Характеристика економічних районів України: Столичний, Північно-Західний, Карпатський

План

1. Загальні відомості та ЕГП

2. Населення і трудові ресурси

3. Природні умови і ресурси

4. Господарство району

5. Проблеми й перспективи розвитку

6. Література

Загальні відомості та ЕГП

До складу Столичного економічного району входять три області (Київська, Чернігівська, Житомирська) та місто Київ. Загальна площа району — 90,7 тис. км2, а кількість населення — близько 6,9 млн осіб. Це район давнього заселення і формування першої Української держави. Столичний економічний район посідає центральне положення у північній частині України. Із півночі він межує з Білоруссю і Російською Федерацією. Ці держави залишаються важливими торговими партнерами України. Столичний економічний район межує ще з чотирма економічними районами країни, тобто відіграє для них роль зв'язуючої ланки.

Центральне розміщення району зумовлює його рівновіддаленість від основних паливно-сировинних баз країни — Донбасу, Передкарпаття та Придніпров'я. Його перетинають важливі транспортні магістралі як міжнародного, так і загальнодержавного значення. Це, передусім, залізничні й автомобільні шляхи, а також річка Дніпро.

Вирішальним чинником соціально-економічного розвитку району є розташування на його території столиці — міста Києва, який є центром політичного, економічного й культурного життя країни. Усі ці риси і зміни ЕГП сприятливо позначаються на подальшому його розвитку.

Населення і трудові ресурси

Район характеризується дуже складною демографічною ситуацією (особливо Чернігівська область). До того ж, погіршилася вона після Чорнобильської катастрофи. Середня густота населення у Столичному економічному районі становить 76 осіб на 1 км2. Вона близька до середньої в Україні. Однак така густота досягається за рахунок міста-мільйонера Києва, а окремо для областей вона має значні відмінності: у Київській — 63, Житомирській — 44, а Чернігівській — 37 осіб на 1 км2.

Рівень урбанізації у Київській, Чернігівській та Житомирській областях ледве перевищує 55 %. Однак середній, разом із містом Києвом, становить 73 %. Район характеризується великою кількістю малих міст і селищ міського типу (усього 165), які часто входять до складу агломерацій, що сформувалися навколо великих і середніх міст. У сільській місцевості продовжується процес обезлюднення і зменшення кількості населених пунктів.

Українці у районі становлять близько 85 % від усього населення. Крім них, у прилеглих до сусідніх країн районах і великих містах проживають росіяни, білоруси, поляки, євреї, німці та ін. Частка населення працездатного віку, порівняно із середніми даними для України, тут дещо занижена. Найбільший дефіцит трудових ресурсів сформувався у велихих містах.

Природні умови і ресурси

Столичний економічний район не має великих запасів мінеральних ресурсів. З паливних викопних ресурсів тут є поклади нафти і газу у Чернігівській області, Коростишівське (Житомирська обл.) родовище бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, а також поклади торфу у поліській частині, які мають місцеве значення.

Рудні корисні копалини залягають в Індіанському родовищі ільменітів. Найбагатший серед інших Столичний економічний район на нерудні корисні копалини, особливо будівельну сировину. Серед них Овруцьке родовище кварцитів, а також цементної сировини, будівельного каміння, єдине в Україні родовище топазів.

У поліській частині є значні лісові ресурси, які мають промислове значення.

Район добре забезпечений водними ресурсами. Передусім, це річка Дніпро з Прип'яттю, Десною та іншими притоками, а також Південний Буг. Є значні запаси підземних вод, які значною мірою забруднені внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Гідроресурси річок обмежені.

Рельєф району рівнинний, оскільки він охоплює території Поліської та Придніпровської низовин, Придніпровської височини. Північна частина розташована в межах лісової зони з достатнім, подекуди надмірним зволоженням, а південна — у Лісостепу, де літо тепліше й менш вологе. Дерново-підзолисті Грунти Полісся сприятливі для вирощування льону-довгунця, картоплі тощо, а чорнозем Лісостепу — для цукрових буряків, пшениці.

З природних рекреаційних ресурсів найбільше значення мають запаси мінеральних вод у Київській області (Миронівка, Біла Церква). Крім того, район має різноманітні історичні та архітектурні пам'ятки (Київ, Чернігів, Біла Церква).

Господарство району

Провідними галузями у Столичному економічному районі є паливна промисловість та електроенергетика, машинобудування, хімічна та лісова галузі промисловості, агропромисловий, будівельний, транспортний, рекреаційний міжгалузеві комплекси. Паливна промисловість та електроенергетика спеціалізуються на видобутку палива та виробництві електроенергії на теплових (Трипільська) і гідро- (Київська) електростанціях. Власних паливно-енергетичних ресурсів у районі не вистачає, а тому їх завозять з інших регіонів.

Металургійна промисловість спеціалізується на видобутку титанових руд та їх збагаченні на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.

Район спеціалізується на виробництві різноманітної продукції машинобудування. Особливого розвитку набули транспортне машинобудування (літакобудування, суднобудування), верстато- і приладобудування, радіоелектронне та електротехнічне машинобудування. Найбільшими центрами галузі є Київ, обласні центри, а також Ьіла Церква, Бердичів, Умань та інші міста, де зосереджена значна кількість кваліфікованих трудових ресурсів.

До хімічної промисловості входить, в основному, хімія органічного синтезу — виробництво полімерних матеріалів (Київ. Чернігів, Житомир, Прилуки), гумотехнічних виробів (Київ, Біла Церква), ліків (Київ).

Лісова і деревообробна промисловість набули найбільшого розвитку в поліській частині району, де вони орієнтуються на власну сировинну базу. Деревообробна промисловість зосереджена також у великих містах Лісостепу, враховуючи наявність значної кількості споживачів продукції. Основні центри — Чернігів, Малин, Київ, Бровари, Коростень та ін.

На місцеву сировину і споживача зорієнтована потужна промисловість будівельних матеріалів.

Сільське господарство Столичного економічного району має добре виражені дві зони спеціалізації: поліську (зернові культури, льон-довгунсць, картопля, хміль, молочно-м'ясне тваринництво) і лісостепову (зернові культури, цукровий буряк, картопля, овочі, фрукти, молочно-м'ясне тваринництво і свинарство).

До харчової промисловості у районі належить цукрова, спирто-горіл-чана, плодоовочеконсервна, м'ясна, молочна, олійно-жирова галузі. Обслуговують потреби населення борошномельна, хлібопекарська, кондитерська, макаронна та інші галузі. Легка промисловість тільки частково працює на власній сировині (лляна, вовняна, шкіряно-взуттєва). Решта тканин виробляється із довізної бавовняної та хімічної сировини. Найважливіші підприємства галузі розміщені у Києві, обласних центрах, Бердичеві, Білій Церкві, Прилуках.

Центральне економіко-географічне положення району зумовило формування транспортної системи з густою мережею шляхів сполучення. Найбільший вантажо- і пасажирообіг здійснює залізничний транспорт, на другому місці — автомобільний. Важливу роль відіграють повітряний, річковий, трубопровідний.

Загальнодержавне значення мають науковий і культурно-освітній комплекси, які зосереджені у Києві та обласних центрах. Рекреаційний комплекс району перебуває у стадії формування й у перспективі матиме міжнародне значення. Основні райони оздоровлення сьогодні — Дніпро з прилеглими територіями, окремі об'єкти Полісся, а туризму — міста Київ, Чернігів, Коростень, Переяслав тощо.

Проблеми й перспективи розвитку

Однією з проблем району є великий розрив у рівнях соціально-економій ного розвитку між містом Києвом і віддаленими територіями. Там гостро стоять питання низької народжуваності, високої смертності, безробіття. Не вирішеною залишається проблема тридцяти кілометрової Чорнобильської зони.

Північно-Західний економічний район

Загальні відомості та ЕГП

До Північно-Західного економічного району входять дві області (Волинська й Рівненська) загальною площею 40,3 тис. км7, кількістю населення 2,2 млн осіб.

Розташований у західній частині України, район виходить до кордонів України з Білоруссю і Польщею. Ці країни мають постійно тісні економічні відносини з нашою державою. Північно-Західний економічний район перетинають важливі міжнародні транспортні магістралі (трубопроводи, залізниці, шосейні дороги), раціональне використання яких може суттєво впливати на його економічне зростання.

Населення і трудові ресурси

Район виділяється серед інших тим, шо демографічна ситуація не набрала тут надто загрозливого характеру. За підсумками 1998 р. у Рівненській області ще спостерігався незначний додатний приріст населення. Із 1999р. в обох областях відбувається депопуляція населення, але її темпи і 2005 р. були найменшими (близько -3 на 1000 осіб) серед усіх економічних районів. Саме у Північно-Західному районі зараз залишається найвищим показник народжуваності в Україні.

Частка сільських жителів на сьогодні становить тут 51 %. Середня густота сільського населення тут не набагато нижча, ніж у Карпатському економічному районі. Через невисокий рівень урбанізації, середня густота населення (55 осіб на 1 км ) значно нижча за середню в країні, найменша серед усіх економічних районів.

У Північно-Західному економічному районі України значною є частка (понад 96%) українського населення, а також помітно виражені етнографічні особливості (своєрідний побут і культурні традиції, витоки яких сягають часів язичництва) корінних жителів краю — поліщуків. Найбільші серед національних меншин — росіяни, білоруси, поляки, які проживають у містах та прикордонних районах.

У районі сформувався значний надлишок трудових ресурсів, особливо у сільській місцевості. Це зумовлює як значні маятникові міграції, так і виїзд мешканців на роботи до інших держав.

Природні умови і ресурси

У межах Північно-Західного економічного району є незначні паливно-сировинні ресурси. Важливе місце серед запасів паливних ресурсів регіону належить Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейну. Перспективні для місцевого використання газові родовища виявлені на Волині. У районі е значні запаси торфу.

Рудних корисних копалин тут практично немає. У 1990-х рр. у Вилий ській області виявлені перспективні поклали мідних руд.

Порівняно багатий район на будівельну сировину (вапняки, мері елі. крейду, граніт, габро), дорогоцінні камені (топази, бурштин).

Північно-Західний район — один із найбагатших на водні та лісові ресурси. Тут густа річкова мережа, багато озер і боліт, великі запаси підземних вод; зосереджені значні масиви лісів Полісся.

Поверхня регіону