УДК 821.112.2.09

Маценка Світлана Павлівна, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка.

КОНЦЕПТИ ТІЛЕСНОСТІ У НІМЕЦЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНО- КРИТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Зважаючи на те, що тіло, тілесність, тілесне відчуття є важливою темою сучасного літературно-критичного дискурсу в Німеччині, у статті представлено й проаналізовано концепти тілесності, які виникли на межі різних галузей знань: філософська концепція тілесного розуму Ф. Ніцше, історико-літературні тілесні парадигми, тіло й тілесність у ґендерних студіях, концепт пам'яті тіла, пер- формативне тіло. Мовиться про репрезентацію тіла й зображення за допомогою нього, проблеми пізнання й ідентичності, тілесність тексту.

Considering the fact that body, bodiness and bodily feelings are a significant theme in modern literary critical discourse in Germany the paper presents and analyzes concepts of bodiness that emerged at the intersection of different branches of knowledge. They include such as F. Nietzsche's concept of body's mind, historical and literary paradigms of body, body and bodiness in gender studies, the concept of bodily memory, and performative body. The paper focuses on representations of the body and by means of the body, problems of cognition and identity, and bodiness of the text.Перебуваючи у полі зору різних наукових, суспільних і культурних дискурсів, тіло привертає до себе увагу як багатофункціональний і складний феномен. Вважають, що це - ефект гетерогенних тенденцій останніх десятиріч: переорієнтування культурології та гуманітарних наук, розвитку медичних технологій і генних досліджень, захоплення фітнесом та культурою тіла. Як наслідок, на зламі ХХ-ХХІ ст. вчені констатують суттєву зміну ставлення до тіла. Поряд із надзвичайно глибоким проникнення у його таємниці у ньому, на думку М. Епштейна, відкривають дещо химерне, що натякає на досягнення тілом у процесі еволюції певної межі, за якою воно втрачає низку властивостей: цілісність і одиничність, індивідуальну невідтвор- ність, часово-просторову обмеженість. «Та й саме тіло все більше підлягає читанню, розумінню, інтерпретації, генетичному розшифровуванню - і все менше таким «давнім» способам його сприйняття, як осягнення і чуттєва насолода» [2, с. 66]. За таких умов ситуацію «захоплення тілом» дослідники провокативно пояснюють як наслідок прощання з ним та відповідальністю за збереження пам'яті про нього. Йдеться, власне, про те, що «тіло переважно, якщо не повністю, є мовною і дискурсивною конструкцією, - пояснює Н. Кетрін Хейлес. - Із розвитком кібернетики, яка відділила інформацію від ії тілесного втілення, узгоджуються гуманітарні теорії дискурсу, особливо археологія знання Мішеля Фуко, який розглядав тіло як гру дискурсивних систем. Хоча дослідники у фізичних і гуманітарних науках так чи інакше визнавали важливість матеріальності, проте вони разом створили постмодерніс- тичну ідеологію, згідно з якою матеріальність тіла вторинна стосовно тих логічних і семіотичних структур, які у ній закодовані» [Цит. за: 2, с. 67]. Описана ситуація суттєво впливає на сучасне літературознавче тлумачення тіла. Розмову про цей, здавалося б, цілісний предмет регулюють концепти тілесності, які структурують і конфігурують знання про тіло.

Упродовж декількох останніх десятиріч у Німеччині поетапно відбуваються дебати навколо понять «тіло» та «тілесність». Участь літературних критиків та літературознавців у них доволі значна, що засвідчує велика кількість критичних розробок, які представляють концепти тілесності у мистецтві, зокрема в літературі. Показовим для цих концептів у цілому є їхній міждисциплінарний характер, традиційна для тендерних студій динамізація полеміки щодо тіла й статі, філософське тлумачення розуму, пам'яті й досвіду тіла, посилений інтерес до перформативного тіла. Принципово важливою й концептуальною при цьому є рецепція німецькими вченими праці американської дослідниці Дж. Батлер «Тіла, що значать: дискурсивні межі «статі» («Bodies That Matter. On the Diskursive Limits of Sex», 1993 р.), яка суттєво інтенсифікувала дискусію з приводу відношення матеріальності тіла та мови. Останнім часом спостерігається повернення до психоаналітичних теоретичних засад із метою припинення «втрати тіла» у культурології та гендерних студіях. Актуальність цієї проблематики підтвердила міжнародна міждисциплінарна конференція швейцарського товариства тендерних досліджень «KorperKonzepte/ Concepts du corps», яка відбулася у березні 2001 р. Під такою ж назвою «Концепти тілесності» зібрані статті, які засвідчують багатозначність та містськість поняття, а також різноманітність підходів до його вивчення [12]. На тлі інтенсивного багатоаспектного дослідження тіла та тілесності у мистецтві нагальним є системний підхід до розгляду саме тих концептів, які безпосередньо пов' язані із сучасними літературознавчими напрямами дослідження, й на цій основі - відстеження й обґрунтування певних тенденцій. Концепти тілесності оперують низкою понять, покликаних поглибити знання про тіло: образ тіла, розум тіла, пам'ять тіла, мова тіла, перформативне тіло, хронотопічність та тополо- гічність тіла та ін., розуміння яких є принциповим у загальному контексті проблематизування тіла. Окремо слід наголосити на пошуках свідчень тілесної реальності істориками літератури з метою, наприклад, підтвердження важливості найпершого пізнання людини - про її оголеність.

Використовуючи, за Ф. Ніцше, «тіло як дороговказ», німецький літературно-теоретичний дискурс посилено прагне пізнати специфіку буття та анти- номій людського існування саме через проблеми тіла. Зв'язок тіла і культури особливо очевидний у переломні часи, коли сумнівними стають старі цінності. За таких умов Ф. Ніцше звертає увагу на те, що необхідно робити тіло вихідним пунктом і вчитися у нього. Філософ узагалі вважає, що в