Закони грошового обігу та інфляція

План

1. Закони грошового обігу. 

2. Грошова маса та її структура. 

3. Причини виникнення та суть інфляції. 

4. Сталість грошей. Грошові реформи. 

5. Теорії інфляції. 

6. Література

Закони грошового обігу.

Розвиток та функціонування грошей і грошових систем підпорядковується дії притаманних цій сфері економічних законів, органічно пов'язаних із законами розвитку товарного виробництва, всієї економічної системи.

Закони грошового обігу — загальні економічні закони, які діють у кількох формаціях і виражають внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей.

Оскільки існують різні форми грошей та виконуваних ними функцій, то відповідно розрізняють і певні типи законів грошового обігу. З урахуванням виконуваних повноцінними грошима функцій міри вартості і засобу обігу за умов металевого грошового обігу і насамперед золотого монометалізму (коли кількість грошей стихійно пристосовувалась до вимог товарного обігу) закон грошового обігу в абстрактній формі виражався формулою:

де Кn - кількість необхідних для товарного обігу дійсних грошей у році; СЦ — сума цін товарів; О — середнє число обертів за рік кожної грошової одиниці.

В західній економічній літературі закони грошового обігу в абстрактній формі визначаються також запропонованою І. Фішером формулою:

де Р — рівень цін; Q — обсяг виробництва; О — швидкість обороту грошової одиниці. Символ Q викликає заперечення, оскільки не весь обсяг вироблених за певний час товарів підлягає продажу. Вимагає уточнення і показник "обсяг виробництва", який може однаково стосуватися виробництва промислової продукції, національного доходу та інших агрегатних величин. Тому доцільніше замість нього використовувати показник "обсяг товарів, які підлягають реалізації". Фактори "кількість товарів, які підлягають реалізації" та "рівень цін" слід виразити поняттям "сума товарних цін".

Другий закон кількості грошей в обігу пов'язаний з виконанням грошима функції платежу, появою кредитних грошей, з обігом платіжних засобів. У ньому якісна характеристика законів грошового обігу комплексно модифікується і набуває вигляду:

Обіг платіжних засобів сприяє значній економії грошей шляхом зарахування взаємних платіжних зобов'язань, тобто безготівкових розрахунків. Це зумовлено тим, що швидкість обігу грошей у функції платіжного засобу (вексель, банкнота) визначають ступінь концентрації платежів, одночасність їх здійснення, можливість за рахунок поточних надходжень забезпечувати їх взаємну компенсацію. Система взаємного погашення платежів найповніше втілена у розвитку клірингу (англ. clearing — очищувати), тобто взаєморозрахунку (внутрішнього та міжнародного). Прискоренню обігу платіжних засобів сприяла комп'ютеризація.

Така закономірність визначає швидкість обігу грошей при виконанні функції засобу платежу. При виконанні грошима функції засобу обігу дія закономірності інша — швидкість обігу грошей у такому разі визначається швидкістю переходу товарів (а значить і грошей) з одних рук в інші при обслуговуванні актів купівлі-продажу. Одночасність цих актів уповільнює обіг грошей і призводить до збільшення маси грошей в обігу.

З еволюцією капіталістичного способу виробництва в грошовій системі відбувались якісні зрушення. За домонополістичного капіталізму діяла система металевого обігу, при якій грошовий товар функціонував у формі повноцінних грошей. Крах золотого стандарту, припинення вільного обміну грошових знаків на золото за фіксованою ціною означає, що кількість грошей, яка фактично знаходиться в обігу, впливає на реальну цінність грошової одиниці. Тому кількість необхідних для товарного обігу грошей визначається кількістю грошових знаків з урахуванням їх купівельної спроможності. За інфляції кількість грошей, які фактично перебувають в обігу, більша, ніж це необхідно для забезпечення товарного обігу. Реальну вартість обігових грошових знаків визначає кількість необхідних для товарного обігу грошей за певний проміжок часу.

За золотого монометалізму кількість необхідних для забезпечення товарного обігу грошей визначали особливості обігу грошей як платіжного засобу, зокрема виконання банкнотами переважно функції платіжного засобу у сфері комерційного та банківського кредитів. Натепер (за відміни золотого стандарту) банкноти як вид кредитних грошей стали формою грошей в більшості країн, масовим засобом обігу. Тому при визначенні кількості потрібних для товарного обігу грошей відпала необхідність введення в формулу грошового обігу такого показника, як сума оборотів, в яких одні й ті самі гроші функціонують як засіб обігу і як засіб платежу, тобто необхідність обчислення Кn за сферами обігу.

Грошова маса та її структура.

Статистика розвинутих країн використовує кілька понять грошової маси. Найпоширеніший агрегат М0 охоплює готівку (банкноти та розмінну монету) і залишки на поточних рахунках (записані на рахунок гроші), які є основою чекового обігу. Питома вага готівки в агрегаті M1 і знижується особливо швидко при використанні ЕОМ у банківській справі. До грошової маси також належать засоби на строкових депозитах у комерційних банках, що разом з М1 належать до М2. До М3 відносять також засоби на строкових ощадних внесках у державній поштово-ощадній мережі, у кооперативних банках. Отже, основну частину грошової маси утворюють різні види банківських депозитів (кредитних грошей) і деякі види цінних паперів, які мають таку саму купівельну спроможність, як і банківські рахунки. Грошова маса у розвинутих країнах натепер формується на основі кредитів. Це означає, що банківська система, надаючи кредит організаціям чи окремим особам, збільшує грошову масу, оскільки при цьому в обіг надходять додаткові платіжні засоби.

Грошова маса — загальний обсяг випущених в обіг паперових грошових знаків (банківських та казначейських білетів), металевих монет І депозитних грошей (грошових засобів на поточних рахунках а банках).

У розвинутих країнах випуск державних паперових грошей і насамперед казначейських білетів зменшується. Для обслуговування роздрібного товарообігу чеканять білонні монети із міді, нікелю, алюмінію та інших металів і сплавів, їх питома вага у грошовому обігу США становить до 5 %. Приблизно така сама частка в цій країні припадає на готівкові розрахунки. Чеки і векселі обслуговують безготівковий обіг (легко переходять у готівку). У грошовому обігу також використовують казначейські векселі, сертифікати, облігації. У США грошовий обіг приблизно на 40 % обслуговує рух товарів і послуг і на 60 % — фінансові операції (з цінними паперами, податковими платежами, надання позик тощо). Наприкінці 90-х років XX ст. частка готівкових грошей становила до 8 %, Водночас поступово зростає частка і роль електронних грошей.

Питома вага готівки у грошовій масі розвинутих країн скорочується, а безготівкового обігу — зростає. У США, наприклад, щоденно випускають понад 130 млн чеків, широко застосовують кредитні картки.

В Україні питома вага готівки у 2002 р. становила більше 40 % грошової маси, а частка М1 у цьому ж році сягала до 70 %. Це свідчить про недостатнє застосування сучасних форм грошової маси, недосконалість грошової і економічної системи загалом. У розвинутих країнах питома вага готівки в обігу досягає 10 % грошового агрегату М2, а в Україні — до 40 %. Оскільки між грошовим агрегатом М1 і ступенем розвинутості грошової системи існує обернена залежність (чим менший агрегат M1 тим розвинутіша грошова система), то зосередження в Україні готівки в тіньовому обігу, значна частка іноземної валюти в грошовій масі, необгрунтована монетарна політика перешкоджають наявній грошовій масі задовільно обслуговувати товарообмінні операції, гальмують реалізацію частини товарів і розвиток економіки загалом. Негативно впливає на структуру грошової маси доларизація економіки — поступове зростання маси американської грошової одиниці у грошовій масі окремих країн, яке посилює негативний вплив на процес розширеного відтворення.

Доларизація відбувається, з одного боку, внаслідок невиваженої економічної політики країни (зокрема, допущення у вільний грошовий обіг всередині країни американського долара, неефективного залучення кредитів МВФ та ін.), а з іншого — внаслідок економічної експансії США, намагання послабити темпи інфляції всередині США через механізм виведення зайвої грошової маси. Це призвело до переповнення каналів міжнародної торгівлі американським доларом. Так, якщо частка США у світовій торгівлі у 2000 р. становила приблизно 40 %, то долар забезпечував понад 44 % світового товарообороту. На долар США припадає 60 % світових валютних резервів, 78 % доларової готівки знаходиться поза межами США. Це забезпечує їм щорічну економію в сумі приблизно 10 млрд доларів. Внаслідок доларизації української економіки гривня недосконало виконує основні функції, її вартість значною мірою залежить від обсягу доларової маси на валютному ринку, що, у свою чергу, унеможливлює привласнення у повному обсязі емісійного доходу. Недовіра до національної валюти, особливо в період її нестабільності, виявляється у витратах значної частки фінансових ресурсів населенням країни на придбання долара та інших стійких вільноконвертованих валют. Комулятивна дія цих чинників послаблює сталість гривні та грошової системи України загалом і негативно впливає на розвиток економіки. Показник доларизації економіки як співвідношення частки депозитів і готівки у грошовій масі в обігу (М3 та готівки в іноземній валюті) становив у 1994 р. 58,6%, у 2002 р. — 57 %, у 2003 р. — 49 %. Водночас в період кримінально-тіньової приватизації з України було вивезено від 40 до 60 млрд дол., які осіли здебільшого в іноземних банках. Негативний вплив доларизації економіки України посилює те, що