Проілюструємо дію закону спадної віддачі на такому прикладі. Припустимо, що існує певна ділянка землі, яку ніхто не обробляв. Через відсутність одного із основних ресурсів виробничий результат буде нульовим. Далі припустимо, що до цієї ділянки прикладено одиницю праці і результат виробництва вимірюється 2000 одиницями (центнерами або якимось іншими одиницями).

Тепер почнемо змінювати один із ресурсів, залишаючи незмінними інші. Кількість землі залишається незмінною, а кількість праці, що прикладається до цієї ділянки, зростатиме на одиницю. Отже, затрати праці вже становитимуть дві одиниці. Яким буде результат? Чи збільшиться врожай пропорційно затратам праці? Чи забезпечить нова додаткова одиниця праці 2000 додаткових одиниць продукції? Господарська практика показує, що друга додаткова одиниця праці принесе менше додаткової продукції, ніж перша. А третя ще менше тощо (табл. 2.2):

Таблиця 2.2. Дія закону спадної віддачі

Затрати праці, одиниць | Загальний продукт, одиниць | Додаткова продукція від додаткової праці, одиниць

0 | 0—

1 | 2000 | 2000

2 | 3000 | 1000

3 | 3500 | 500

Закон спадної віддачі називають основним законом економіки і технології. Однак він не є універсальним. Інколи він починає діяти тільки після того, як було додано значну кількість рівних частин ресурсу, що змінюється. Тобто закон спадної віддачі діє лише при певному співвідношенні чинників виробництва. Це відбувається тому, що змінні витрати певного ресурсу з'єднуються з дедалі меншим обсягом фіксованих витрат інших ресурсів. Тому не дивно, що додаткові змінні витрати певного фактора забезпечують усе менший додатковий продукт.

Таким чином, збільшення витрат певного чинника (праці) відносно незмінних витрат іншого (землі) сприяє збільшенню загальної кількості продукції, однак через певний період приріст продукції від тих самих додаткових витрат зменшуватиметься.