Ефективність економіки характеризує зв'язок між кількістю одиниць рідкісних ресурсів, що застосовуються у процесі виробництва, й отриманою в результаті кількістю необхідного продукту. Економіка є ефективною у разі, якщо суспільство не може збільшити виробництво одного товару без зменшення виробництва іншого. Ефективна економіка перебуває на межі виробничих можливостей.

Суспільство намагається використати свої рідкісні ресурси ефективно, тобто воно бажає отримати максимальну кількість корисних товарів і послуг, виготовлених із його обмежених ресурсів. Щоб цього домогтися, воно має забезпечити і повну зайнятість, і повний обсяг виробництва.

Під повною зайнятістю ми розуміємо використання всіх придатних для цього ресурсів. Робітники не можуть вимушено позбавлятися роботи; економіка повинна забезпечити роботою всіх, хто хоче і здатний працювати. Не можуть також простоювати орні землі або капітальне устаткування. При цьому слід підкреслити, що використовуватися мають тільки придатні для цього ресурси. Кожному суспільству властиві певні звичаї та усталена практика, що визначають, які саме ресурси придатні для застосування.

Повний обсяг виробництва означає, що ресурси треба розподіляти ефективно, тобто ресурси, які застосовуються, треба використовувати таким чином, щоб вони робили найцінніший внесок у загальний обсяг продукції. Повний обсяг виробництва передбачає також застосування найкращих, найпередовіших із наявних технологій. Технологія виражає взаємодію між основними чинниками виробництва, науковими відкриттями та способами впливу людини на предмети праці на основі механічних, фізичних і хімічних властивостей засобів виробництва. Суспільство не може допустити, щоб сільські трударі косили пшеницю косою, а кукурудзу ламали руками.

Оскільки ресурси рідкісні, економіка повної зайнятості, повного обсягу виробництва не може забезпечити необмежений випуск товарів і послуг. Більше того, необхідно вирішувати, які товари і послуги слід примножувати, а від яких відмовлятися.

При цьому треба керуватися такими припущеннями:—

економіка функціонує за умови повної зайнятості і досягає повного обсягу виробництва;—

наявні чинники виробництва постійні як кількісно, так і якісно;—

технологія виробництва — постійна величина, тобто в ході аналізу вона не міняється;—

економіка виготовляє не безмежну кількість товарів і послуг, як це є насправді, а лише два продукти — масло і гармати.

Обмеженість сукупних ресурсів, з допомогою яких здійснюється процес виробництва різних товарів, змушує суспільство вибирати з-поміж порівняно рідкісних товарів. Це положення з кількісного боку можна проілюструвати простими арифметичними прикладами і геометричними графіками, які є важливим наочним посібником, що допомагає зрозуміти складні економічні процеси. Вище ми зупинилися на виробництві лише двох економічних благ — виробництві масла і гармат. Ці два товари звичайно використовуються для ілюстрації проблеми вибору між цивільним і воєнним виробництвом. Але логіка міркувань стосується й будь-яких інших товарів. Так, наприклад, чим більше ресурсів уряд направляє на будівництво громадських доріг, тим менше їх залишається для будівництва приватних будинків; чим більше продовольства буде споживати суспільство, тим менше одягу воно зможе отримати; чим більше суспільство споживатиме сьогодні, тим менше виготовлятиметься машин і товарів виробничого призначення, необхідних для виготовлення більшої кількості споживчих товарів наступного року і наступного десятиріччя.

Тепер розглянемо приклад з гарматами і маслом. Припустимо, що всі ресурси направлені на виробництво цивільних товарів (масла). За цієї умови буде виготовлено максимальну кількість масла, яка тільки може бути зроблена протягом року (ця кількість залежить від кількості та якості ресурсів у господарстві й ефективності наявних технологій). Припустимо, що 5 тис. т — це максимальна кількість масла, яку можна виготовити за існуючого рівня технології. Варіанти вибору між розширенням виробництва масла і розширенням виробництва гармат за умови повного використання обмежених ресурсів відображені в табл. 2.1.

Тепер розглянемо, що буде, коли ресурси суспільства на всі 100 % використовуються для виробництва гармат. У такому разі, якщо ми відмовляємося від виробництва масла, може бути випущено максимальну кількість гармат, наприклад 15 тис. гармат певного виду. Це крайнє припущення, але між цими крайнощами мають місце й інші варіанти. Якщо суспільство бажає пожертвувати певною кількістю масла, то, крім масла, ми зможемо мати і певну кількість гармат; якщо ж суспільство погодиться відмовитися від більшої кількості масла, воно отримає більшу кількість гармат.

Таблиця 2.1. Альтернативні можливості виробництва масла і гармат

Можливості | Масло, тис т | Гармати, тис. шт.

А | 0 | 15

Б | 1 | 14

В | 2 | 12

Г | 3 | 9

Д | 4 | 5

Е | 5 | 0

Ще виразніше ці ж варіанти виробництва можна показати з допомогою графіка виробничих можливостей, або виробничої трансформації, де на горизонтальній осі позначено кількість масла, а на вертикальній — кількість гармат.

Рис. 2.1 показує, яким чином суспільство може замінити "гармати" "маслом" за такого рівня розвитку технології і даної загальної кількості ресурсів. Будь-яка точка всередині графіка, як, наприклад, точка У, вказує на те, що ресурси використовуються не повністю і не найкращим чином. Ця крива показує, що економіка повної зайнятості задля виробництва одного товару неодмінно має поступитися виробництвом іншого товару. Це означає, що деякі ресурси можуть бути переключені з випуску одного товару на випуск іншого; наприклад, сталь використовується як для виробництва гармат, так і для виробництва масла через сільськогосподарські машини. Межа виробничих можливостей віддзеркалює вибір суспільства за умов повної зайнятості.

Закон зростання альтернативної вартості.

На рис. 2.1 видно, що крива виробничих можливостей похилилася вправо і вниз. Це підкреслює ту обставину, що в умовах повної зайнятості такий вибір означає відмову від одних товарів і заміну їх іншими. Крім того, ця крива, накреслена у формі "вигнутої", або опуклої лінії, коли дивитися на неї згори, відображає такий важливий економічний принцип: якщо суспільство хоче мати більшу кількість будь-якого продукту, то альтернативна вартість виробництва додаткової одиниці цього продукту збільшується. Конкретно для нашого прикладу: більша кількість X (масла) — менша кількість У (гармат). Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися або жертвувати, щоб отримати деяку кількість певного продукту, називається альтернативною вартістю.

Рис. 2.1. Крива виробничих можливостей

Табл. 2.1 також ілюструє тенденцію зростання альтернативної вартості. Перша одиниця масла вимагає, щоб суспільство пожертвувало тільки однією одиницею гармат. Але яку кількість гармат воно повинно принести в жертву, щоб отримати додатково ще одну одиницю масла? Аж дві одиниці гармат! Ця таблиця показує, що кожна додаткова одиниця масла стає все дорожчою з огляду на необхідну додаткову відмову від виробництва гармат.

Закон зростання альтернативної вартості стосується і виробництва масла. Але чи стосується він також і виробництва гармат? Так. На рис. 2.1 показано, що закон зростання альтернативної вартості стосується і гармат. Його можна застосувати також і до будь-якого іншого товару. Так, перша додаткова гармата, коли суспільство перебуває близько точки Е, вимагає, щоб у жертву було принесено невелику кількість масла. У міру того, як ми просуваємося до точки Д і до точки Г (жертвуючи маслом задля гармат), виробництво кожної додаткової гармати пов'язано з відмовою від усе більшої кількості масла порівняно з попередньою гарматою. До того часу, як ми досягнемо точок А і Б, виробництво кожної додаткової гармати буде пов'язано з відмовою від усе більшої кількості масла, як це видно із зменшення крутизни кривої.

Відзначимо, що спочатку велика кількість гармат може бути виготовлена з допомогою таких ресурсів, які найбільш придатні для виробництва гармат. Якщо ж вимагається більша кількість гармат, то суспільство змушене залучити ресурси, менш придатні для виробництва гармат, а більш придатні для виробництва масла. Якщо суспільству треба мати самі тільки гармати, воно повинно бути готовим до того, щоб використовувати всіх фермерів і фермерські землі, які досить ефективні у виробництві масла, у виробництві гармат, навіть якщо вони можуть виготовити їх обмаль. У такому разі стає неминучим зростання затрат на одиницю продукції, що і проявляється в законі зростання альтернативної вартості. Однак, коли б трапилось неймовірне, і землі, праця та інші чинники при виготовленні гармат і масла застосовувались в абсолютно однаковому відношенні, то графік мав би вигляд прямої лінії: відмова від кожної одиниці масла в такому випадку щоразу вивільняла б саме стільки ресурсів, скільки необхідно для виробництва трьох одиниць гармат.

Таким чином, крива виробничих можливостей характеризує такі положення:—

рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску продуктів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійснимі;—

можливість вибору означає для суспільства необхідність вибирати з-поміж різних досяжних комбінацій продуктів, розміщених на (або всередині) цієї кривої;—

спадна крива характеризує поняття витрат;—

опуклість кривої характеризує зростання альтернативної вартості.

Закон спадної віддачі.

Те, що ціна одного товару, виражена в іншому товарі, має тенденцію до зростання, частково пов'язано з так званим законом спадної віддачі. Цей закон встановлює співвідношення між затратами у виробництві (наприклад, праці) і випуском продукції (наприклад, масла).

Закон спадної віддачі стверджує, що збільшення частки одного з чинників виробництва за решти незмінних призводить до збільшення обсягу виробництва. Проте з деякого