УДК 336.747.5

ТЛУСТИЙ А.О., Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, м. Київ, УкраїнаТлустий Антон Олександрович - аспірант кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ ТА ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЇХ РОЗВИТОК

У статті автор вивчає визначення категорії „ електронні гроші" і аналізує фактори, які впливають на рішення господарюючих суб 'єктів з приводу використання електронних методів платежу.

The author of article researches definitions of a category „e-money" and analyzes the facts which can affect on decisions of organizations about use of electronic methods ofpayment.Грошовий обіг як об'єкт досліджень постійно залучає до себе увагу економістів, що представляють різноманітні наукові школи та течії. Розвиток грошового обігу проявляється, у першу чергу, в еволюції самих грошей - грошової форми. В умовах товарно- грошового обігу ці форми постійно видозмінювалися. Активний розвиток грошей як засобу платежу ми спостерігаємо протягом останніх сорока років. Найвищою стадією розвитку грошей сьогодні є електронні гроші.

Різні аспекти тематики даного дослідження відображені в класичних роботах таких учених, як Дж. М. Кейнс, К. Маркс, К. Менгер, Д. Рикардо, И. Фишер, М.Фридман, Ф. Хайек, Дж. Р. Хикс, Б. Шмит і ін., а також у роботах сучасних західних економістів, у тому числі М. Вудфорта, Ч. Гудхарта, Г. Селджина.

Мета статті полягає у розкритті категорії "електронні гроші" та виявленні факторів, які вливають на рішення господарюючих суб'єктів з приводу використання електронних методів платежу.

Електронні гроші (electromc money) або електронні методи платежу (new electronic payments methods) - це різні платіжні механізми, створені з метою здійснення поточних розрахунків споживачами товарів і послуг [1, c.98].

Але більш повне визначення „електронним грошам" дає Європейський центральний банк. Згідно з визначенням Європейського центробанку під терміном "електронні гроші" розуміють грошову вартість, що зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої.

"Електронні гроші" у Директиві 2000/46/ЄС розглядаються як замінник монет і банкнот, здебільшого призначений для здійснення платежів в обмежених сумах, та визначаються як грошова вартість, що є вимогою до емітента, яка: зберігається на електронному пристрої; емітується при отриманні грошових коштів на суму не меншу, ніж емітована грошова вартість; приймається як засіб платежу особами, іншими ніж емітент [2, с.22].

За висновком директора Української фінансово-банківської школи Савлука М.І., "е- гроші" - не є аналогом готівкових грошей, не є третьою самостійною формою грошей, а є високотехнологічним аналогом депозитних грошей, які мають у перспективі замінити чек. Розвиток електронних грошей - це вдосконалення механізму зберігання, руху та функціонування депозитних грошей. Разом з цим, ним підкреслено, що в науковій економічній літературі існують протилежні думки з цього приводу.

Поява електронних грошей обумовлена:

розвитком інформаційних і крипто - графічних технологій, які дозволили зберігати на технічних пристроях грошову вартість та передавати її;

потребами систем електронної торгівлі, яким необхідний інструмент для здійснення беззбиткових мікроплатежів.

Таким чином, можна зробити висновок, що електронні гроші є грошовими зобов'язаннями емітента в електронному вигляді і зберігаються на електронному пристрої держателя. У системах, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише при введенні та виведенні грошей з системи: зарахування грошей на рахунок емітента при емісії електронних грошей та списання грошей з рахунку емітента у разі пред'явлення електронних грошей для погашення.

Як нам відомо, К. Маркс виокремлював п'ять функцій, які виконують гроші:

міра вартості;

засіб платежу;

засіб накопичення;

засіб обміну;

світові гроші.

Електронні гроші є наступною сходинкою розвитку грошей як засобу платежу. При транзакціях з їхнім використанням інформація про обсяг коштів у закодованому вигляді може бути записана на смарт-картку з вбудованим мікропроцесором або зберігатися на жорсткому диску комп'ютера. Як і дорожні чеки, сітьові гроші є зобов'язанням банку або іншого фінансового інституту, що не пов'язане з яким- небудь конкретним рахунком. Один власник картки може здійснити платіж іншому суб'єктові без залучення банку, шляхом покладання обох карток в „електронний гаманець", що списує кошти з однієї картки й записує їх на іншу картку в тій же кількості.

Перекази сітьових грошей також можуть бути зроблені з робочого місця по електронній пошті (e- таіі). Кошти розміщені на смарт-картці можна поповнювати за допомогою розміщення такої картки в банкоматі ATM (кошти, розміщені на жорсткому диску комп'ютера, можуть поповнюватися за допомогою зв' язку з банком у режимі "он-лайн") і переказу коштів зі свого рахунку, розміщеного в банку або іншому фінансовому інституті на смарт-картку (жорсткий диск) [3, с.4].

На зразок банкнот і монет ЦБ, сітьові гроші виконують роль посередника. У ході здійснення транзакцій коштів , використовуючи сітьові гроші (на відміну від здійснення транзакцій з використанням кредитних і дебетових карток) персональна інформація про ініціатора розрахунків нікому не надається, тобто досягається анонімність. Варто звернути особливу увагу на те, що в транзакціях з використанням сітових грошей функція фінансових посередників таких як, банк або небанківські фінансові інститути, зведена до мінімуму.

У даний момент більшість нових електронних платіжних схем ґрунтуються на використанні смарт-карток (пластикових карт із убудованим мікропроцесором), або сітьових грошей, в основі яких лежить спеціально розроблене програмне забезпечення для здійснення платежів в Інтернеті.

Європейський центральний банк повідомив, що в країнах єврозони кількість номінованих в євро електронних грошей на смарт-картках протягом останніх років збільшувалася швидкими темпами і в липні