готівковий обіг запроваджено тимчасову національну валюту — український карбованець (купон багаторазового використання). Водночас обслуговування безготівкового обігу, на який припадала основна маса розрахунків між підприємствами й установами, здійснювалося рублем — грошовою одиницею колишнього СРСР. У листопаді 1992 року функціонування рубля у грошовому обігу на території України повністю припинено, єдиним законним засобом платежу в готівковому і безготівковому обігу став український карбованець.
Із введенням карбованця Національний банк відразу розпочав створення валютного ринку, запровадив національну платіжну систему, механізм міждержавних розрахунків. Розроблена спеціалістами Національного банку у цей період платіжна система в національній валюті дозволила прискорити розрахунки між суб'єктами господарювання від 5—10 днів до 1—2 годин та забезпечила оперативний контроль реалізації розрахунків. Поступово український карбованець, незважаючи на тимчасовий статус, набув всіх ознак звичайної грошової одиниці, але разом з тим він увібрав і негативний потенціал економічних проблем перехідного періоду: зростання дефіциту бюджету, гіперінфляцію та знецінення національної валюти, що відображено у табл. 11.2.
З метою подолання гіперінфляції, яка досягла своєї вершини у 1993 році, і високих темпів знецінення гривні уряд та НБУ з жовтня 1994 року запровадив програму антиінфляційних стабілізаційних заходів, що, як видно із даних табл. 11.2, позитивно відбилося на стійкості національної валюти.
Грошова реформа в Україні проводилася з 2 по 16 вересня 1996 року. Важливим позитивним результатом було те, що вдалося утримати відносну стабільність на грошовому, споживчому й валютному ринках. Таким чином, через введення повноцінної національної валюти — гривні — грошова реформа створила умови для подальшого реформування економіки.
Відкритий, безконфіскаційний характер реформи показав, що Україна пішла шляхом цивілізованого регулювання відносин між державою і народом. Тим самим створені умови для прискорення широкого спектра позитивних соціально-економічних змін. Сьогодні можна сказати, що грошова реформа в Україні завершена.
Необхідною умовою макроекономічної стабілізації є фінансова стабілізація — основна мета діяльності центрального банку держави. Грошово-кредитна політика Національного банку України післяреформеного періоду спрямована на подальше закріплення національної грошової одиниці — гривні, підтримку і прискорення ринкових перетворень в економіці, підвищення ефективності функціонування банківської системи та вдосконалення управління грошово-кредитним і валютним ринками.
Україна як незалежна держава проголосила своє прагнення до забезпечення конвертованості національної валюти, що дозволило:—
розширити можливості фізичних осіб резидентів та нерезидентів у здійсненні соціальних платежів в іноземній валюті за межі країни;—
надати права нерезидентам через уповноважені банки, в яких відкрито рахунки ЛОРО у гривнях, купувати на валютному ринку України іноземну валюту за умови підтвердження, що ці кошти отримані юридичною особою-нерезидентом унаслідок експортно-імпортних операцій;—
відкрити в установах банків рахунки як у національній, так і в іноземній валюті фізичним особам-нерезидентам на однакових умовах із резидентами.
Проведення грошової реформи та приєднання до умов статті VIII Статуту МВФ про скасування обмежень за поточними міжнародними операціями поліпшили умови роботи на валютному ринку України як для резидентів, так і для нерезидентів, стимулювали зростання надходжень іноземної валюти в Україну, сприяли створенню інвестиційного клімату, позитивно вплинули на стабільність курсу гривні.
Українська економіка дедалі більше набуває ознак сформованого національного економічного простору, в якому на перший план виходить створення умов для зростання добробуту в кожній родині.
