Суть та основні чинники економічного зростання

План

1. Поняття економічного зростання. 

2. Основні чинники економічного зростання.

3. Два способи збільшення обсягу продукції.

4. Науково-технічний прогрес і обсяг капіталу.

5. Якість робочої сили, масштаби виробництва і розподіл ресурсів.

6. Чинники, що важко піддаються кількісній оцінці.

7. Наслідки економічного зростання.

Поняття економічного зростання.

Під економічним вростанням розуміють здатність країни виробляти більший обсяг товарів і послуг. Іншими словами, економічне зростання означає розширення межі виробничих можливостей країни і виражається переміщенням кривої виробничих можливостей вправо. Теорія економічного зростання аналізує фактори, або процеси, що його забезпечують, ті сили, які зумовлюють швидке зростання могутності країни чи навпаки.

Економічне зростання визначається і вимірюється двома взаємопов'язаними способами: як збільшення реального ВВП протягом певного часу або як збільшення за той же період реального ВВП на душу населення. Керуватися можна обома визначеннями. Наприклад, якщо в центрі уваги є проблеми воєнно-політичного потенціалу, тоді більше підходить перше визначення. Але при зіставленні життєвого рівня населення в окремих країнах і регіонах перевага надається другому визначенню. Звичайно, згідно із будь-яким із цих визначень, економічне зростання вимірюється річними темпами зростання у відсотках.

Економічне зростання само по собі розглядається як важлива економічна мета, оскільки збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя в країні. Зростання реального продукту зумовлює підвищення матеріального добробуту і відповідає принципам мінімізації витрат.

Таким чином, економіка, що зростає, спроможна задовольняти нові потреби людей і розв'язувати соціально-економічні проблеми як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Зростаюча економіка характеризується приростом річного реального продукту, який може використовуватися для ефективнішого задоволення існуючих потреб або для розробки нових програм. Збільшення реальних заробітків розширює можливості будь-якої сім'ї без відмови у споживанні інших життєвих благ.

Разом із тим економічне зростання дозволяє країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без падіння існуючого рівня споживання, скорочення обсягів інвестицій і виробництва суспільних благ. Економічне зростання полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Економіка, що динамічно розвивається, на противагу статичній економіці знімає перепони, породжені обмеженістю обсягів виробництва, і дозволяє суспільству повніше реалізувати поставлені економічні цілі та здійснювати нові широкомасштабні програми.

Основні чинники економічного зростання.

До основних чинників, що зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання, належать; кількість і якість природних ресурсів; кількість і якість людських ресурсів; обсяг капіталу країни і технологія. Ці чинники економічного зростання можна об'єднати під назвою чинників пропозиції. Саме вони роблять можливим зростання виробництва. Тільки наявність великої кількості та кращих за якістю ресурсів, включаючи передовий технологічний потенціал, дозволяє країні збільшувати виробництво реального продукту.

Важливо розрізняти здатність до зростання і саме реальне зростання. Зростайня залежить від чинників попиту. Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання ресурсів. Для цього в економіці необхідно забезпечити такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси.

Важливо відзначити, що чинники пропозиції і попиту, які впливають на економічне зростання, взаємопов'язані. Так, низькі темпи впровадження нововведень і капіталовкладень можуть стати головною причиною безробіття. І навпаки, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, а також зростання видатків на дослідження.

На економічне зростання впливає також фактор економічної ефективності. Іншими словами, для збільшення обсягу виробництва не достатньо забезпечити лише повну зайнятість ресурсів, але й отримати з них повний обсяг виробництва, який досягається при наявності двох видів ефективності — розподільної та виробничої. Розподільна ефективність означає, що ресурси скеровуються на виробництво тих товарів і послуг, які є найбажаніші для суспільства. А виробнича ефективність означає, що ці товари виробляються з найнижчими можливими витратами на одиницю, тобто застосовуються найкращі із наявних технологій.

Здатність економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал залежить від чинників попиту та економічної ефективності. Це означає, що приріст виробничого потенціалу реалізується тоді, коли сукупні видатки збільшуються темпами, достатніми для підтримання повної зайнятості, і коли додаткові ресурси ефективно використовуються для того, щоб забезпечити максимально можливе збільшення випуску продукції. Однак основою для розвитку економіки є фактор пропозиції.

Два способи збільшення обсягу продукції.

Збільшення реального продукту і доходу може відбуватися двома основними способами. По-перше, шляхом залучення більшого обсягу ресурсів і, по-друге, шляхом продуктивнішого їхнього використання. Найважливішими чинниками, що обумовлюють реальний обсяг виробництва, є трудозатрати (відроблені людино-години) і продуктивність праці (середньогодинний виробіток на одного зайнятого). Реальний ВВП у будь-який час визначається як трудозатрати (у людино-годинах), помножені на продуктивність праці (реальний годинний виробіток на одного зайнятого).

Трудозатрати, або кількість відпрацьованих годин, залежать від числа зайнятих і середньої кількості відпрацьованих годин; У свою чергу, число зайнятих залежить від кількості населення працездатного віку та рівня залученості робочої сили до виробництва, тобто від частки працездатного населення, реально зайнятої виробництвом. Середня кількість відпрацьованих годин здебільшого виступає у вигляді тривалості середнього робочого тижня, що визначається правовими та інституційними нормами, а також колективними договорами.

Продуктивність праці залежить від таких чинників, як технічний прогрес, обсяг капіталовкладень, освіта і професійна підготовка, ефективність розміщення ресурсів тощо! Іншими словами, зростання продуктивності праці зумовлене станом здоров'я, рівнем професійної підготовки, освіти і підвищенням зацікавленості; кращим забезпеченням машинами та устаткуванням, а також природними ресурсами; кращою організацією і кращим управлінням виробництвом; переміщенням робочої сили із менш ефективних у більш ефективні галузі.

Досвід показує, що підвищення продуктивності праці є найважливішим чинником, що забезпечує зростання ВВП і НД. Вплив трудозатрат на приріст реального доходу постійно знижується. За розрахунками економістів, у другій половині XX ст. у розвинутих країнах збільшення затрат пращ забезпечувало приблизно ? приросту реального національного доходу, а ? припадало на підвищення продуктивності.

Кількість зайнятого населення в економіці України за останні роки мала тенденцію до зниження. Так, у 1990 році кількість зайнятих загалом в економіці України складала 25,4 млн осіб, у 1995 — 23,7, у 2000 — 20,4 млн осіб. У 2002 році — 20,4, у 2003 — 20,5 млн осіб. Досить різкими темпами знижується природний приріст населення. Якщо в 1980 році на 1000 осіб наявного населення він складав 3,5 осіб, то в 1990 — 0,6 осіб. На початку 1990-х років кількість померлих в Україні перевищила кількість народжених. У 1995 році природне скорочення населення на 1000 осіб складало 5,8 осіб, у 2000 — 7,5, у 2002 — 7,6, у 2003 — 7,3, у 2004 році — 6,8 осіб.

Підвищення продуктивності праці здійснюється за рахунок таких чинників: технічного прогресу; затрат капіталу; економії, обумовленої масштабами виробництва; поліпшення розподілу ресурсів.

Науково-технічний прогрес і обсяг капіталу.

Найвагомішим чинником, що впливає на підвищення продуктивності праці, є технічний прогрес. Він включає в себе не лише нові методи виробництва, але й нові форми управління та організації виробництва. Під технічним прогресом розуміють наукові відкриття та винаходи, які дозволяють по-новому комбінувати ці ресурси з метою збільшення кінцевого випуску продукції.

На практиці технічний прогрес і капіталовкладення (інвестиції) тісно взаємопов'язані: технічний прогрес зумовлює інвестиції в нові машини та устаткування. Виходячи з цього, цілком зрозумілою стає необхідність будувати атомні електростанції для застосування технологій з використанням атомної енергії.

Вагома частка щорічного приросту реального національного доходу визначається нагромадженням капіталу. Не дивно, що продуктивність праці робітників підвищується, якщо ними буде використовуватися більше капіталу.

Важливо підкреслити, що обсяг капіталу, який припадає на одного робітника, є важливим чинником, що визначає динаміку продуктивності праці. За певний період часу цілком можна збільшити сукупний обсяг капіталу, але якщо робоча сила зростає швидше, продуктивність праці буде падати, оскільки скорочується обсяг капіталу на кожного працівника.

Якість робочої сили, масштаби виробництва і розподіл ресурсів.

Значний вплив на підвищення продуктивності праці має освіта і професійна підготовка кадрів. Найпростішим показником, що свідчить про якість робочої сили, є рівень освіти. Важливо відзначити, що у підготовці робочої сили в Україні донедавна переважали екстенсивні методи, які проявлялися в гонитві за кількісними показниками на шкоду якісним. Попри широкі масштаби підготовки спеціалістів, ще не вистачає висококваліфікованих робітників, що не може не відбитися на продуктивності праці та ефективності виробництва. При цьому впав престиж інженерної праці.

Екстенсивні тенденції в підготовці робочої сили вступають у конфлікт з інтересами прискорення науково-технічного прогресу, який веде до швидкого старіння раніше набутих знань і навичок, зумовлює появу нових професій і спеціальностей, вимагає різкого підвищення рівня кваліфікації. Сучасні темпи прогресу науки і техніки змушують працівника за період трудової діяльності 3—4 рази пройти перепідготовку і підвищення кваліфікації.

Значний вплив на зростання продуктивності праці має економія, обумовлена масштабами виробництва і поліпшенням розподілу ресурсів. Поліпшення виробничих показників здебільшого залежить від розмірів ринку і підприємства. Велика корпорація може вибрати із існуючих методів виробництва ефективніші, ніж маленька фірма. Великий завод з виробництва автомобілів може встановити складні комп'ютеризовані складальні лінії з використанням робототехніки, тоді як дрібні виробники змушені застосовувати