Слід зазначити, що у зв'язку з крахом соціалістичної системи в багатьох країнах почався етап переходу до ринкових відносин. Кожна країна через специфіку розвитку, використовуючи історичний досвід, йде до ринку своїм шляхом.

Якщо узагальнити історичний досвід формування ринку в західних країнах, можна зробити такі висновки.

Формування ринкових відносин становить тривалий процес, у ході якого постійно відбуваються зміни в усіх основних сферах суспільного життя і створюються національні ринки, які відзначаються великою різноманітністю. Це стосується насамперед системи мотивацій, критеріїв ефективності, виробничих і управлінських структур, господарських пропорцій та ін. До того ж, як свідчить світовий досвід, формування ринкової структури не може бути рівномірним у всіх країнах і всіх сферах господарства. Це залежить від економічних факторів розвитку, а також від історичних, соціальних, політичних тощо.

У західних країнах вже давно зрозуміли, що ринок зосереджує в собі величезну енергію (як творчу, так і руйнівну), яка, якщо її не тримати в певних рамках, здатна зруйнувати життєво важливі сфери та економічну систему в цілому. Не випадково фінансування фундаментальної науки, культури, освіти там здійснюється спеціальними фондами й асоціаціями, які не мають на меті одержання прибутку. Економічна діяльність держави є важливим засобом подолання стихійних сил ринку й одним з елементів сучасного господарства. Держава навчилася регулювати попит і пропозицію, цю основу ринку, і, не порушуючи самої природи і механізмів на мікрорівні (підприємство), створила механізм регулювання ринку на макрорівні. Ринок став регульованим, що дає право за сучасних умов визначити моделі ринкових відносин у розвинутих країнах як "соціальне ринкове господарство".

Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм — це абстракція, що якоюсь мірою відображає реалії в економіці деяких країн наприкінці минулого століття. Сучасний же ринок — один з елементів іншої значно складнішої системи господарювання, елементами якої є:—

власне ринкові відносини, що грунтуються на конкуренції економічно відокремлених виробників, вільних цінах, попиті і пропозиції і охоплюють ринок товарів та послуг, ринок праці, ринок капіталу, фінансово-кредитний ринок та ін.;—

численні регулюючі інститути, в першу чергу державні, головною метою яких є підтримка збалансованості попиту і пропозиції, споживання і нагромадження товарної і грошової мас;—

система досконально відпрацьованого законодавства, що встановлює "правила гри" на ринку, перетворює ринок з "дикого" на цивілізований; це антимонопольне (антитрестове) законодавство, законодавство про власність, про угоди, договори і зобов'язання, про захист споживача, про труд і соціальну захищеність;—

стан масової свідомості (культура, ідеологія, правосвідомість);—

високоякісна інформаційно-аналітична база, тобто ринкова інфраструктура (товарні біржі, біржі цінних паперів, служби зайнятості, інформаційні центри, рекламні агентства, служби безготівкових розрахунків тощо).

Отже, як свідчить світовий досвід, за теперішнього рівня розвитку продуктивних сил для конструктивного функціонування ринку і господарського механізму необхідним є контекст продуманих та взаємопов'язаних юридичних норм, компетентного і дієвого державного регулювання, певної суспільної свідомості, моралі, культури.

Досягнення цілей ринкової економіки можливо у процесі виконання ринком низки функцій, серед яких слід виділити такі:

1) інформаційна, що виявляє суспільні потреби, попит на товари та послуги і дає виробникам уявлення про стан справ на ринку;

2) регулююча, яка визначає структуру пропозиції і виявляється у розподілі та перерозподілі ресурсів відповідно до платоспроможного попиту;

3) стимулююча, що націлює виробників на зниження витрат виробництва і підвищення його ефективності на основі впровадження нової техніки і технології, раціонального використання сировини і матеріалів, підвищення якості товарів та послуг;

4) інтегруюча, яка забезпечує взаємодію функцій, перелічених вище, і допомагає вибору ефективних рішень щодо діяльності підприємств;

5) контрольна, що забезпечує вплив споживачів на виробництво, оскільки саме на ринку визначається, наскільки необхідний суспільству вироблений продукт.

Види, структура та інфраструктура ринку

Економіка функціонує як складна система трьох взаємопов'язаних рівнів: мікрорівень — господарські одиниці; метарівень — галузеві структури ринку (банки, біржі); макрорівень — органи (в основному державні) регулювання ринкових відносин.

Ця система розкриває організацію ринкових відносин. Поряд з нею важливим елементом організації виступають види і форми ринку. Розрізняють, як правило, такі види ринків: ринок товарів та послуг (споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок інвестиційних ресурсів); фінансовий ринок (ринок кредитів, ринок цінних паперів, грошовий та валютний ринок); ринок праці. Важливе місце належить також ринку нерухомості та ринку природних ресурсів.

Реформа споживчого ринку в Україні передбачає: 1) розвиток підприємництва у сфері торгівлі і демонополізацію; 2) підтримку малого й середнього бізнесу; 3) перехід до нової системи ціноутворення; 4) поступову ліквідацію дотацій збитковим підприємствам; 5) захист ринку і споживачів від недобросовісної торгівлі; 6) ліквідацію необгрунтованих привілеїв у розподілі споживчих благ.

Ринок засобів виробництва у повному розумінні цього слова в Україні не існував. Засоби виробництва надходили до споживачів через централізовану систему матеріально-технічного постачання. Фактично ринок засобів виробництва створюється в Україні заново, і головним моментом є перехід від централізованого формування ресурсів до оптової торгівлі ними.

Процес становлення фінансового ринку охоплює формування ринку кредитних ресурсів, ринку цінних паперів і ринку валюти.

Інфраструктура ринку складається із сукупності допоміжних організацій, установ, посередників, діяльність яких зумовлена прискоренням просування товарів та послуг на різних ринках. Серед елементів інфраструктури ринку центральне місце належить біржам (товарним, фондовим, валютним, нерухомості, праці тощо).

Структура ринку відображає його місце в системі організації суспільного виробництва. Щоб з'ясувати механізм ринку, слід визначити, що таке попит, пропозиція, ціна, кон'юнктура, рівновага (це головні параметри ринку), конкуренція, монополія і олігополія ринку (це головні його атрибути).

Попит - це сума грошей, яку покупці мають намір заплатити за необхідні товари та послуги. Пропозиція — сукупність товарів з певними цінами, які ладні продати виробники. Ринкова ціна - це фактична ціна, яка встановлюється на ринку. У сфері обігу під взаємодією різних чинників ціни можуть відхилятися від вартості. Коливання цін є виявом дії закону вартості. Кон'юнктура — співвідношення попиту і пропозиції на певні види товарів або всю товарну масу на певному ринку. Кон'юнктура змінюється від діяння різних факторів: обсягу виробництва, розміру товарних запасів, динаміки цін і грошових доходів, організації реклами і торгівлі тощо. Рівновага — повний або частковий збіг попиту і пропозиції. Між цими параметрами ринку існує тісний взаємозв'язок, для характеристики якого використовують такі поняття, як "еластичність попиту", "еластичність пропозиції", "ціна рівноваги". Крім того, взаємозв'язок між попитом, пропозицією і ціною виявляється у законах попиту і пропозиції.

Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим вища ціна, тим менше купують товарів. Це можна зобразити графічно (рис. 5), позначивши ціну літерою Р, кількість товарів, що купуються — літерою Q.

Як показує графік, вищій ціні Р1 відповідає менший попит Q1 а нижчій ціні Р2 відповідає більший попит Q2 . Залежність попиту від ціни має складніший характер і може бути зображено графічно кривою попиту (рис. 6).

Така крива відображає залежність попиту від ціни в загальному вигляді. Для сукупності товарів або окремого товару характерні свої залежності, що відрізняються кривизною, нахилом кривої і т. ін.

Закон попиту відображає лише одну сторону співвідношення попиту і пропозиції. Другу сторону цього співвідношення відображає закон пропозиції. Це можна зобразити графічно (рис. 7). Як бачимо, меншій ціні Р1 відповідає менша

пропозиція Q1, а вищій ціні Р2 — більша пропозиція. Лінія пропозиції перетинає вертикальну вісь цін у точці К. З цього випливає, що товар вигідніше виробляти, коли ціна перевищує витрати виробництва. Якщо ж ціна дорівнює витратам, зникають мотиви виробництва. Тому на ринку залежність між пропозицією і ціною має складніший характер і зображується кривою (рис. 8).

Залежність між попитом, пропозицією і ціною може бути зображено в одній площині. При накладанні графіків попиту і пропозиції криві перетнуться. Тому в цьому разі ціна називатиметься ціною рівноваги. За реальних ринкових обставин виникає рух кривих попиту і пропозиції, їх переміщення може бути зображено графічно (рис. 9).

Отже, можна дійти висновку, що зміна попиту і пропозиції залежить від низки нецінових чинників.

Наприклад, на попит впливають кількість покупців, зміна доходів, зміна смаків та переваг, очікування споживачів та ін.; на пропозицію кількість продавців, зміни в технології і способах виробництва, ціни на ресурси та інші товари, податки і дотації, очікування продавців тощо. Таким чином, криві попиту і пропозиції залежать від усієї сукупності факторів.

Слід також взяти до уваги важливий вплив на формування ринкової ціни законів попиту, пропозиції та вартості. Ступінь зміни попиту залежно від ціни називають "еластичністю попиту".

На формування ринкової ціни значно впливає і закон конкуренції. Конкуренція — це та сила, що вирівнює ринкові

Список використаної літератури

1. Конституція України. — К., 1996.

2. Закон України від 7 лютого 1991 р. "Про власність" // Закони України. - К.: АТ "Книга", 1996. - Т. 1.

3. Закон України від 26 лютого 1991