Серед природних рекреаційних ресурсів найбільше значення мають узбережжя Азовського моря, долина Дніпра, лікувальні грязі.

Господарство району

Паливна промисловість та електроенергетика району базуються на кам'яному вугіллі Західного Донбасу (Павлоград, Новомосковськ), виробництві електроенергії на теплових, атомних та гідроелектростанціях.

Металургійна промисловість економічного району є провідною в Україні, даючи понад половину загальнодержавного обсягу виробництва металу. Передусім, це чорна металургія, що базується на великих запасах залізних та манганових руд, та кольорова металургія, що орієнтується на довізну сировину та дешеву електроенергію. Найбільшими центрами чорної металургії є Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь, кольорової і чорної — Запоріжжя.

У машинобудуванні провідне місце посідає важке машинобудування. Основними видами продукції машинобудування є металургійне та гірничошахтне устаткування, авіаційні двигуни, автомобілі, верстати, електротехніка, прилади, радіоелектроніка.

Спеціалізація підприємств хімічної промисловості значною мірою пов'язана з металургією (виробництво азотних добрив), орієнтується на споживача, водні та трудові ресурси (лакофарбова, шинна промисловість). Більшість галузей промисловості мають міжрайонне значення.

Значного рівня розвитку досягли промисловість будівельних матеріалів (цементу, вапна, облицювальної плитки, черепиці тощо).

Деревообробна та паперова промисловість мають обслуговуюче значення.

Агропромисловий комплекс району є одним із провідних я Україні. Його основою є розвинуте сільськогосподарське виробництво, що використовує багаті агрокліматичні ресурси району. Більшу частку сільськогосподарської продукції дає рослинництво, яке спеціалізується переважно на вирощуванні зернових (озимої пшениці, кукурудзи на зерно) та технічних (соняшнику) культур. Тваринництво має переважно м'ясний напрямок (молочио-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство).

Сировинна база сільського господарства визначила спеціалізацію харчової промисловості на виробництві борошна, цукру, олії та іншої продукції, що має переважно внутрішньорайонне значення.

Галузі легкої промисловості (трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва) працюють на забезпечення потреб споживачів у межах району.

Транспорт характеризується значним розвитком усіх його галузей. Провідну роль тут відіграють залізничний (за густотою залізниць район поступається тільки Донецькому економічному району), автомобільний та річковий транспорт. Міжрайонне значення має й морський порт Бердянськ.

До рекреаційного комплексу належать санаторно-курортні господарства на узбережжі Азовського моря та численні об'єкти для туристів, що пов'язані, переважно, з місцями історичних подій.

Проблеми й перспективи розвитку

Придніпровський район є одним з тих, де спад обсягів виробництва у кризовий період 1990-х рр. був найменшим. Тому перспективи його розвитку пов'язані передусім з подальшою модернізацією промислових підприємств, покращенням екологічної ситуації, підвищенням ефективності сільськогосподарського виробництва.

Причорноморський економічний район

Загальні відомості та ЕГП

До складу Південного соціально-економічного району входять Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та місто Севастополь. Загальна площа району — 113 км2, а кількість населення — 7,1 млн осіб.

Визначальним в економіко-географічному положенні району є широкий вихід до Чорного та Азовського морів. Межує він також з двома економічними районами і двома країнами: Молдовою і Румунією. Близько розміщені основні мінерально-сировинні бази країни: Придніпров'я і Донбас. Важливе значення для району мають нижні течії річок Дніпра, Південного Бугу, Дністра та Дунаю, поромна переправа Іллічівськ — Варна (Болгарія), залізничні і шосейні шляхи, що ведуть до чорноморських портів.

Населення і трудові ресурси

На відміну від більшості економічних районів України, де природне вимирання сільських жителів спостерігається з другої половини 1970-х рр., а загальна депопуляція — з початку 1990-х, у Причорноморському районі у цей період ще спостерігався незначний додатний приріст населення, у тому числі й сільського. Однак уже за підсумками 1994 р. тут вперше зафіксоване зменшення кількості жителів. Поступово темпи депопуляції населення у районі наблизилися до середніх для держави (за підсумками 2005 р. в АР Крим та Одеській області коефіцієнт природного приросту становив (-6,7 на 1000 осіб, у Миколаївській області — (- 7,7)).

Середня густота населення найменша серед усіх економічних районів (63 особи на 1 км2). Херсонська область за середньою густотою населення (39,5 особи на 1 км ) серед усіх областей країни випереджає тільки Чернігівську. Дещо вища вона за середню в Україні тільки в Одеській області, де розміщене місто-мільйонер Одеса, та Автономній Республіці Крим, на території якої є три великих міста — Сімферополь, Євпаторія і Керч. В інших областях району міські поселення, за винятком обласних центрів, належать до розряду малих міст або селищ міського типу (138). Середній рівень урбанізації для району становить 66 %..

На території району є значні відмінності у національному складі населення. У Миколаївській та Херсонській областях питома вага українців у загальній кількості жителів становить близько 78 %. Одеська область належить до областей із найнижчою часткою представників корінної національності (62,8 %). У Криму українці становлять тільки 24 % жителів півострова, а росіяни — 58 %. Крім українців та росіян, у регіоні живуть молдавани (Одеська, Миколаївська обл.), болгари, гагаузи (Одеська обл.), кримські татари, караїми (АРК), євреї, білоруси та інші в усіх адміністративних одиницях району.

У районі дещо знижена частка населення працездатного віку, що зумовлено переважно міграційними та демографічними процесами. Ця особливість Причорноморського економічного району та значний розвиток трудомістких галузей призвели до дефіциту трудових ресурсів.

Природні умови і ресурси

У цілому район небагатий на мінерально-сировинні ресурси. З енергетичних тут виявлені незначні поклади нафти і газу у-північній частині Криму. Перспективними є запаси цих корисних копалин у шельфовій зоні Чорного та Дзовського морів. Значний потенціал у районі вітрових ресурсів і сонячної енергії, що може використовуватися для виробництва електроенергії.

Рудні й нерудні корисні копалини представлені Керченським родовищем залізних руд, запасами різних солей у Сиваші, солоних озерах і Чорноморських лиманах, а також найкращими за якістю флюсовими вапняками, різними видами будівельної сировини. *.

Основою водних ресурсів району є нижні течії великих річок, які не задовольняють повністю його потреби. Водозабезпеченість району нижча за середню для України у шість разів.

Частка лісових ресурсів Південного району дуже незначна. До того ж тільки у Криму є природні ліси, а в інших областях понад 70 % становлять штучні насадження.

Важливе значення для економіки району мають біологічні ресурси Чорного та Азовського морів.

Переважання рівнинних просторів Причорноморської і Північнокримської низовини, що обрамлені з північного заходу відрогами Подільської височини, а з південного сходу — Кримськими горами, створює зручні умови для механізації сільськогосподарських робіт, прокладання сухопутних шляхів сполучення. Теплий клімат з тривалим вегетаційним періодом (220—240 днів), земельні угіддя з родючими чорноземними та каштановими грунтами створюють умови для вирощування теплолюбних культур помірного поясу, а на Південному узбережжі Криму — деяких субтропічних рослин. Негативним чинником є недостатнє зволоження території та часті посухи, суховії, пилові бурі. Тому необхідний цілий комплекс заходів, аби зберегти вологу, ґрунти від ерозії, а також розширювати зрошувальні системи.

У межах району унікально поєднуються рекреаційні ресурси. Передусім, це теплі моря, чудові пляжі й сприятливий клімат морських узбереж, а також лікувальні грязі озер, лиманів, мінеральні джерела, мальовничі ландшафти гір, природозаповідні та історико-культурні об'єкти.

Господарство району

У районі понад половину вартості продукції дає промисловість, причому Переважають обробні галузі. Провідними міжгалузевими комплексами є агропромисловий, машинобудівний, хіміко-індустріальний, будівельний, транспортний та рекреаційний. Окремі підприємства інших галузей відіграють переважно обслуговуючу роль.

До паливно-енергетичного комплексу входять підприємства, що здійснюють видобуток і доставку місцевим споживачам газу, два нафтопереробні заводи (Одеса, Херсон), які працюють на девізній нафті. Електроенергію виробляють Каховська ГЕС, малопотужні гідроелектростанції на Південному Бузі, теплові електростанції, що розміщені у великих містах, Південноукраїнська АЕС. Крім того, природний газ, вугілля та електроенергія надходять до району із сусідніх районів.

Металургійна промисловість спеціалізується, в основному, на видобутку і збагаченні руд Керченського залізорудного басейну та переробці імпортних бокситів на Миколаївському глиноземному заводі.

Потужне машинобудування району працює переважно на довізному металі з Придніпров'я і Донбасу. Спеціалізується воно на суднобудуванні (Миколаїв, Херсон), верстатобудуванні (Одеса), виробництві сільськогосподарської техніки (Одеса, Херсон, Симферополь), електротехнічному (Нова Каховка) та радіоелектронному (Симферополь) машинобудуванні,

устаткуванні для харчової промисловості, шляховому будівництві тощо. Суднобудування має міжнародне значення.

Хімічна промисловість базується на ропі Сиваша і солоних озер, довіз-них нафті, аміаку, апатитах. Найбільші підприємства галузі розміщені в Красноперекопську, Саках, Одесі, Симферополі та Миколаєві.

Промисловість будівельних матеріалів має переважно міжрайонне значення і працює на місцевій сировині. Спеціалізується вона як на видобутку будівельної сировини, так і на виробництві залізобетонних конструкцій, цементу (Вільшани, Бахчисарай, Одеса).

Херсонський (Цюрупинськ) та Ізмаїльський целюлозні заводи працюють на задоволення внутрішньорайонних потреб, переробляючи довізну сировину та очерет плавнів Дніпра та Дунаю.

У Причорноморському економічному районі сформувалося багатогалузеве сільське господарство. У сільськогосподарському виробництві рослинництву і тваринництву належить майже однакова частка продукції. Рослинництво спеціалізується, передусім, на вирощуванні зернових (озимої пшениці, кукурудзи на зерно, ячменю, рису), а також соняшнику, в північних районах Одеської і Миколаївської областей — цукрового буряку, ефіроолійних культур. Овоче-баштанні культури, виноград, фрукти, тютюн також мають міжрайонне значення. Основними галузями тваринництва є молочно-м'ясне скотарство, тонкорунне вівчарство, свинарство та птахівництво. Потужна харчова промисловість переробляє сільськогосподарську сировину та рибні ресурси морів. Найбільша частка продукції належить м'ясній, молочній, борошномельній, олійно-жировій, рибній та плодоовочеконсервній галузям промисловості. Міжнародне визнання має продукція виноробних підприємств Криму, Одеської,