства, що їх виробляють, орієнтуються на споживача, а тому розміщені переважно у великих містах. У південних районах країни видобувають черепаш-ник, що має високі тепло- і звукоізоляційні властивості.

Географія цементної промисловості

Серед виробництва в'яжучих матеріалів найважливіше значення має цементна промисловість. Цемент використовується для виробництва бетону, залізобетону, шлакоблоків. Перший цементний завод споруджено у 1886 р. в Амвросіївці (Донецька обл.). Тепер тут працює один із найбільших цементних комбінатів в Україні. До основних центрів цементної промисловості належать також Краматорськ, Кривий Ріг, Дніпродзер-жинськ, Дніпропетровськ, Балаклія (Харківська обл.), Здолбунів (Рівненська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам'янець-Подільський (Хмельницька обл.), Вільшани (Миколаївська обл.). Найбільше вапна виробляють у Хмельницькій області. Підприємства цієї галузі розміщені в багатьох інших областях України, де є сировина (крейда, вапняки, мармури).

Виготовлення стінових матеріалів, зокрема із залізобетону, поєднується з іншими

підприємствами промисловості будівельних матеріалів і орієнтується переважно на споживача. Найбільші центри виробництва збірного залізобетону — Київ, Харків, Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Маріуполь. До споживача тяжіє й виробництво глиняної і силікатної (з кварцового піску і вапна) цегли, оскільки сировина для них є практично всюди.

З інших галузей будівельної промисловості значного розвитку набули виробництва будівельної кераміки (Харків, Слов'янськ та ін.), будівельної порцеляни і фаянсу (Славута у Хмельницькій обл.), листового й технічного скла (Лисичанськ, Костянтинівка, Запоріжжя).

У цілому найбільшого розвитку промисловість будівельних матеріалів набула у Донбасі, Придніпров'ї, у Харківській, Одеській, Львівській, Хмельницькій областях та Криму.

Промисловість будівельних матеріалів за останнє десятиліття зазнала значних змін, особливо у галузі механізації та автоматизації технологічних процесів, розширення асортименту та підвищення якості продукції. Однак для ряду підприємств галузі ще залишаються актуальними питання модернізації та реконструкції, розширення випуску нових будівельних матеріалів, що характеризуються міцністю, легкістю, теплоізоляційними властивостями тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с.

4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с.

5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с.

6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.

6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів /