від поділу на емпіричний і трансцендентальний суб'єкт, здійснивши поворот до Dasein. Оскільки буття конституююче діє у фактичному, остільки його можна вивести з фактичного суб'єкта зовні (герменевтика). Отже, трансцендентальний метод є вже не чистою логікою чи психологією, а "трансцендентальною герменевтикою". У поступі "від життя до дії" В. Дільтея відкривається конкретна людина, її мовна, історична і соціальна визначеність, чим долається як картезіанський дуалізм, так і дихотомія конкретної суб'єктивності, що завершується створенням М. Шелером і Г. Плеснером філософської антропології"47. Кожна з цих реконструкцій виявила нові можливості для економічного пізнання, котре в неокласичних теоріях, у кейнсіанстві, інституціоналізмі та їх модифікаціях здійснило поворот до реальної людини і "живого" знання. їх метафізичний аналіз дасть змогу виразити не лише суб'єктивне бачення, котре здійснюється мислителями з його "філософської перспективи", а й різні образи та контексти самого економічного пізнання і людини, яка пізнає.
Що може бути найбільш сприятливим для "метафізики економіки"? Це виявлення об'єктивних можливостей і різноманітних способів отримання достовірного знання "цілісною людиною", яка пізнає. Адаптація в процесі еволюції забезпечила наше мислення внутрішньою структурою, яка тією чи іншою мірою відповідає реальному світу, що зміцнює віру в справедливість довіри до об'єкта пізнання. Справа полягає в розумінні суб'єктивного, котре не повинно розумітись як довільна, тенденційна позиція, що залежить від випадкових оцінок; прагнення до отримання достовірного знання підкреслюється здатністю суб'єкта враховувати, компенсувати або виключати вплив "внутрішніх факторів" на результати пізнання. Широко користуючись "внутрішнім", "уявленням", суб'єкт пізнання може далеко відійти від дійсності.
Метафора, що домінувала тривалий час, "пізнання — дзеркало" , суттєво спотворювала реальний стан справ, змушуючи чекати копій, дзеркального відображення дійсності. Насправді, очікування і відповідно оцінки результатів повинні бути іншими, оскільки пізнання завжди відбувається в "режимі" висунення гіпотез, що передбачає панування творчого, інтуїтивного, конструктивного начала, інтерпретацію і перевірку гіпотез, активне смислопокладання, створення ідеальних моделей та інші засоби не відображу вального, а конструктивного та тлумачного (інтерпретативного) характеру. Сама економіка є творчістю, а тому пізнання її реальності не може бути "дзеркальним". Все сказане дає підстави стверджувати про наявність феномену "господарської деміургів" (Ю,М. Осипов), тобто творення людиною власного економічного життя, навколишнього середовища "із себе"48. Тому в реальному процесі дослідження економічної реальності, а також економічної теорії "метафізика економіки" не елімінує суб'єкта пошуку, а надає йому максимальні можливості у творчому пошуку, "дозволяючи" навіть виходити у "віртуальний світ" під час мисленнєвого експерименту. Тим самим "метафізика економіки" повинна виявити всезагальні й необхідно суттєві закони економічного буття, "останнє" обґрунтування яких потрібно поширювати на "абсолютне буття" (Е.Корет).
У реалізації власної гносеологічної позиції "метафізика економіки" відкриває здібності суб'єкта пізнання, які реалізують його активну взаємодію зі світом, а також смисл опокладання, творення, які продукують нове знання. В рамках метафізичного пізнання економічної теорії можливе все розмаїття тематизації і перспектив. Звертаючись не стільки до традиційної гносеологічної абстракції суб'єкта, напрацьованої класичною філософією, скільки до " цілісної людини " (яка пізнає), саме "метафізика економіки" висуває нові й актуалізує такі, що давно існують в історії економічних вчень, проблеми, не виявлені в наявній традиції економічного пізнання. "Невдачі економістів, — говорив Ф.А. Хайєк, — пов'язані з їх схильністю якомога сильніше копіювати процедури здійснення в конкретній науці"49. Або, іншими словами, йти насамперед у руслі раціоналістичної традиції, напрацьованої в класичній економічної теорії.
У "метафізиці економіки" теорія пізнання (гносеологія), епістемологія й економічна теорія зберігають свою абстрактно-гносеологічну й логіко-методологічну природу й форму, але одночасно набувають екзистенційно-атропологічного, історико-метафізичного, філософсько-господарського й економіко-епістемологічного осмислення. Відповідно тут репрезентовані прагматика пізнання економічного буття, його соціокультурна й історична зумовленість, "включеність" у комунікації й систему цінностей економічного світогляду. Це знайшло відображення у виокремленні таких форм економічного знання й пізнавальної економічної діяльності, як наукова картина економічного (господарського) буття світу, стиль науково-економічного пізнання (мислення), філософські, економічні й загальнометодологічні принципи, а також конструкти "здорового глузду". Необхідно усвідомити, що це не розрізнені ідеали і норми, а елементи цілісної системи — світоглядно-ціннісного знання, котре "вписує" наукове, економічне, взагалі спеціальне знання в контекст соціуму, культури та економічного буття.
Не викликає заперечення включення в пізнавальні інтенції "метафізики економіки" феноменів пізнання, які критикувалися і заперечувалися гносеологією та епістемологією під впливом критеріїв і норм класичної раціональності. Це насамперед психологізм, який вже з "нової історичної школи" в економічній теорії включений у неї й активно працює, історизм, і як наслідок, релятивізм, існування поряд зі знанням і сумнівом когнітивної віри; а також визнання одночасно з логічним дискурсом феномену розуміння й інтерпретації її не тільки в окремих — логіко-методологічних, айв екзистенційно-герменевтичних, змістовно-ціннісних смислах. Всі ці феномени надають можливість "метафізиці економіки" створювати розгорнуте об'ємне уявлення про економічне знання й економічну пізнавальну діяльність, де суб'єктом пізнання стає не окрема гносеологічна, але цілісна людина, яка пізнає. Економічне знання не зводиться лише до наукових абстракцій, воно передбачає також буденні, позанаукові, художні та інші форми, відмінності між якими мають "умовний характер"50. Це цілком закономірно, оскільки будь-який теоретико-пізнавальний релятивізм (суб'єктивізм, психологізм, історизм та ін.), на думку Е. Корета, може визначити свою позицію лише завдяки розмежуванню "для мене" значимого і "самого по собі" значимого51. Під останнім розуміється як предметна, так і теоретична сфери, в яких відбувається процес пізнання.
Розмаїття видів знання і підходів, які інтерпретують саму пізнавальну діяльність, відкриває для "метафізики економіки" перспективи подолати позицію, котра вимагає визнання "привілейованих репрезентацій" (Р. Рорті) — того чи іншого вчення про пізнання — традиційної гносеології або епістемології, яка активно використовується в макро- і мікроекономіці, тобто вчення емпіризму або раціоналізму, концепцій трансцендентального або емпіричного суб'єкта, герменевтики або логічного аналізу мови. У "метафізиці економіки" актуалізуються їх діалог, доповнюваність, можливість (або неможливість) синтезу, розуміння різних підходів як різних іпостасей економічної проблеми, що вирішується. Це той "метарівень", на якому можна виокремити для різних традицій у філософії, науці (зокрема традицій емпіризму, номіналізму, детермінізму, фрейдизму, біхевіоризму, утилітаризму, інтуїтивізму тощо) спільні для них метафізичні, методологічні та темпоральні ("визрівання" в часі) особливості, подати їх як певну "епістемологічну цілісність"52. У контексті "метафізики економіки" це буде специфікація основних видів "економічної сутності", які в пізнавальних відношеннях релятивізуються і передбачають "раціонально-епістемологічну" (Л. Лаудон) інтерпретацію.
Стандартна гносеологічна парадигма існує в економічному знанні як "закрита раціональність" — концептуальний простір, "світ теоретизму", який інтерпретує і відтворює пізнання за іманентними, причому фіксованими, законами. Але якщо ми звертаємося до пізнання з позицій "метафізики економіки", яка претендує бути "відкритою раціональністю", то це передбачає вихід до реального, живого пізнання, адекватного "живому світу економіки", за межі "єдино правильних" критеріїв, правил, однозначних принципів, або визнання можливості зміни останніх. Відповідно стає ширшим "поле" раціональності, враховується не тільки доцільність, а й цілепокладання, вводяться змістові параметри, які визначаються можливостями трансцендентального суб'єкта, цілісної людини з багатоманітними формами пізнавального відношення до світу, культури і життєдіяльності53. Раціональність є основою економічної реальності. "Стихія" економічного життя повинна бути принциповою як обов'язкова складова при раціоналізації реального пізнання в процесі господарської діяльності. "Метафізика економіки" для її вираження повинна знайти понятійні засоби і прийоми описання, виправданий у процесі використання досвід різних філософських течій. Багатство засобів, прийомів, а також уявлень і понять, бачень і обґрунтувань пізнання може стати здобутком метафізико-економічного аспекту економічного пізнання — як синтезу багатоманітних когнітивних практик, які створені й реалізуються у культурі філософського мислення та економічної науки в минулому і тепер.
Звернення "метафізики економіки" до емпіричного суб'єкта, включення його поряд із трансцендентальним суб'єктом у пізнання економічної реальності породжує множину власне когнітивних проблем, пов'язаних із принципом довіри, змістовними "процедурами" розуміння та інтерпретації, висуненням гіпотез замість строго визначеного логічного руху, відповідних неформальних процедур, оцінок, переваг, які вимагають осмислення їх когнітивної природи і функцій, спеціального аналізу цих форм, котрі традиційно вважалися ірраціональними. Людина, яка пізнає, яка реально існує в цілісності мислення, чуття і діяльності, не може обмежитися абстрактною рефлексією, застиглими формами "абсолютних сутностей", розсудковими нормами і правилами пізнавальних процедур. У процесі виконання акту пізнання необхідно зауважувати його відкритість для економічного буття, він "виконує себе в безумовному і необмеженому горизонті буття, отже, він "метафізичного" виду і обґрунтовує можливість метафізик. Виявляти цього вимагає трансцендентальна рефлексія над умовами можливості виконання акту пізнання"54.
Цей акт пізнання внаслідок своїх продуктивних можливостей найбільш конструктивно може здійснювати "метафізика економіки", за умови врахування в практиці своєї теоретичної діяльності комплексу проблем, напрацьованих філософією і стверджених наукою. Вона стає основою крити-ко-аналітичної, синтетичної роботи й переосмислення базисних когнітивних ідей. У контексті здійснення цілісної реконструкції економічного знання це веде до виявлення смислів економічної реальності.
Література
1 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — К., 2004. — С. 29.
2 Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998. — С. 23.
3 Там же.— С.