Іншим підрозділом маркетингової діяльності щодо визначення кон'юнктури ринку енергетики є аналіз факторів, які впливають на ціноутворення. Трансформаційні процеси в економіці нашої країни надали "гібридної" специфічності факторам ціноутворення на ринку енергетики, що стало наслідком відсутності ознак стабільного ринку в економіці поряд із неможливістю розвитку у певних адміністративних межах. Певного обмеження для застосування суто ринкового механізму завдають й соціально-політичні фактори.

Широкий набір методів ціноутворення в енергетиці та їх комбінування дозволило б вдосконалити існуючу систему ціноутворення на енергетичну продукції в Україні.

У міжнародній теорії та практиці регулювання ринку природних монополістів пошук нових методів ціноутворення та регулювання, які б забезпечували надання якісних послуг за оптимальними цінами та справедливе їх відшкодування споживачами, розпочався ще у 60-ті роки минулого століття [6]. Методи встановлення тарифів на продукцію енергетичної галузі показані на рис. 3.

З урахуванням прийнятої в Україні моделі ринку енергетики йдеться про формування системи гармонійно поєднаних оптових та роздрібних тарифів, які б були здатні не тільки успішно використовувати свою економічну функцію, але також ефективно регулювати попит споживачів на електричну потужність і енергію [11, с. 23].

Розмежування систем розподілу та передачі енергії потребує диференціації цін за користування розподільчими мережами. Методи ціноутворення в даному випадку можуть бути подібними до тих, що розглянуті вище, однак є деякі відмінності, зумовлені особливостями побудови розподільчих мереж. До них відносять:

необхідність введення окремих рівнів плати за користування різними частинами розподільчих мереж, що мають різний рівень напруги;

неможливість встановлення плати за відстань транспортування для систем розподілу в зв'язку з тим, що ці системи покривають значно менші площі території, ніж системи передачі енергії;

необхідність встановлення окремої плати за реактивну потужність для покриття додаткових витрат, що виникають в системах розподілу;

4) необхідність урахування витрат, пов'язаних з компенсацією низької надійності повітряних розподільчих мереж тощо.

Виходячи з аналізу світового досвіду використання таких тарифів, було встановлено основні напрямки диференціації тарифів на енергетичну продукцію, а саме:

поділ споживачів енергії відповідно до значення поєднаної потужності й замовленого обсягу споживання;

застосування тарифів диференційованих за часом;

зміна тарифної ставки відносно росту споживання енергії;

застосування тарифів, диференційованих в залежності від рівня ефективності енергоспоживання.

На даний час серед науковців-енергетиків розгорнулися "суперечки" з приводу застосування двох видів тарифів: одноставкових та двоста- вкових. Порівняльна характеристика даних видів тарифів наведена на рис. 4.

Введення двоставкових тарифів - це один з напрямків удосконалювання тарифного регулювання. Розповсюджена нині практика встановлення одноставкових тарифів, заснованих на нормативному споживанні ресурсів, та ще під час відсутності приладів обліку, не сприяє їхньому раціональному використанню. Найчастіше зустрічається два випадки: 1) споживач платить за не спожиті фактично ресурси; 2) споживач фактично витрачає більше, ніж передбачено нормативами. Якщо споживач підключений до мережі, але не споживає послугу, то підприємство не одержує ніякого виторгу навіть за те, що здійснює визначену діяльність по підтримці мереж у належному стані.

Двоставкові тарифи багато в чому знімають ці питання. В результаті практичних досліджень одно- та двоставкових тарифів можна відзначити, що основна з переваг застосування останнього полягає у незалежності результатів фінансової діяльності компаній від коливань річного споживання енергії.

В результаті проведених досліджень нами було визначено, що процес регулювання та формування цін на енергетичному ринку має ряд недоліків, серед яких: відсутність науково обґрунтованої методологічної бази для здійснення процесу ціноутворення та нормативно-правової для регулювання даного процесу; обмеженість застосування основних принципів ціноутворення зарубіжних науковців; невизначеним є ступінь конкурентоспроможності суб' єктів енерго- ринку; на механізм ціноутворення значно впливають мають соціально-політичні фактори, обмежує втручання економічних та ринкових важелів. Для вирішення деяких з вищеназваних проблем необхідно інтенсивно проводити практику впровадження диференціації тарифів на

Література

Звіт НКРЕ за 2003 рік // http://www.nerc.gov.ua/ con- trol/uk/publish/ article/ main? art_id=34813&cat_id=34147

Статистичний щорічник України за 2001 рік / Державний комітет статистики України. - К., 2001. - 879 с.

Артус М.М. Формування механізму ціноутворення в умовах ринкової економіки. - К.: Економічна думка,

- 354 с.

Вороніна А.В. Механізм маркетингового ціноутворення: Автореферат дис. ... канд. екон. наук: 08.07.03 / Київська академія зовнішньої торгівлі. - К.,

- 20 с.

Кислий В.М., Новосад В.О. Ціноутворення та тарифікація в теплоенергетиці. - Суми: СумДу, 2000. - 56 с.

Бабак А.В. Ефективне регулювання цін природних

енергію. Система таких тарифів повинна забезпечувати ряд функцій:

відшкодування реальних витрат на виробництво, передачу та розподіл енергії, а також отримання прибутку, необхідного для нормального функціонування та розвитку енергетики; стимулювання споживачів до поліпшення режимів роботи енергосистеми;

стимулювання споживачів до участі в зниженні дефіциту потужності в енергосистемі;

стимулювання енергозбереження у споживачів, а також інших екологічних та функцій НТП.

монополістів // Аспекти тарифної реформи. - 2003. - № 1. - С. 1-10; http://tariffreform.padco.kiev.ua/ икг/ РивиСЛТЮМ8/НТМЬ/884.Йт1

Дерзский В.Г. Проблемы формирования и использования дифференцированного тарифа на электроэнергию // Энергетика и электрификация. - 2002. - № 2. - С. 28-31.

Дерзский В.Г. Тарифная политика