УДК 821.111 (73+72)-312.4.09

Рахнянський В.В., аспірант Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського, викладач Національного університету кораблебудування ім. адм. Макарова

Образ осені в романі Р. Анайї "Осінь на Ріо Гранде"

Рудольфо Анайю називають "хрещеним батьком " літератури чикано. Система образності в його творчості відбиває особливості світовідчуття мексикано-американців. У даній статті пропонується інтерпретація образу осені в романі Р. Анайї " Осінь на Ріо Гранде ". Трактування цього образу досліджується з двох точок зору: міфологічних уявлень чикано і архетипного аналізу.

Rudolfo Anaya is a "godfather" of Chicano literature. Anaya's imagery system in his creative activity reflects the peculiarities of Mexican - American world perception. The article focuses on the interpretation of an image of autumn in the novel Rio Grande Fall. The interpretation is shown from two points of view: Chicano mythology and archetypal analysis."Якщо мені судилося бути письменником, то це завдяки голосам мого народу, які є частиною мого прагнення, мого пошуку", - так написав у своєму автобіографічному есе прозаїк, драматург, поет, а нині і професор англійської філології в університеті Нью-Мексико Рудольфо Анайя, творець літературного світу чикано. В результаті детального вивчення ним етноісторії мексикано-американців, їх культури, філософії буття в його творчість прийшли ацтекський і мексиканський міфи, барвиста, енергійна мова, магічні ритуали, вірування, своєрідні жанрові форми, система стійких образів-символів, що є основою цілісного бачення світу чикано.

Свій погляд на вирішення центральних питань будь-якої етнічної літератури (пошук своєї ідентичності і культурних коренів, асиміляція, створення прообразу майбутнього) Р. Анайя висловлює у своїй "містичній" прозі, де мови міфу, магії та символів дозволяють дослідити таємницю життя, зіставити культурні спадщини різних народів. Образності в творчості Анайї відведена особлива роль: вона є інструментом, який допомагає висвітлити еволюцію духовного розвитку людини і народу, розшифрувати загальнокультурні проблеми.

У даній статті пропонується інтерпретація образу осені в романі Р. Анайї "Осінь на Ріо Гра- нде"[4]. Цей роман є другим із серії "містичних" детективних романів про Сонні Бака, мексикано- американського детектива, який вперше з'явився у романі Анайї "Зіа Саммер".

Трактування образу осені в статті досліджується з двох точок зору: традиційної, в якій основою є міфологічні уявлення конкретного народу (в нашому випадку американців мексиканського походження), і з точки зору архетипного аналізу. Для цілей цього останнього ми спиралися на погляди відомого канадського науковця Н. Фрая, який у своїй праці "Анатомія критики" [6] дає детальний опис чотирьох основних наративних модусів (романс, комедія, трагедія, сатира плюс іронія). Міф осені співвідноситься з трагічною розповідною категорією літератури. Р. Анайя створив у романі яскраві анімалістичні образи Ворона та Койота, які є священними тваринами для північних американців (індіанців), образи природи та життєвого циклу (ріки, сонця). Знайшли місце в романі й символи культури чикано (Гвадалупська Богоматір, Ла Йорона, Ацтлан - свій варіант мрії американського континенту). Та все ж центральним є образ осені. "Осінь" заявлена у назві твору, події розгортаються протягом жовтня і, нарешті, це улюблена пора мексикано-американців, про це згадує автор у романі : "Осінь - найприємніша пора року в долині Ріо Гранде, вона зачаровує кожного, хто завітає до Нью - Мексико" [4; 21], "Для кожного чикано осінь є часом миру, спокою і домашнього затишку" [4; 115].

Дія роману розгортається у двох вимірах, як у більшості творів Анайї, - об'єктивній та магічній реальностях. У творі майстерно поєднані магічний реалізм та риси класичного та постмо- дерністського детективу. Письменник вдало використав переваги подібного симбіозу - події подані в ретроспекції, у центрі розповіді - долі персонажів, чикано трьох поколінь, які зламані конфліктом між своїм внутрішнім світом і світом зовнішнім, між дійсністю бажаною і тією, що встановлена соціальним оточенням, твір насичений спогадами героїв про своє минуле, ностальгією за ним. За Н. Фраєм, це головні ознаки трагедійного твору, що зумовлюють високе напруження психологічних переживань персонажів [6; 238].

Але у зустрічах із минулим у романі закладено не тільки наслідування зразку, але й полеміка з ним. Здається, чикано давніх часів, які не бажали вливатися в американське суспільство та жили у своїй "не-місцевості", було легше, ніж їх нащадкам, які розуміють свою долю і своє місце в сучасній Америці. Р. Анайя підкреслює: всемогутня доля - маркер більшості трагедій - вирішила, що для чикано прийшов час для вирішення соціально-політичних і культурних проблем, які торкаються окремої людини і всієї спільноти. Америка народилася як країна іммігрантів і, згідно із написом на статуї Свободи, запрошує до себе "голодних, втомлених і скривджених". У Сполучених Штатах і сьогодні найбільш потужно відчувається присутність потоку нових переселенців. Намагаючись адаптуватися до незвичайного для них способу життя і менталітету, вони збагачують цей менталітет багатьом, що принесли зі своєї "старої батьківщини", одночасно переймаючи і типові особливості американського мислення і культури. Американці іспанського походження, Hispanics - найбільша національна меншина в США. А Chicanos серед них посідають особливе місце. Сполучені Штати для сучасного чикано є вже єдиною батьківщиною, але іноді генетична пам'ять підказує, що десь за Ріо Гранде знаходиться втрачений рай, із якого його предків вигнали якісь надсили. Вихідці з Мексики згадують про своє коріння: "Адже ми,