Платіжний баланс

План

1. . Суть платіжного балансу

2. Система подвійного запису в платіжному балансі.

3. Класифікація статей платіжного балансу. 

4. Платіжний баланс і національна економіка країни

5. Зовнішня заборгованість.

6. Збалансування зовнішньоекономічних відносин.

7. Наслідки зовнішньоторговельного дефіциту.

8. Валюта і валютні курси

9. Еволюція світової валютної системи.

Основна мета розділу — розкриття змісту платіжного балансу країни, вияснення значення активного та пасивного торговельного балансу, ознайомлення з валютними, або фінансовими, аспектами міжнародної торгівлі та розгляд різних видів систем обмінних курсів валюти, які використовувалися у торгівлі різними країнами.

Суть платіжного балансу

Система подвійного запису в платіжному балансі.

Платіжний баланс — це систематичний звіт про всі економічні операції між країною й іншими країнами за повний проміжок часу, як правило, за рік або за квартал. Він вимірює потоки товарів, послуг та капіталу між країною та рештою світу. Платіжний баланс складається в національній валюті або в іноземній валюті міжнародних розрахунків, наприклад, у доларах США. Він включає всі витрати (як із-за кордону, так і за кордон), пов'язані з торгівлею товарами, туризмом, виплатами відсотка та дивідендів, іноземними позиками та позиками іншим країнам, змінами валютних резервів тощо. Спрощений варіант і статті платіжного балансу відображено у табл. 19.1.

Складаючи платіжний баланс, розрізняють реальні і фінансові потоки. Рух товарів, послуг, матеріальних або інших нефінансових активів називають реальними потоками.

Таблиця 19.1. Платіжний баланс країни: основні компоненти |

Кредит | Дебет | Сальдо

1 | 2 | 3 | 4

1. Рахунок поточних операцій

А Товари і послуги | баланс товарів і послуг

1. Товари | експорт | імпорт | торговельний баланс

2. Послуги | надані | отримані | баланс послуг

Б. Доходи | отримані | сплачені | чистий зовнішній Дохід

1. Оплата праці

2. Доходи від інвестицій

В. Поточні трансферти | чисті поточні трансферти

2. Рахунок капіталу і фінансів

А Рахунок операцій з капіталом

1. Капітальні трансферти | отримані | надані

2. Придбання (продаж) нефінансових активів | продані | придбані

Б. Фінансовий рахунок

1. Прямі інвестиції | чисті прямі іноземні інвестиції

1.1. За кордон | вилучені | здійснені

1.2. В економіку країни | здійснені | вилучені

2. Портфельні інвестиції | чисті портфельні іноземні інвестиції

2.1. Активи | зменшення | збільшення

2.2. Зобов'язання | збільшення | зменшення

Закінчення табл. 19.1

1 | 2 | 3 | 4

3. Інші інвестиції

3.1. Активи | зменшення | збільшення

3.2. Зобов'язання | збільшення | зменшення

4. Резервні активи | зменшення | збільшення | баланс офіційних розрахунків

Помилки та упущення

Баланс | 0

Реальні потоки у грошовому виразі відображають на поточному рахунку. Рух вимог та зобов'язань, що виникають у зв'язку з рухом реальних потоків, називають фінансовими потоками і відображають на рахунку капіталів і фінансів.

Розрахунки платіжного балансу можуть бути додатні і від'ємні. Додатна стаття називається кредит, а від'ємна — дебет. Сальдо — це різниця між дебетом і кредитом. Якщо стаття забезпечує країну додатковою іноземною валютою, як це робить експорт, то вона належить до кредиту. Якщо стаття балансу як імпорт змушує нас використовувати запас валюти, то ця стаття дебету. В рахунках платіжного балансу кожна операція фіксується подвійним записом. Оскільки більшість операцій між економічними агентами пов'язані з еквівалентним обміном цінностями, тобто зустрічними економічними потоками, які врівноважують один одного, то в рахунках відображаються обидва потоки. Один з них реєструється як кредит із додатним знаком, інший як дебет із від'ємним знаком. Тому платіжний баланс — сума дебету і кредиту — дорівнює нулю. Наприклад, якщо вітчизняне підприємство експортувало товари за кордон на суму 20 млн дол. США, то в підрозділі "Кредит" буде зареєстровано експорт, а в підрозділі "Дебет" — збільшення іноземної валюти на ту саму суму: |

Кредит | Дебет

Експорт, млн дол. | 20—

Іноземна валюта, млн дол.— | 20

У платіжному балансі враховуються також односторонні потоки, які не супроводжуються зустрічним потоком цінностей. Це безкоштовне передавання товарів, надання неоплатних послуг, списання боргів. У такому випадку другий запис, що збалансовує одностороннє надходження або відплив цінностей, робиться у спеціальній статті "Трансферти".

Наприклад, країна отримала гуманітарну допомогу на суму 30 млн дол. США. У платіжному балансі буде зроблено такий запис: |

Кредит | Дебет | Сальдо

Імпорт, млн дол.— | 30 | -30

Трансферти, млн дол. | 30 | 30

Баланс | 30 | 30 | 0

Класифікація статей платіжного балансу.

Платіжний баланс містить два основних розділи: "Рахунок поточних one-рацій" та "Рахунок капіталу і фінансів". Рахунок поточних операцій узагальнює статистичні дані про рух товарів, послуг, доходів та поточних трансфертів. Баланс поточних операцій є підсумком торговельного балансу, балансу послуг, чистих доходів та чистих поточних трансферів. Додатне сальдо поточного рахунку свідчить про перевищення національного доходу країни над її витратами. Від'ємне сальдо засвідчує протилежне. Найважливішою статтею поточного рахунку є зовнішня торгівля товарами. Рахунок "Товари" відображає імпорт та експорт товарів. Експорт забезпечує приплив валюти в країну, тому його записують у кредиті зі знаком плюс. Імпорт, навпаки, сприяє відпливу валюти з країни, і тому його записують у дебеті зі знаком мінус. Якщо експорт перевищує імпорт, то виникає надлишок у торговельному балансі, або активний торговельний баланс. Пасивний торговельний баланс означає, що країна споживає товарів більше, ніж виробляє, оскільки імпорт перевищує експорт.

Друга за величиною стаття платіжного балансу — торгівля послугами. Вона включає такі субстатті, як оплата закордонних перевезень, туризм, доходи і видатки від сервісу, будівельні, страхові, фінансові, інформаційні та інші послуги. Хоча за останні десятиріччя у більшості країн світу швидко зростає вартість торгівлі послугами, але вона все ще значно менша, ніж торгівля товарами. Вартість послуг, наданих резидентами нерезидентам, називають експортом послуг і записують у кредиті. Вартість послуг, отриманих резидентами від нерезидентів, називають імпортом послуг і записують у дебеті.

Баланс товарів і послуг країни — це різниця між її експортом товарів і послуг та її імпортом товарів і послуг.

Стаття "Доходи" враховує заробітну плату, одержану за кордоном, та доходи від іноземних фінансових активів (відсотки по кредитах, дивіденди по акціях, відсотки за кредит тощо), які записуються у кредиті цієї статті. Доходи, які сплачені нерезидентам, записують у дебеті статті "Доходи". Сальдо цих доходів називають чистим зовнішнім доходом. Національний дохід країни, яка надає іншим країнам послуги праці або позичає капітал, збільшується, а національний дохід країн, що користуються ним, зменшується.

"Поточні трансферти" — це односторонні перекази державних і приватних одиниць у країну і з неї. Трансферти, одержані резидентами від нерезидентів, відображаються в кредиті, а трансферти, надані нерезидентам, — у дебеті платіжного балансу. До трансфертів належать: сплата податків на дохід та власність; штрафи та санкції; пенсії, що виплачуються громадянам країни, які проживають за кордоном, приватні подарунки тощо. У структурі трансфертів виділяють міжурядові та приватні трансферти.

У другому розділі платіжного балансу відображаються потоки капіталу і фінансів. Це не є рух виключно грошей або грошових позичок. Це рух не тільки коштів, але й будь-яких зобов'язань і вимог, що виникають між економічними агентами різних країн при взаємних розрахунках за товари і послуги, позичанні грошей або товарів, погашенні боргів, сплаті відсотків або інших видів доходу, інвестиціях у нерухоме майно, цінні папери та інші закордонні активи.

Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій об'єднує два самостійні рахунки — операцій з капіталом та фінансовий. Рахунок капіталу враховує капітальні трансферти і придбання (продаж) нефінансових активів. Капітальні трансферти, на відміну від поточних трансфертів, змінюють обсяг капіталу країни. Капітал країни-одержувача зростає, а капітал країни-донора — зменшується. Прикладами капітальних трансфертів є передавання прав власності на основні активи, списання боргів тощо. До капітальних трансфертів відносять також грошові перекази, які збільшують матеріальні або фінансові активи отримувача (строкові депозити, акції, житло, об'єкти виробничого призначення) та ін.

Одержані резидентами капітальні трансферти відображаються у кредиті, оскільки вони зменшують суму їхніх зобов'язань перед нерезидентами. Трансферти, надані нерезидентам, зменшують активи резидентів і відображаються в дебеті.

До нефінансових активів відносять авторські права, патенти, ліцензії, торгові марки. Придбання резидентами нефінансових активів відображається у дебеті, а продаж нерезидентам — у кредиті.

Фінансовий рахунок відображає операції з активами і зобов'язаннями (пасивами) резидентів стосовно нерезидентів. Активи і зобов'язання розділяються на такі чотири групи: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.

До прямих інвестицій належать такі інвестиції, коли інвестор володіє десятьма і більше відсотками звичайних акцій акціонерного товариства. Збільшення прямих інвестицій нерезидентів до країни і зменшення прямих інвестицій резидентів за кордоном відображаються в кредиті. Збільшення інвестицій резидентів за кордон і зменшення інвестицій нерезидентів відображаються у дебеті.

Якщо частка інвестицій, якими володіє іноземний інвестор, становить менше 10 % акціонерного капіталу, це називається портфельною інвестицією. До портфельних інвестицій належать також облігації й інші довгострокові цінні папери (державні й корпорацій), інструменти грошового ринку (короткострокові облігації, векселі), фінансові похідні інструменти (валютні ф'ючерси, опціони тощо).

Інші інвестиції охоплюють усі операції з активами і пасивами, які не