7) Геологія. Вирішальне значення для інтерпретації даних геології того періоду мала робота англійського геолога Чарльза Лайєля (1797-1875) "Основи геології", яка заклала фундамент сучасної геології. У своїй роботі вчений стверджував, що земна кора змінювалася протягом тривалих проміжків часу (десятків і сотень мільйонів років) повільно й поступово. При цьому всі зміни земної кори завжди відбувалися й відбуваються під дією тих самих факторів: клімату, води, вулканічних вивержень, процесів горотворення і впливу живих організмів. Від цих ідей до визнання ідеї еволюції органічного світу залишався один крок.

8) Палеонтологія. Вивчення викопних рослин і тварин свідчило про існування в далекому минулому інших форм, які суттєво відрізнялися від сучасних рослин і тварин. Особливо велике значення в цій галузі мали роботи Ж. Кюв'є — основоположника палеонтології. Кюв'є виявив:

а) зміну форм у часі;

б) наростання подібності вимерлих форм із сучасними в послідовних геологічних шарах;

в) ускладнення організації в напрямку від найдавніших геологічних шарів до наймолодших.

Незважаючи на неприйняття еволюціонізму, ті об'єктивні висновки, до яких прийшов Кюв'є в результаті своїх досліджень, самі по собі свідчили на користь еволюції.

9) Хімія також зробила певний вклад у розуміння єдності природи. Було виявлено, що жива матерія складається із тих же хімічних елементів, що й нежива. Це підтверджено завдяки успішному синтезу перших органічних речовин з неорганічних.

10) Фізика доповнила картину єдності світу — йдеться про закон збереження й перетворення енергії.

Соціально-економічні передумови дарвінізму. До них належать ті загальні соціально-економічні тенденції, які охопили Європу в 2-й половині XIX століття: розвиток капіталізму супроводжувався не тільки інтенсифікацією промисловості, але й прискореним розвитком сільського господарства. Саме в цей період (друга половина XVIII — перша половина XIX століть) було виведено найбільшу кількість порід домашніх тварин і сортів культурних рослин. Ч. Дарвін уважно вивчив та узагальнив досвід тогочасної селекції, звернувши увагу на метод, який використовувала людина для зміни органічних форм, — метод добору.

Умови формування еволюційної теорії. Ч. Дарвін і А. Уоллес. Ч. Дарвін народився 12 лютого 1809 р. в Англії, у місті Шрюсбері в родині, де всі були лікарями, філософами, натуралістами. Після закінчення богословського факультету Кембриджського університету в 1831 р. він був зарахований як натураліст до складу екіпажу британського військового брига "Бігль", який прямував до берегів Південної Америки, щоб дослідити Патагонію, Вогняну Землю, узбережжя Чилі, Перу й острови Тихого океану. Експедицію було організовано з метою вивчення умов плавання, для обстеження і зйомки берегів та виконання інших доручень Англійського адміралтейства. Кругосвітня подорож на "Біглі" сприяла формуванню еволюційних поглядів Ч. Дарвіна. Матеріал, зібраний під час подорожі, особливо в галузі палеонтології, а також біогеографічні спостереження, серед яких перше місце за вагомістю належить спостереженням на островах Галапагоського архіпелагу, остаточно переконали Ч. Дарвіна в тому, що тваринний і рослинний світ Землі пройшов дуже складний шлях еволюції, який тривав багато мільйонів і сотень мільйонів років.

Більш як 20 років Ч. Дарвін працював над своєю теорією. У 1858 p., коли робота була наполовину завершеною, Дарвін одержав рукописний нарис "Про прагнення різновидностей до необмеженого відхилення від первісного типу" від англійського зоолога й мандрівника Альфреда Уоллеса (1823-1913). У цьому нарисі А. Уоллес коротко виклав ідею боротьби за існування й природного добору, тобто основну ідею еволюційного вчення Ч. Дарвіна. Про обидві роботи (нарис Уоллеса та статтю Ч. Дарвіна "Про зміну органічних істот у природному стані") було повідомлено на засіданні товариства натуралістів ім. К. Ліннея, а в серпні 1858 р. статті обох авторів було надруковано в журналі товариства. Однак справжньої популярності теорія природного добору набула в 1859 р. після виходу у світ основної праці Ч. Дарвіна — монографії "Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя".

Продовжуючи "розбудовувати храм" своєї теорії еволюції, Ч. Дарвін опублікував ряд монографій, у яких виклав теорію штучного добору, проблему походження людини й результати своїх численних ботанічних спостережень та експериментів, присвячених формуванню складних пристосувань у рослинному світі, та інші роботи.

Помер Ч. Дарвін 19 квітня 1882 р. Похований у Вестмінстерському абатстві, де спочиває прах багатьох видатних людей Англії. А. Уоллес визнав пріоритет Ч. Дарвіна, назвавши еволюційну теорію "дарвінізмом".

Список використаної літератури

1. Абачиеп С. К. Концепции современного естествознания (в 2-х частях). Балашиха. - 1988. - I ч.: 150 с, II ч.: 190 с.

2. Ампер А. Электродинамика. М.: ИЛ. — 1954. — 369 с.

3. Античная цивилизация. — М.: Наука. — 1973. — 269 с.

4. Аристотель. Соч. В 4-х тт. Т. 4. - М.: Мысль. - 1983. - 828 с.

5. Арцимович Л. А. Управляемые термоядерные реакции. М.: Гос. изд. физ.-мат. лит. - 1961.-468 с.

6. Арцимович Л. А. Элементарная физика плазмы. М.: Госатомйздат. — 1963. — 192 с.

7. Бсрнал Дж. Возникновение жизни. — М.: Мир. — 1969. — 391 с.