Перспективи економічного зростання

План

1. Основні моделі економічної системи

2. Ринкова економіка. 

3. Командно-адміністративна система. 

4. Змішана економіка.

Важливо зрозуміти ситуацію, коли перші три припущення, що лежать в основі побудови кривої виробничих можливостей, не спрацьовують. Перше припущення полягає в тому, що економіка характеризується повною зайнятістю ресурсів і повним обсягом виробництва. А як же змінилися б аналіз і висновки, коли б у суспільстві існували бездіяльні ресурси (незайнятість) або коли б ресурси, що застосовуються, використовувались неефективно (неповно)? За повної зайнятості ресурсів і повного обсягу виробництва наші шість альтернатив (див. рис. 2.1) являють собою ряд максимальних обсягів виробництва, тобто вони показують, яка кількість масла і гармат може бути вироблена, коли економіка функціонує на повну потужність. Але за умови незайнятості або неповної зайнятості ресурсів економіка вироблятиме менше продукції, ніж показано в табл. 2.1.

Якщо ж відмовитись від припущення, згідно з яким кількість і якість ресурсів і технологій залишається незмінною, то крива виробничих можливостей зміститься, тобто зміниться потенційний обсяг виробництва в економіці. У реальному житті зростання населення країни веде до кількісного збільшення робочої сили і підприємницького таланту. І, незважаючи на те, що суспільство вичерпує деякі із своїх енергетичних і мінеральних ресурсів, воно відкриває все нові їх джерела. Осушення ґрунтів і проведення іригаційних робіт, реалізація програми освоєння цілини розширює площі орних земель. Збільшення цих ресурсів за умов збереження повної зайнятості і повного обсягу виробництва веде до збільшення виготовлення кількості і масла, і гармат. Отже, збільшення наявних ресурсів веде до зростання потенційного обсягу виробництва одного або обох продуктів у кожному варіанті.

Поліпшення техніки і технології виробництва обумовлює технічний прогрес. Нові і кращої якості товари, а також вдосконалення способу виробництва цих товарів змінює попередню характеристику проблем економіки. Підвищуючи ефективність виробництва, технічний прогрес дозволяє виготовляти більше товарів із незмінної кількості ресурсів.

Збільшення пропозиції ресурсів або вдосконалення техніки і технології обумовлює зміни кривої виробничих можливостей, що показано на рис. 2.2. При цьому крива зміщується ззовні і вправо. Економічне зростання — здатність виготовляти більший загальний обсяг продукції — виражається у зміщенні кривої виробничих можливостей вправо внаслідок збільшення пропозиції ресурсів і технічного прогресу. Результатом економічного зростання є те, що економіка за такої зайнятості ресурсів може забезпечити більший обсяг виробництва і масла, і гармат. Тоді як статична (незростаюча) економіка вимушена жертвувати частиною масла, щоб отримати більше гармат, динамічна (зростаюча) економіка здатна виготовити більшу кількість і масла, і гармат.

Звісно, економічне зростання не веде за собою пропорційного збільшення потужностей країни з виробництва різних товарів. Рис. 2.2 показує, що, хоча економіка спроможна виробляти масла більше на 60 %, зростання виробництва гармат складає лише 33 %. Це означає, що позитивні зміни в технології виробництва масла проходять значно швидше, ніж зміни в технології виробництва гармат.

У сучасному цивілізованому світі економічне зростання розглядається як аксіома, тобто вважається нормальним явищем більш або менш постійне зміщення кривої виробничих можливостей вправо. Однак, за певних обставин крива виробничих можливостей може зміщуватися і вліво, що видно на прикладі України та інших країн, які виникли через розпад Радянського Союзу. Це передусім було результатом зміни соціально-економічного ладу і викликане труднощами, пов'язаними із переходом цих країн від адміністративно-командної системи управління до саморегульованої ринкової економіки.

Основні моделі економічної системи

Моделі економічних систем різняться передусім за двома ознаками: по-перше, за формою власності на засоби виробництва і, по-друге, за способом управління і координації економічної діяльності. Умовно можна виділити такі основні моделі економічних систем: чистий ринок, командна економіка, змішана система, традиційна економіка.

Ринкова економіка.

Чисті ринкові відносини характеризуються приватною власністю, конкуренцією і ціновою координацією економічної діяльності й управління нею. В такій системі поведінка кожного її учасника мотивується його особистими інтересами, кожна економічна одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Ринкова система функціонує як механізм, через який індивідуальні рішення набувають розголосу і координуються.

Та обставина, що товари та послуги виробляються, а ресурси пропонуються в умовах конкуренції, означає, що існує багато самостійно діючих покупців і продавців кожного продукту і ресурсу. Захисники чисто ринкових відносин твердять, що така економічна система сприяє ефективному використанню ресурсів, стабільності виробництва і зайнятості, швидкому економічному зростанню. Сам ринок функціонує за принципом "нехай іде, як іде". Роль уряду обмежується захистом приватної власності і забезпеченням належної правової структури, що сприяє свободі підприємництва.

Командно-адміністративна система.

Альтернативою чистого ринку є командна економіка. Цю систему характеризують суспільна власність практично на всі матеріальні ресурси і колективне прийняття економічних рішень, що здійснюється за допомогою централізованого планування. Усі вагомі рішення щодо обсягу ресурсів, їхнього використання, структури і розподілу продукції, організації виробництва приймаються центральним плановим органом. Підприємства — власність держави і здійснюють виробництво на основі державних директив. Співвідношення між капітальними благами і споживчими благами (засобами виробництва і предметами споживання) встановлюється централізовано. Таким самим способом здійснюється і розподіл засобів виробництва та предметів споживання.

Змішана економіка.

Змішана економічна система є проміжною між крайнощами чистого ринку і командною економікою. Уряд відіграє тут активну роль, сприяє стабілізації і зростанню економіки, забезпечуючи її деякими товарами та послугами, які виробляються в недостатньому обсязі або й зовсім не постачаються ринковою системою, модифікуючи розподіл доходів тощо. Тут функціонують могутні економічні організації у вигляді великих корпорацій та сильних профспілок.

Важливо підкреслити, що приватна власність і опора на ринкову систему, так само, як і суспільна власність і централізоване планування, не завжди існують паралельно, одночасно одне з одним. Наприклад, економіка гітлерівської Німеччини була поставлена під жорсткий контроль і нею так само жорстко керували, хоча власність залишалася приватною. Незважаючи на те, що в економіці Швеції вагому частку займає приватний сектор, уряд бере активну участь у забезпеченні економічної стабільності та перерозподілі доходів.

Традиційна економіка. У багатьох економічно слаборозвинених країнах діють традиційні, або основані на звичаях, економічні системи. Техніка виробництва, обмін, розподіл доходів базуються тут на давніх звичаях. Спадковість і касти диктують економічні ролі індивідам, соціально-економічний застій досить чітко виражений. Технічний прогрес і впровадження інновацій різко обмежені, оскільки вони суперечать традиціям і загрожують стабільності суспільного ладу.

Важливо підкреслити, що для жодної країни не існує однозначного, або загальновизнаного, розв'язання економічних проблем. Різні суспільства, маючи різне культурне та історичне минуле, різні звичаї і традиції, протилежні ідеологічні засади, неоднакові природні багатства, використовують найрізноманітніші інститути для розв'язання проблеми "необмежені потреби — рідкісні ресурси". Сказане особливо актуальне для України, яка розбудовує свою державність. Вона повинна скористатися всіма здобутками світової цивілізації і, враховуючи свої особливості, формувати свій економічний лад, оснований на різноманітності форм власності і видів господарювання.