Література

Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. - М., 1990. - 580 с.

Воронченко Т. В. Мексикано-американский феномен в литературе США. - М.: МГУ, 1992. - 232с.

Топер П.Г. Трагическое в искусстве ХХ века // Художественные ориентиры зарубежной литературы ХХ века / Общ. ред. А.Б. Базилевского, Ю.Н. Гирина и др. - М. : ИМЛИ РАН, 2002. - 568 с.

згадаємо хоча б найпопулярніше мексиканське свято День Мертвих. У ньому відбилося своєрідне ставлення мексиканців до смерті. Цей день перетворився на радісне свято, із дитинства знайомий кожному мексиканцю карнавальний образ смерті, що сміється, відтворює образ всемогутнього часу, який знову і знову приносить світу загибель і відродження, - образ, що розкриває саму сутність народного життєсприйняття і втілює давньоацтекську концепцію єдності життя і смерті.

Але треба зауважити, що такий погляд на єдність життя і смерті притаманний не тільки латиноамериканській традиції. Він був характерний практично для всіх архаїчних суспільств, а потім, із зростанням індивідуалізму, це прийняття смерті як частини життя атрофувалося. А ось в Мексиці воно збереглося. М. Бахтін у своїй книзі "Творчість Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя і Ренесансу" [1] пише: "Учасник карнавалу - народ - абсолютно веселий господар землі, що залита світлом, тому що він знає смерть тільки таку, що таїть у собі нове народження, тому що він знає веселий образ становлення і часу. Учасники карнавалу об'єктивно дотичні народному відчуттю своєї колективної вічності, свого земного історичного народного безсмертя і безперервного відновлення росту" [1; 275].

Компаративістські дослідження доводять, що роль традиції у сприйнятті трагічної субстанції життя дуже велика. Таким чином, розглянутий у нашій статті образ осені (на прикладі твору "Осінь на Ріо Гранде" Р. Анайя) може сприйматися як трагічний із точки зору європейської (західної) традиції, або ж можна інтерпретувати його як радісну, красиву пору року, метафору часу зрілості і підбиття життєвих підсумків окремої людини або цілого народу. Ці дві протилежні точки зору цілком співвідносяться із му- льтикультурною моделлю кінця XX - початку XXI століть, яка створює сприятливі умови для взаємопроникнення різних культурних парадигм, що і примушує сучасне літературознавство переосмислювати зміст звичних традиційних канонів європейського художнього мислення.

Anaya R. Rio Grande Fall. - N. Y. : Warner Books, 1997. - 360 p.

Farber M. Dictionary of Literary Symbols. - Cambridge University Press, 1998. - 305 p.

Frye N. Anatomy of Criticism: Four Essays. - London: Penguin Books, 1990. - 291 p.

Rocard M. The Children of the Sun. - Tucson: Arizona University Press, 1989. - 273 p.